Рішення № 83802985, 22.07.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7001/18

Провадження № 2/369/1375/19

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про зняття арешту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Кей-Колект» звернувся із позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа: Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступник якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11346041000, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування грошовими коштами в сумі 71 000 доларів США, які позичальник зобов`язувався повернути в порядку та на умовах, визначених договором.

В забезпечення належного виконання грошового зобов`язання між банком та ОСОБА_1 15 травня 2008 року було укладено договір іпотеки № 85549 за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 1 від 12.12.2011 року, за умовами якого ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимог за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 ..

Одночасно з договором факторингу між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки, у зв`язку з чим ТОВ «Кей-Колект» набув прав кредитора та іпотеко держателя щодо ОСОБА_1 , про що було внесено запис до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби РУЮ було винесено постанову про арешт майна боржника, 557/7, від 11.08.2010 року, реєстраційний номер обтяження: 10230463.

Позивач посилався на те, що суть порушеного права позивача полягає в тому, що іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником, забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Боржник належним чином не виконував взяте на себе зобов`язання, а саме обов`язок сплачувати грошові кошти, відповідно до умов кредитного договору.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 1, 3, 33 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 12, 13, 15, 16, 572, 575 ЦК України,ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», позивач ТОВ «Кей-Колект» просив звільнити з-під арешту квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного Києво-Святошинським відділом державної виконавчої служби РУЮ згідно постанови про арешт майна боржника 557/7 від 11.08.2010 року, реєстраційний номер обтяження: 10230463.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Кей-Колект» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду від представника позивача надійшла заява, в якій представник просив проводити розгляд справи за відсутності представника, позов підтримав та просив його задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, до суду від представника відповідача надійшла заява, в якій представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення, розгляд справи просив проводити за його відсутності.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надано до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Суд, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позові підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч.1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 15 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступник якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11346041000, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування грошовими коштами в сумі 71 000 доларів США, які позичальник зобов`язувався повернути в порядку та на умовах, визначених договором.

В забезпечення належного виконання грошового зобов`язання між банком та ОСОБА_1 15 травня 2008 року було укладено договір іпотеки № 85549 за умовами якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 1 від 12.12.2011 року, за умовами якого ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимог за кредитним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 ..

Відповідно до вимог п. 3.1 договору факторингу № 1 права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання всіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення.

Згідно умов розділу 4 договору іпотеки іпотекодержатель маж право звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або-будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

11 серпня 2010 року на підставі постанови ВДВС Києво-Святошинського РУЮ у Київській області накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на кватиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч. 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

У статті 19 Закону України «Про заставу» передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

За положеннями статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, за змістом частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2018 року у справі № 6-13цс14, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Порядок скасування арешту, накладеного в межах виконання рішення, встановлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» ( що діяв на час накладення арешту та заборони на відчуження згідно оскаржуваної Постанови державного виконавця), відповідно до частини другої якої у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є звільнення з-під арешту нерухомого майна: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що був накладений за постановою Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби РУЮ про арешт майна боржника 557/7 від 11.08.2010 року, реєстраційний номер обтяження: 10230463.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення з-під арешту нерухомого майна, а саме: квартири яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що був накладений за постановою Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби РУЮ про арешт майна боржника 557/7 від 11.08.2010 року, реєстраційний номер обтяження: 10230463.

Оскільки вказане нерухоме майно на час накладення арешту від 11.08.2010 року перебувало під іпотекою ПАТ «Укрсоцбанк», тобто під забороною відчуження до виконання боржником ОСОБА_1 кредитних зобов`язань перед АТ «Укрсоцбанк», передбачених Договором про надання споживчого кредиту № 11346041000, тому накладення арешту на таке майно є порушенням прав іпетокодержателя, яким є на даний час ТОВ «Кей-Колект».

Позивач ТОВ «Кей-Колект» має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Крім того, ураховуючи також те, що арешт накладено на нерухоме майно, що належить на праві власності позивачу, що підтверджується Інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, останній як власник майна відповідно до вимог ст. 391 Цивільного кодексу України, може вимагати усунення будь-яких порушень в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, про зняття арештупідлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. 41 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 3, 11, 15, 16, 321, 391 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263,265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 37825968, місце знаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення рішення суду.

Суддя Л.М. Ковальчук