Рішення № 83810, 17.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.06 р. Справа № 17/166

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Колективного виробничо–упроваджувального підприємства «Енерготехнологія», м. Горлівка

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів», м. Дружківка

про стягнення 9’000,89 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Баранов М.І.

від відповідача: Чернопис А.І.

ВСТАНОВИВ:

Колективне виробничо–упроваджувальне підприємство «Енерготехнологія» звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» (назва відповідача уточнена під час розгляду справи) про стягнення 9’000,89 грн., у тому числі: 8’261,48 грн. – заборгованості за виконані роботи у грудні 2005р.; 223,89 грн. – інфляційних за період січень-березень 2006р. та 515,52 грн. – пені за період 01.01.06р. – 30.04.2006р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми діючого цивільного та господарського кодексів України, невиконання відповідачем умов договору № 05.103.031-6806 від 18.04.2005р.; акт прийняття виконаних робот на грудень 2005р., акт звірки взаєморозрахунків від 02.06.2006р., розрахунок суми позову та інші докази, долучені до матеріалів справи

Відповідач вимоги щодо стягнення основного бору визнає; проти задоволення позову в іншій частині – заперечує, посилаючись на те, що за договором зобов’язання щодо оплати боргу у відповідача виникло лише через 10 днів після підписання акту прийняття виконаних робот, який був підписаний сторонами 05.05.20076р. Відтак – нарахування пені та інфляційних за період, визначений у позові, є безпідставним. До того ж сторони у договорі не визначили конкретний розмір пені за несвоєчасну оплату, що є підставою вважати відсутньою домовленість сторін про відповідне забезпечення виконання зобов’язання.

Розгляд справи був закінчений 29.06.2006р. У судовому засіданні оголошувались перерви з 21.06.06р. до 29.06.06р. та з 29.06.06р. до 17.07.2006р. Останній раз – для підготовки рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом, між сторонами був укладений договір № 05.103.031-6806 від 18.04.2005р (далі – «договір»), за яким позивач зобов’язався виконати для відповідача роботи із «Розроблення технічних рішень із встановлення часткового обезсолювання та декарбонізації води для модульної котельні ВАТ «Дружківський завод металевих виробів», а відповідач – прийняти та сплатити вартість цих робот на умовах.

Згідно підпункту «В» п. 2.2. договору остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється після здачі-прийняття усього обсягу робот за договором. За п. 2.4. сторони обумовили, що оплата виконаних робот, прийнятих відповідачем, здійснюється не пізніше 10-ти днів після підписання акту здачі-прийняття.

Згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима.

У зв’язку із виконанням обсягу робот позивач направив відповідачу для підписання з його боку підписаний акт прийняття виконаних робот на грудень 2005 року. Зазначений акт був підписаний з боку відповідача, відтак – роботи були ним прийняті від позивача 05.05.2006р., що підтверджено наданим відповідачем актом та позивачем не спростовано. Вартість неоплаченого обсягу робот склала 8’261,48 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 02.06.2006р.

За таких обставин виходячи з умов п. 2.4. договору, відповідач мав здійснити оплату позивачу суми основного боргу, 8’261,48 грн., не пізніше 15.05.2006р. На порушення умов договору відповідач у встановлений договором строк борг позивачу не сплатив, у зв’язку з чим з 16.05.2006р. право позивача було порушено й у нього виникло право примусового стягнення цієї суми та – санкцій.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача боргу 8’261,48 грн. є обґрунтованими. Вимоги щодо стягнення 223,89 грн. – інфляційних за період січень-березень 2006р. та 515,52 грн. – пені за період 01.01.06р. – 30.04.2006р. є безпідставними, адже за діючим законодавством нарахування інфляційних та пені можливо лише після порушення боржником грошового зобов’язання. У даному випадку на час нарахування інфляційних та пені грошове зобов’язання відповідача щодо оплати позивачу основного боргу не виникло.

До того ж, визначаючи розмір пені, позивач послався на п. 4.2. договору та ч. 6 ст. 231 ГК України. Однак, позивач не врахував, що згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання» (далі – «Закон») платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Пунктом 4.2 договору, на який посилається позивач, конкретний розмір пені не встановлений.

Закон є спеціальною нормою, який має пріоритет по відношенню до ч. 6 ст. 231 ГК України.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 43, 46, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дружківський завод металевих виробів» (84205, м. Дружківка, вул.. Леніні, 3, ЄДРПОУ 00191052) на користь Колективного виробничо–упроваджувального підприємства «Енерготехнологія» (юридична адреса: 84637, м. Горлівка, пр. Леніна, 178/47; адреса місцезнаходження: 84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 4 ЄДРПОУ 13500490) суму основного боргу – 8’261,48 грн.; на відшкодування витрат по сплаченому держмиту – 93,62 грн.; на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 108,30 грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Суддя Татенко В.М.