Рішення № 83810654, 21.08.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19577/17

Провадження № 2/638/1431/19

РІШЕННЯ

І МЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Тягунової Р.Ю., Романової О.В.,

за участю :

позивача ОСОБА_1

представників відповідача

ГУ НП України в Х\О Соляник І.В., Тищенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, Державної казначейської служби України « Про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями органу державної влади », третя особа – Міністр внутрішніх справ України Аваков ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

26.12.2017 позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського райсуду м. Харкова з позовною заявою до відповідачів– ГУ НП в Харківській області, Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, Державної казначейської служби України « Про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями органу державної влади » в якій просив суд стягнути з відповідача Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України компенсацію моральної та матеріальної шкоди у розмірі 921600 гривен, спричинену йому співвідповідачами ГУ НП в Харківській області, Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області внаслідок протиправними діями та бездіяльністю посадових осіб, що привело до заподіяння матеріальної та моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в провадженні СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017220480004385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, відомості про яке були внесені до ЄРДР за ухвалою слідчого судді та по якому він є потерпілим.

Під час проведення досудового розслідування він звернувся до уповноваженого слідчого з заявою про визнання його в якості потерпілого по зазначеному кримінальному провадженню. Однак слідчий, в визначені ст. 220 КПК України строки, не прийняв процесуальне рішення щодо його заяви, у зв`язку з чим бездіяльність слідчого, відповідно до приписів ст. 303 КПК України, ним була оскаржена до суду. Ухвалою слідчого судді була визнана незаконною бездіяльність слідчого СВ Шевченківського ВП щодо не розгляду заяви про визнання його потерпілим.

Незаконною бездіяльністю посадових осіб Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області та ГУНП в Харківській області, які є органом державної влади, з приводу тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, йому завдана моральна та матеріальна шкода, яка полягає в тому, що він на протязі тривалого часу, був вимушений звертатися та відвідувати суди та відділ поліції, з метою захисту та поновлення своїх прав, як потерпілого. В результаті незаконних дій посадових осіб співвідповідачів, його стан здоров`я значно погіршав, у зв`язку з чим, він, як інвалід 3 групи, був вимушений проходити відповідне лікування. Крім того, внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача, був порушений його звичайний лад життя, що призвело до погіршання та позбавленню можливості в реалізації своїх звичок та бажань, позбавило можливості працевлаштуватись, принизило його честь, гідність та ділову репутацію, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В результат вказаних дій відповідачів, він на протязі тривалого часу, фізично та душевно страждає, тому вважає наявність достатніх підстав для встановлення такого факту, тому просить суд стягнути з відповідача – Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь у відшкодування моральної та матеріальної шкоди вищезазначену суму відшкодування.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав, на які він посилається в своєї позовної заяві та відповідних письмових поясненнях ( а.с.а.а.с. 1-19, 40-52, 81-93, 106-110, 164-165, 177-178 ). При цьому наголошував на тому, що саме незаконними діями посадовими особами органу державної влади, якими є ГУ НП в Харківській області та Шевченківський ВП ГУНП в Харківській області йому була заподіяна вказана матеріальна та моральна шкода, тому зазначена шкода повинна бути відшкодована, відповідно до приписів ст.ст. 23, 1174, 1176 ЦК України.

Представники відповідача – ГУ НП в Харківській області Соляник І.В. та Тищенко В.В., які діють на підставі відповідних довіреностей ( а.с.а.с.а. 32, 34, 80. 185. 192 ), у судовому засіданні позов не визнали з підстав на які відповідач посилаються в своєму письмовому відзиві ( а.с.а.с. 35-38, 78-79 ) пояснив, що позивачем не надано суду достатніх даних, які б свідчили про те, що діями посадових осіб органу державної влади, йому заподіяна моральна та матеріальна шкода у вказаному розмірі.

Представник співвідповідача - Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в письмових заявах зазначив, що Шевченківський ВП ГУНП в Харківській області не є юридичною особою, а є структурним підрозділом ГУ НП в Харківській області. ( а.с.а.с. 55, 126, 147, 148, 151, 152, 162, 163. 188, 191, 201. 207, 210, 216

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся. ( а.с.а.с. 58, 59, 125, 150, 154, 157, 178-а, 180, 194, 206, 218, 221 ).

Третя особа Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся. ( а.с.а.с. 56, 145, 153, 155, 158, 179, 181, 198 ).

При таких обставина, суд враховуючи позиції позивача, представника відповідача та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим розглянути справу за відсутності представників співвідповідачів - Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, Державної казначейської служби України та третьої особи ОСОБА_3 ..

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представників відповідача – ГУ НП в Харківській області Соляник І.В., Тищенко В.В. та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні, з оглянутих та досліджених доказів вбачається, що позивач ОСОБА_1 16.08.2017 звертався до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з відповідною заявою про притягнення до кримінальної відповідальності уповноважених осіб КП « Харківські теплові мережі » та внесення відповідних даних до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. При цьому свій процесуальний статус позивач в поданій заяві визначив, як свідка. ( а.с. 25 ).

04.09.2017 позивач ОСОБА_1 звертався до Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області з відповідною заявою про визнання його потерпілим по зазначеному кримінальному провадженні в якості потерпілого. ( а.с. 26 ).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем ОСОБА_1 суду була надана копія ухвали слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 26.10.2017 про виправлення описки в ухвалу слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 13.10.2017, якою скарга ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльність слідчого Шевченківського ГУ НП в Х\О щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про визнання потерпілим від 04.09.2017 по кримінальному провадженню за № 12017220480004385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України була задоволена. ( а.с. 20 ).

При цьому, позивачем ОСОБА_1 на підтвердження внесення уповноваженими особами Шевченківського ГУ НП в Х\О внесення відомосте до ЄРДР за № 12017220480004385 щодо вчинення зазначеного кримінального правопорушення, саме на підставі відповідної ухвали слідчого судді, будь – яких судових рішень суду не надано.

Також позивачем ОСОБА_1 не надано суду відповідної інформації щодо руху зазначеного ним кримінального провадження, результатів проведеного досудового розслідування, даних, які б достеменно свідчили про порушення посадовими особами органу досудового розслідування його прав та інтересів на які останній посилається в своєї позовної заяві.

В порядку передбаченому ст. 84 ЦПК України, з клопотанням про витребування відповідних доказів позивач до суду не звертався.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Як вже зазначалось судом, статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених Законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач ОСОБА_1 .

Обставини справи свідчать про те, що оскарження ОСОБА_1 до слідчого судді, бездіяльності слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, щодо не розгляду його клопотання про визнання потерпілим від 04.09.2017 по кримінальному провадженню за № 12017220480004385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, свідчить про реалізацію останнім оспорювання процесуальної діяльності слідчого і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК України.

Сам факт зобов`язання ухвалою слідчого суді щодо вчинення слідчим відповідної процесуальної дії – розгляд клопотання, не свідчить про протиправність дій слідчого та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

Лише незгода позивача з прийнятим працівником органу слідства процесуальним рішенням, яке було ним оскаржено в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Крім того, суд зазначає, що приписи КПК України не передбачають обов`язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч. 2 ст. 55 КПК України права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст. 220 КПК України може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов`язки.

Враховуючи викладене правильною є практика слідчих суддів, які відмовляють у відкритті провадження за скаргами, зумовленими бездіяльністю щодо визнання потерпілим, оскільки КПК України не зобов`язує вчиняти такі дії слідчого чи прокурора.

Таким чином, судом не встановлено дій з боку слідчого, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК України, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного суд від 30.01.2019 (справа № 199/1478/17), яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, поряд з недоведеністю заподіяння позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, судом також не встановлено заподіяння йому матеріальної шкоди, на яку він лише посилається в своєї позовної заяві, без надання належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, як того передбачають приписи ст.ст. 76-80 ЦПК України.

При таких обставинах, у судовому засіданні не встановлено факту порушення конституційних прав позивача ОСОБА_1 , внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб співвідповідачів - ГУ НП в Харківській області та Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області щодо зазначених ним правовідносин, внаслідок яких останньому була б заподіяна визначена ним матеріальна та моральна шкода, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити в повному обсязі, так як вимоги позивача не ґрунтуються на відповідних приписах ЦК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 19, 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 ( з відповідними змінами та доповненнями ) « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди », керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, Державної казначейської служби України « Про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями органу державної влади », третя особа – Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_4 ОСОБА_2 , - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.08.2019.

Суддя: І.В. Семіряд