Постанова № 8381307, 04.03.2010, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 2–а-17/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2010 року головуючий - суддя Згурівського районного суду Київської області

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в смт.Згурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання протиправною бездіяльності суб»єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 5 лютого 2010 року звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись не те, що вона є дитиною війни та згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – ОСОБА_3) має право на щомісячну соціальну допомогу з 1 січня 2006 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач у 2006-2008 роках їй не виплачував та відмовив у проведенні перерахунку та виплаті, тому просить в разі пропуску строку звернення до суду поновити його з тих підстав, що вона має н евисокий розмір пенсії, у неї відсутні необхідні кошти на підписку офіційних юридичних видань, звідки вона могла б дізнатися про порушення своїх прав, має похилий вік та незадовільний стан здоров”я, проживає у сільській місцевості, що позбавило її можливості своєчасно дізнатися про порушення її інтересів щодо нарахування та виплати їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року т а з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року протиправною та зобов'язати його здійснити позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року.

Управління у Згурівському районі Київської області Пенсійного фонду України в своїх письмових запереченнях проти позову посилається на те, щодо відповідно до ст.9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються пенсії, тобто, соціальною допомогою Пенсійний фонд не займається, а виплачує надбавки та підвищення до пенсії, згідно зі ст.7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому управління керувалось Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення зазначених законів стосовно соціальних гарантій дітям війни були визнані неконституційними, але відповідні зміни в Закони України та інші законодавчі акти внесені не були. Крім того, позивачка пропустила річний строк звернення до адміністративного суду.

В судове засідання сторони не з'явилися, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності на основі наявних у суду матеріалів, позивачка позов підтримує повністю, відповідач позов не визнає повністю.

Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилася 28 серпня 1940 року, є громадянкою України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років (а.с.5), відповідно до вимог ст.1 Закону, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула статусу дитини війни (а.с.6), тому на підставі ч.1 ст. 6 Закону в редакції від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 1 січня 2007 року, має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, є пенсіонеркою, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області та отримує пенсію за віком, в тому числі, підвищення дитині війни відповідно до ст. 6 Закону в розмірі: з 1 січня 2008 року - по 47 грн. 00 коп. щомісячно, з 1 квітня 2008 року - по 48 грн. 10 коп. щомісячно, з 1 липня 2008 року - по 48 грн. 20 коп. щомісячно, з 1 жовтня 2008 року - по 49 грн. 80 коп. щомісячно (а.с.7).

Управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області діє на підставі Положення про управління, є юридичною особою, призначає і виплачує пенсії відповідно до чинного законодавства, інформує громадськість про свою діяльність, веде роз'яснювальну роботу серед населення району (а.с.13).

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Положення ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії) до обрахування підвищення пенсії дитині війни , пов’язаного із мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2009 року – 498 грн., з 1 листопада 2009 року - 573 грн.

Законом України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року № 1646-УІ встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2010 року – 695 грн.

Закон про Державний бюджет України на 2010 рік на час розгляду справи не прийнятий, тому положення ст.1 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року № 1646-УІ не є перешкодою для застосування даної величини (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність) до обрахування підвищення пенсії дитині війни, пов’язаного із мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

2

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов позивачки необхідно задовольнити частково, тобто, з моменту звернення в межах річного строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України, оскільки на цьому наполягає відповідач та вбачається доведеним, що відповідач в період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року, ігноруючи норми матеріального права, порушив право позивачки на призначення та виплату підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому така його бездіяльність є протиправною.

Враховуючи вищевикладене, на відповідача необхідно покласти обов’язок здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни позивачці відповідно до ст.6 Закону за період з 1 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум, дія зазначеної статті у 209 році не зупинялась.

Відповідно до роз’яснення Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2009 року № 1623/1313 позовні вимоги у частині нарахування та виплати дітям війни у 2009 році підвищення до пенсії підлягають до задоволення, оскільки згідно зі ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної зарплати, в той же час, Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розміри пенсії за віком, із розміру якої вираховується 30% підвищення до пенсії дітям війни.

Чинним законодавством України не передбачено звуження прав громадян у 2010 році.

З огляду на вищевикладене, позивачці як дитині війни належало виплачувати щомісячне підвищення до пенсії у наступних розмірах.

З 1 лютого 2009 року, виходячи із мінімального розміру пенсії 498 грн., з 1 листопада 2009 року — із 573 грн., із 1 січня 2010 року - 695 грн.

Ненарахована та невиплачена сума підвищення за період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року складає 1294 грн. 80 коп. = (1942 грн. 20 коп. - 647 грн. 40 коп.), а саме: з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року - 1942 грн. 20 коп. (498 грн. х 30% х 13 міс.), фактично відповідач виплатив позивачці підвищення за період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року в розмірі 647 грн. 40 коп. (49 грн. 80 коп. х 13 міс.).

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом для здійснення соціальних виплат з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норми діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату підвищення, відповідно до вимог ч.2 ст.3 Конституції України, за якою права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону.

Положення ст.7 Закону, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з Державного бюджету не надходили, суд не бере з наступних підстав.

Ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” надано право Міністерству фінансів України надавати Пенсійному фонду України позички на термін до дванадцяти календарних місяців на покриття тимчасових касових розривів, пов'язаних із виплатою пенсій в межах фактичного дефіциту коштів на цю мету, за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами у сумах, визначених на підставі розрахунків Пенсійного фонду України.

Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з Державного бюджету як на підставу ненарахування та невиплати позивачці зазначеного підвищення до пенсії.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачки, передбаченого ст.6 Закону, покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивачки та відповідач у справі є належним.

Решту заявлених позовних вимог вбачається за необхідне залишити без задоволення , оскільки Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році, в період з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року дію норми, яка визначала право позивачки на зазначене підвищення пенсії, було зупинено відповідними вищезазначеними законами про Державний бюджет України, а суд не може застосовувати недіючу норму.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року у справі про соціальні гарантії громадян № 1-29/2007 року визнав положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” - п.12 ст.71, яким призупинено дію ст.6 Закону, такими, що не відповідають Конституції України та зазначив, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України № 1-28/2008 року визнано положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів України” - п.41 Розділу ІІ, яким ст.6 Закону викладено в новій редакції, такими, що не відповідають Конституції України, з підстав, аналогічних, що зазначені в рішенні від 9 липня 2007 року, тому вбачається, що автоматично з 22 травня 2008 року ст.6 Закону в редакції від 28 грудня 2007 року є нечинною та набирає чинності стара редакція

ОСОБА_3 завдання держави – гарантувати права і свободи людини і громадянина. ОСОБА_3 України надає Конституційному Суду України широкі контролюючі повноваження щодо дотримання конституційних приписів, а саме, згідно зі ст.2 Закону України “Про Конституційний Суд України” завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як основного Закону на всій території України. Рішення Конституційного Суду України, котрими були захищені права громадян та які мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, не виконуються.

Відповідач в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 січня 2009 року, ігноруючи норми матеріального права, порушив право позивачки на призначення та виплату підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та відмовив у його відновленні, тому така його дія є протиправною. Однак, суд приймає посилання відповідача на ч.1 ст.100 КАС України, оскільки вбачається, що позивачка пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Позивачка не довела, що пропустила річний строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав з поважних причин та не вбачається підстав для визнання зазначених позивачкою причин пропущення строку звернення до суду поважними, а саме тих, що вона має невисокий розмір пенсії, у неї відсутні необхідні кошти на підписку офіційних юридичних видань, звідки вона могла б дізнатися про порушення своїх прав, має похилий вік та незадовільний стан здоров”я, проживає у сільській місцевості, що позбавило її можливості своєчасно дізнатися про порушення її інтересів щодо нарахування та виплати їй щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом, які передбачені з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністартивного судочинства України певних процесуальних дій. Положення ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України означає, що за

3

загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Про порушення своїх прав позивачка повинна була усвідомлювати в момент отримання пенсії без підвищення з 1 січня 2006 року та в подальшому - з моменту отримання підвищення до пенсії з січня 2008 року у розмірі, меншому за встановлений чинним законодавством. Як свідчать матеріали справи, позивачка звернулася до суду з даним позовом 5 лютого 2010 року, подавши цей позов більш ніж через рік з моменту порушення, на її думку, прав, свобод та законних інтересів.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 рок-у № 6-рп/2007 року у справі про соціальні гарантії громадян № 1-29/2007 року та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року у справі щодо предмета та змісту закону, Законами України “Про соціальний захист дітей війни”, “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, “Про Державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів України”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та Законом України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року № 1646-УІ, ст.ст.8, 9, 10, 11, 12, 18, 69, 71, 86, 94, 99, 100, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області про визнання протиправною бездіяльності суб»єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково .

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року протиправною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Згурівському районі Київської області, ідентифікаційний код 20622465, здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці смт.Згурівка вулиця Маяковського, 81 Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2010 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня її складення.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО