Рішення № 83815638, 16.07.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10609/18

провадження № 2/753/1059/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О.

секретар судового засідання Кримчук Я.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У червні 2018 р. ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом - ОСОБА_2 , відповідач) про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, а саме: матеріальної - в сумі 22 352,05 грн. та моральної - в сумі 3 000 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами.

22.10.2017 у м. Києві ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mitsubishi Outlander, д.н.з НОМЕР_1 , здійснила зіткнення з належним позивачу автомобілем ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 , що завдало йому матеріальних збитків.

Вина ОСОБА_2 у даній пригоді встановлена постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2017.

Відповідно до Звіту, виконаного ТОВ «Сател Груп», вартість матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, становить 22 352,05 грн. Вартість послуг ТОВ «Сател Груп» становила 1 100 грн.

Від добровільного відшкодування збитків, нанесених майну позивача, відповідач відмовилась вказуючи на наявність у неї полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивовані посиланням на те, що переживання і нервовий стрес, викликані відсутністю коштів на відновлення майна та порушення ходу звичного життя призвели до погіршення здоров`я і порушення нормальних життєвих зв`язків позивача.

Представник відповідача позов не визнав пославшись на те, що позивачем не доведено розміру завданої матеріальної шкоди, оскільки залучений ним спеціаліст не попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, відповідач не викликалась для участі в огляді належного позивачу автомобіля, а покладення на відповідача вартості послуг спеціаліста взагалі не передбачене законом. На обґрунтування заперечень проти вимог про відшкодування моральної шкоди зазначив, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та розміру моральної шкоди.

ІІ. Процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

?02.07.2018 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

?17.09.2018 та 28.09.2018 позивачем подано документи на усунення недоліків позову.

?01.10.2018 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 29.01.2019.

?29.01.2019 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

?03.04.2019 представником відповідача подано клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи.

?03.04.2019 протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи та відкладено розгляд справи на 29.05.2019.

?29.05.2019 відкладено розгляд справи на 16.07.2019.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та норми права і мотиви їх застосування.

22.10.2017 у м. Києві на вул. Харківське шосе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Mitsubishi Outlander, д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 є особою, винною у цій дорожньо-транспортній пригоді, що встановлено постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.11.2017 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначає, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України

від 1 липня 2004 р. № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Водночас доказів наявності у відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності суду не надано.

На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано Звіт про оцінку транспортного засобу № 5981/10/17, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 27 784,25 грн., а розмір матеріального збитку - 22 352,05 грн.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Звіт про оцінку складений з врахуванням даних, отриманих під час огляду автомобіля позивача, що зафіксовано у протоколі його огляду. У Звіті спеціаліст, який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, стаж оціночної роботи з 2000 р. і зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів, керуючись Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та іншими нормативно-правовими актами, провів ідентифікацію транспортного засобу, визначив ринкову вартість автомобіля на момент пошкодження, коефіцієнт його фізичного зносу на момент ДТП, обсяг і номенклатуру робіт з відновлювального ремонту транспортного засобу, перелік необхідних складових та матеріалів, вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, який визначається як вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників, що підлягають заміні, який в даному випадку приймається рівним 0,7.

Чогось очевидно безпідставного і необґрунтованого вказаний Звіт не містить, жодних доказів, які б спростовували висновки оцінювача, суду не надано, а тому суд вважає його належним і допустимим доказом розміру завданих позивачу збитків та покладає його в обґрунтування свого рішення.

Судом також встановлено, що окрім збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу, позивач поніс витрати на оплату послуг оцінювача в сумі 1 100 грн.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені положення цивільного закону, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги позивача про відшкодування збитків, спричинених пошкодженням належного йому транспортного засобу, в сумі 22 352,05 грн., та витрат на оплату послуг оцінювача в сумі 1 100 грн., оскільки саме винні дії відповідача зумовили необхідність замовлення оцінки спричиненої шкоди.

При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд керується положеннями ст. 23 ЦК України, яка закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода, полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, та ст. 1167 цього Кодексу, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

На підставі оцінки наведених позивачем аргументів суд дійшов висновку про доведеність факту спричинення йому душевних страждань і переживань, викликаних пошкодженням цінного майна, що зумовило істотні зміни у звичному способі його життя, оскільки він не має можливості використовувати належний йому транспортний засіб та змушений витрачати час, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до оцінювача, адвоката та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

З урахуванням наведеного суд визнає обґрунтованою компенсацію завданої позивачу моральної шкоди в сумі 3 000 грн. вважаючи такий розмір моральної шкоди цілком розумним і справедливим.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до положень ст. 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 409,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 187, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23452,05 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір в сумі 1 409,60 грн., а усього 27 861 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят одну) гривню 65 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: