Рішення № 838152, 12.07.2007, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.07 Справа № 12/276.

Суддя О.С.Палей, розглянувши матеріали справи за позовом

Повного товариства "ВІТ", м.Алчевськ

до Алчевської об‘єднаної державної податкової інспекції в Луганській області

про стягнення 12612 грн.00 коп.

представники сторін:

Представники сторін:

від позивача - Бурлаченко А.С., дов. № б/н від 22.12.06;

від відповідача - Погорецький В.В.., ст.держ.подат.інсп., дов. № 38480/10 від 29.12.06

Суть спору: заявлені вимоги про стягнення з Алчевської ОДПІ:

- 12612 незаконно стягнутих коштів;

126 грн.12 коп. державного мита;

-118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- 3000 грн. витрат на правову допомогу;

- витрат на відправку копії позовної заяви відповідачу та що пов‘язані з розглядом справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

Постановою Господарського суду Луганської області від 22.12.2006 року по справі №9/776н-ад, було задоволено позовну заяву ПТ “ВІТ” до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції в Луганській області в повному обсязі. (Копія постанови додається).

Додатковою постановою Господарського суду Луганської області від 05.01.2007 року у вищезазначеній справі було визнано не чинним податкове повідомлення-рішення від 29.09.2006 року №0001131710/0 про визначення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12612,00 грн. (Копія постанови додається)

Ухвалою Луганського Апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року, апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 22.12.2006 року у справі №9/776н-ад було залишено без задоволення, а вищезазначену постанову без змін.

На даний час вищезазначена постанова господарського суду Луганської області набрала законної сили.

28 квітня 2007 року представник позивача звернувся до Алчевської об‘єднаної державної податкової інспекції в Луганській області з письмовою пропозицією, щодо відшкодування в добровільному порядку на користь Повного Товариства “ВІТ”незаконно стягнутих грошей в сумі 12612,00 грн., на що 17 травня 2007 року було отримано письмову відмову, мотивовану тим, що вищезазначені судові рішення оскаржуються відповідачем в Касаційному порядку.

У зв‘язку з викладеним позивач 31.05.07 звернувся з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача грошові кошти.

Відповідач відзивом від 11.07.07 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач самостійно перерахував суму за податковим повідомленням –рішенням та ніяких збитків податковий орган незаконним стягненням не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обгрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з з даним позовом позивач належним чином не визначився із характером спірних правовідносин та не довів підстави відповідальності за неправомірні дії податкового органу, та навіть, сам факт таких неправомірних дій.

На обгрунтування підстав заявлених вимог позивач посилається на ч.2 ст.20, ст.147 ГК України, якими передбачено відновлення становища, що існувало до порушення прав та законних інтересів суб‘єктів господарювання.

Втім, ч.3 ст.147 ГК України визначено, що збитки, завдані суб‘єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого відшкодування відшкодовуються йому відповідно до закону.

Необхідною умовою відшкодування збитків є доведення факту неправомірних дій з боку суб‘єкта владних повноважень, наявність збитків у розумінні норм Цивільного законодавства та причинно-наслідкового зв‘язку між спричиненими збитками та неправомірними діями органу державної влади.

Втім, позивачем помилково до спірних правовідносин застосовуються норми ГК України та ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган, на виконання повноважень та функцій, покладених на нього Законом України "Про державну податкову службу в Україні" за результатами документальної перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення від 06.05.2006 р. № 684/231-24197025, яким визначив позивачеві податкове зобов‘язання з прибуткового податку з громадян в сумі 12621 грн. в т.ч. 4204 грн. основного платежу та 8408 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини, що належать до сфери регулювання публічно-правовими нормами (Справляння та стягнення податків) а не приватні відносини, що регулюються нормами цивільного права.

Як пояснив позивач та підтверджено матеріалами справи, Повним товариством "ВІТ" було отримано податкове повідомлення рішення 29.09.2006 р., при цьому цього ж дня позивач самостійно сплатив суму податкового зобов‘язання за цим рішенням згідно з квитанціями Ощадбанку загалом на суму 12612 грн.

Таким чином будь-яких дій щодо примусового стягнення податкового боргу податковий орган стосовно позивача не вчиняв, а зарахував добровільно сплачені кошти в рахунок сплати податкових зобов‘язань з податку з доходів, як про те вказував платник податків.

Втім, п.п.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі-Закон № 2181), який є спеціальним Законом з питань оподаткування, передбачено право платника оскаржити донараховане податковим органом податкове зобов‘язання в порядку апеляційного узгодження, подавши про це скаргу контролюючому органу протягом десяти днів.

Позивач не скористався цим правом, а самостійно сплатив суму донарахованого податку до бюджету.

Визнання у подальшому господарським судом спірного повідомлення-рішення недійсним ніяким чином не впливає на встановлення факту неправомірності дій податкового органу, оскільки останній діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законами України (зворотнє не доведено) а в межах судової справи № 9/776н-ад оцінювалася правильність застосування податковим органом норм матеріального права, що не тотожнє поняттю "неправомірні дії".

Суд не приймає посилання позивача на норми ГК України щодо порядку застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки за своєю правовою природою донарахована податковим повідомленням-рішенням сума податкового зобов‘язання, як зобов‘язання платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки визначені законодавством, не є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.239 ГК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не навів жодних доказів у підтвердження неправомірних дій Алчевської ОДПІ, яка від позивача безпосередньо жодних коштів не отримувала, наявності понесених збитків ( що можливо лише за договорними зобов‘язаннями), шкоди та відповідного причинно-наслідкового зв‘язку.

Відсутні підстави також для стягнення з податкового органу й інших заявлених у позові сум, в тому числі витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн., 2000 грн. з яких сплачені позивачем за юридичне супроводження справи № 9/776.

Питання про повернення позивачем надміру сплаченого податку може бути вирішено в порядку ст.15 Закону № 2181.

Відповідно до ст.49 ГПК України понесені позивачем по даному спору судові витрати в сумі 244 грн.12 коп. покладаються на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.49,82,84,85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Рішення, оформлене відповідно до ст.84 ГПК України, підписано 17.07.2007 р.

Суддя О.С.Палей

Помічник судді Є.С.Бубен

Надр. 3 прим.

1- до справи

2- позивачу

3- відповідачу