Ухвала суду № 83801143, 10.06.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2542/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участі секретаря Боти О.І.,

прокурора Піпаша І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Сідун О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016070030003611 від 13.10.2016 року, №12017070030002657 від 02.10.2017, №12016070030003901 від 07.111.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України,

встановив:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться вищезазначені матеріали кримінального провадження.

Згідно з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2019 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.08.2019 та визначено заставу в розмірі 11 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 21131,00 грн.

В судовому засіданні 10.06.2019 адвокатом обвинуваченого Сідун О.С. подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час.

Прокурор Піпаш І. в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, заявленого адвокатом Сідун О.С., вважає, що обвинувачений може ухилятися від слідства та суду й впливати на свідків кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши клопотання захисника, думку обвинуваченого та позицію прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та з метою уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2019 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 серпня 2019 року та визначено заставу в розмірі 11 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 21131,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В судовому засіданні прокурором не надано суду переконливих доказів наявності ризиків, передбачених у ст.177 КПК України, обмежившись загальними формулюваннями.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.п.1,3 ст.5 (1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на особисту недоторканість. Кожен, кого заарештовано, має право на судовий розгляд у продовж розумного строку або на звільнення, обумовлене гарантіями явки в судове засідання.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», п.п.61,62 питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з положень ст.ст.177,178,183 КПК України, ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи фактичні обставини справи приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувати недоцільно та вважає за можливе змінити на інший, альтернативний запобіжний захід - домашній арешт, який забезпечить виконання обов`язків обвинуваченими, належну процесуальну поведінку, підстави та ризики, на підставі яких обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого на даний час зменшилися, при цьому, суд також оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, особи обвинуваченого.

Обвинувачений протягом тривалого часу: з 23 жовтня 2017 року перебуває під вартою.

Зважаючи на постійну неявку свідків та відсутність контролю за виконанням ухвали суду про примусовий привід свідків, ігнорування вимог КПК України по забезпеченню явки учасників кримінального провадженню суд вважає, що не має подальшої необхідності тримати обвинуваченого під вартою.

Суд враховуючи зазначені обставини вважає можливим частково задовольнити клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, оскільки не має підстав вважати, що перебуваючи на волі він буде незаконно впливати на потерпілого, свідків або переховуватись від суду приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання доведеним ризикам.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження.

Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати шістдесяти днів.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені статтею 194 КПК.

Також роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 177, 181, 183, 331 484-496 КПК України, суд

ухвалив:

Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт із застосування електронних засобів контролю, строком на два місяці, заборонивши останньому цілодобово залишати місце свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Датою закінчення домашнього арешту є 08 серпня 2019 року.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, а також протягом двох місяців з дня винесення зазначеної ухвали виконувати обов`язки, передбачені статтею 194 КПК, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання вищезазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Закарпатської області, який підтримує державне обвинувачення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати начальнику Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області для виконання.

Повний текст ухвали складено та проголошено 11 червня 2019 року о 08 год. 45 хв.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов