Рішення № 83801199, 08.08.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1218/17

Провадження № 2/344/471/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 31 194,46 грн. за кредитним договором №б/н від 13.09.2011 року, стягнення судових витрат в розмірі 1 600,00 грн.,–

В С Т А Н О В И В:

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 31 194,46 грн. за кредитним договором №б/н від 13.09.2011 року, стягнення судових витрат в розмірі 1 600,00 грн., посилаючись на те, що відповідач отримав в позивача кредит в розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та зобов`язався виконати кредитні зобов`язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів за відповідачем наявна заборгованість за кредитними зобов`язаннями, яку банк просить суд стягнути з останнього.

14.03.2017 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заперечення на позов, відповідно до якого просив відмовити в його задоволенні у зв”язку з пропуском строку позовної давності та відсутності письмового кредитного договору. Вимоги заперечення мотивував тим, що договором є письмове зобов”язання сторін про істотні умови, а саме суму кредиту, процентну ставку, строки погашення, фінансові санкції при невиконанні зобов”язання. Даний договір повинен бути підписаний сторонами, що засвідчує їхню згоду на вказані умови. Такого договору між сторонами не укладено, істотні умови не погоджено. Позивач посилається на те, що відповідач підтвердив свою згоду на отримання кредиту тим, що підписав заяву-анкету та ознайомлений з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, які розміщені на сайті Приватбанку і є підтвердженням кредитних відносин між ними. Однак, “Умови та правила надання банківських послуг” не є договором, а є загальною інформацією про обсяг надання Банком послуг, яка не породжує жодних кредитних чи інших фінансових зобов”язань. Позивачем не надано доказів існування між сторонами кредитних зобов”язань і відповідно не існує відповідальності за несвоєчасне їх виконання. Крім цього, ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю в три роки, перебіг якої починається з дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права (ст. 261 ЦК України). Як вбачається із позовної заяви кредитний договір укладений 13.09.2011 року і позивач стверджує в позовній заяві, що кредит не повертався взагалі, а отже йому було відомо про порушення його прав, однак, позовна заява подана до суду тільки в січні 2017 року (а.с.51).

19.07.2017 року представник позивача подав до суду пояснення, у яких вказав, що відповідно до укладеного договору №б/н від 13.09.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо форми кредитного договору, то при оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою, яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку. Укладення договору здійснюється за принципом укладання між Банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ “ПриватБанк”, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк і клієнт приєднуються і зобов”язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку — Договорі банківського обслуговування в цілому. Таким чином, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач у заяві. Картковий рахунок — рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Тарифи — розмір винагороди за послуги Банку; є невід”ємною частиною Договору. Виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло “5” років. Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Щодо ознайомлення відповідача з Умовами кредитування, то позивачем надано суду копію анкети-заяви від 13.09.2011 року, з якої вбачається, що відповідач висловив згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна”, про що свідчить відповідна відмітка в анкеті та особистим підписом засвідчив “Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом з Пам”яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді....”. Сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Згідно виписки з карткового рахунку, встановлено, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, він користувалася грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав картку “Універсальна”, оскільки, проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договром. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Щодо строку позовної давності, то кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов”язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць і рік). Картка діє до станнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк картки до останнього дня 04.2015 року. Позивач звернувся до суду з позовом 22.01.2017 року — до спливу строку позовної давності, а отже обставини, на які посилається відповідач не відповідають дійсності, а позовні вимоги підлягають до задоволення (а.с.60-70).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив в разі неявки в судове засідання відповідача проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечив проти заочного розгляду справи (а.с. 3 зворот).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 99-101, 109-111).

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Судом встановлено, що 13.09.2011 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та відповідачем Луцьким Т ОСОБА_2 було підписано заяву № б/н, згідно якої останій отримав кредитну картку “Універсальна” та відкрито картковий рахунок, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків на користування кредитними коштами в розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг”, “Правилами користування платіжною карткою”, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та “Тарифами Банку”, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 6-31).

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, визначено, що Заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить укладений Договір про надання банківських послуг.

Однак, суд звертає увагу на те, що, ПАТ КБ “ПриватБанк”, не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання відповідачем Пам`ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучена позивачем до матеріалів позовної заяви копія Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, суд вважає, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідача було ознайомлено саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Крім того, долучені до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття/затвердження.

ВСУ по справі №6-240цс14 за позвом ПАТ КБ “ПриватБанк” про стягнення заборгованості за кредитним договором, у правовій позицції зазначив, що позивачем не представлено належних та допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови споживчого кредиту в редакції, яка передбачає збільшення строку позовної давності, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися. Тобто ВСУ у своєму правовому висновку зазначив, що якщо Умови кредитування не підписані відповідачем, то у такому разі їх неможливо визнати належним та допустимим доказом по справі, вказані умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Однак, відповідач у письмовому запереченні на позов не заперечує про отримання ним кредитних коштів, що підтверджується і випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 01.09.2011 року по 19.07.2017 року (а.с. 71-76).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором строк.

За змістом п.п.2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язаний погашати заборгованість по Кредиту, відсотками за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов”язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов”язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту х врахуванням нарахованих і прострочених відсотків та комісій. Штраф нараховується на коремий рахунок і підлягає оплаті в першу чергу.

Позивачем станом на 31.12.2016 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 13.09.2011 року, відповідно до якого заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитними зобов`язаннями становить 31 194 грн. 46 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом — 1 440,53 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом — 23 922,29 грн.; заборгованість по пені та комісії — 3 870,00 грн., штраф (фіксована частина) — 500,00 грн., штраф(процентна складова) — 1 461,64 грн.(а.с. 4, 5).

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності, то суд виходить з наступного.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Вищевказаним кредитним договором встановлено обов`язок позичальника повертати борг (проценти) частинами та передбачено відповідальність за невиконання цього обов`язку, і незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Аналогічний висновок зазначений і в п. 92 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі за № 444/9519/12 від 28.03.2018 року.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір укладений 13.09.2011 року, а отже, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою не заслуговує на увагу, оскільки, як вбачається із копії довідки від 19.07.2017 року №30.1.0.0/2-20170122/50 клієнт ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) згідно кредитного договору б/н від 13.09.2011 року отримав картку № НОМЕР_1 , яка мала термін дії до останнього дня 04.2015 року (а.с. 77).

Оскільки, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 22.01.2017 року(згідно відмітки на копії конверта (а.с.39) то він вправі вимагати стягнення процентів за щомісячними платежами з 22.01.2014 року, тобто в межах 3-річного строку.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача щомісячні платежі за період з 22.01.2014 року по 30.04.2015 року(строк дії картки, як про це зазначає представник позивача), адже до 22.01.2014 року позивач пропустив загальний строк позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов”язаний не пізніше ніж за 7 днів до проведення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 1.1.3.1.9 договору (а.с. 13 зворот).

ВСУ у правовій позиції по справі за №6-1374цс 17 зазначив, що у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не направлялось відповідачу повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

Таким чином слід провести розрахунок заборгованості відповідача по кредитному договору №б/н від 13.09.2011 року за період з 22.01.2014 року по 30.04.2015 року виходячи з відсоткової ставки 20,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 підлягє до стягнення на користь позивача 1 440,53 грн. заборгованості по тілу кредиту та 373,56 грн. заборгованість відсотках, що разом становить 1 814,09 грн., виходячи з наступного:

з 22 по 31.01.2014 року розмір відсотків, які підлягають до сплати — 8,05 грн. (виходячи з розрахунку: 1 440,53 грн. тіло кредиту * 20,40% : 365 днів * 10 дні);

з 01 по 28.02.2014 року — 22,54 грн.;

з 01 по 31.03.2014 року — 24,96 грн.;

з 01 по 30.04.2014 року — 24,15 грн.;

з 01 по 31.05.2014 року - 24,96 грн.;

з 01 по 30.06.2014 року - 24,15 грн.;

з 01 по 31.07.2014 року - 24,96 грн.;

з 01 по 31.08.2014 року - 24,96 грн.;

з 01 по 30.09.2014 року - 24,15 грн.;

з 01 по 31.10.2014 року - 24,96 грн.;

з 01 по 30.11.2014 року - 24,15 грн.;

з 01 по 31.12.2014 року - 24,96 грн.;

з 01 по 31.01.2015 року — 24,96 грн.;

з 01 по 28.02.2015 року — 22,54 грн.;

з 01 по 31.03.2015 року - 24,96 грн.;

з 01 по 30.04.2015 року — 24,15 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені та комісії, а також штрафів, то суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки, позивачем не надано суду підтверджуючих документів про те, що відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, якими визначено інші строки позовної давності, то до застосування підлягають вимоги ст.258 ЦК України.

З розрахунку заборгованості позивача вбачається, що за неналежне виконання умов кредитного договору відповідачу нараховано заборгованість по пені та комісії в сумі 3 870,00 грн.; штрафу в сумі 500,00 грн. (фіксована частина); штрафу в сумі 1 461,64 грн. (процентна складова).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Таким чином, відповідача тричі притягнуто до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такого ж висновку приходить і Верховний Суд України у своїй постанові від 21.10.2015 року по справі № 6-2003 цс 15, від 11.10.2017 року по справі 6-1374цс17 та викладеній у цих же справах правовій позиції.

Крім того, за положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 27 Постанови Плунуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Позивачем не подано жодних доказів про те, що йому завдано якихось збитків, у зв`язку із частковим невиконанням боржником взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використання платіжної картки “Кредитка Універсальна” за несвоєчасне погашення зборгованості відповідач сплачує пеню: пеня (1)+пеня (2), де: пеня (1) - базова процентна ставка по договору, що нараховується за кожний день прострочення кредиту; пеня (2) — 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць (а.с.7).

Однак, суд звертає увагу, що вищезазначеним пунктом тарифів в черговий раз позивачем застосовано подвійну цивільно-правову відповідальність за одне і те саме порушення.

Оскільки, строк позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено тривалістю один рік, а термін дії договору закінчився в останній день квітня 2015 року, то позовна вимога про стягнення пені за період до 30.04.2015 року до задоволення не підлягає.

Що ж стосується стягнення з відповідача відсотків та пені за період з 01.05.2015 року по 31.12.2016 року, то суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року Справа №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18 виклала позицію, відповідно до якої вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, позивач мав право на отримання відсотків в розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та пені, протягом дії кредитного договору №б/н від 13.09.2011 року, а не після закінчення строку його дії, тобто по 30.04.2015 року.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст. 1050 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного Кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Відповідно до ч.1 цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором №б/н від 13.09.2011 року належним чином не виконав, однак, позивач не просить про стягнення з відповідача 3% річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 01.05.2015 року по 31.12.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України.

Що стосується позовної вимоги про стягнення комісії, то ВС України в постанові від 16.11.2016 року у справі №6-1746цс16 висловив правову позицію, що відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБ України від 10.05.2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору, тощо).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача комісії є необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до часткового задоволення в розмірі 1 814,09 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено 1 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №PROM0BОНАК від 20.01.2017 року (а.с.1), а тому, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 1 600,00 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 207, 253, 257, 258, 261, 267, 526, 527, 549, 551, 612, 262, 628, 638, 639, 1054, 1056-1 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 31 194,46 грн. за кредитним договором №б/н від 13.09.2011 року, стягнення судових витрат в розмірі 1 600,00 грн. - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, місцезнаходження якого: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, з зарахуванням на рахунок № НОМЕР_3 , МФО 305299, код 14360570 – 1 814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн. 09 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.09.2011 року та 1 600 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 22.08.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.