Рішення № 83799401, 22.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2019 року № 826/11967/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідівдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Н2-Бургер»

про стягнення санкцій та пені

Прийняв до уваги наступне

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н2-Бургер» (надалі - відповідач), в якому просить:

- стягнути з ТОВ «Н2-Бургер`на користь Київського МВФСЗІ адміністративно-господарські санкції у розмірі 53 909,50 грн.;

- стягнути з ТОВ «Н2-Бургер`на користь Київського МВФСЗІ пеню у розмірі 3 170,30 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Як слідує з позовної заяви позивач обгрунтовує заявлені позовні вимоги посилаючись при цьому на те, що відповідачем в порушення законодавчо встановлених вимог не було дотримано нормативу кількості працевлаштування інвалідів.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову посилаючись при цьому на те, що ТОВ «Н2-Бургер» шляхом повідомлення позивача про можливість працевлаштування інвалідів, виконало власний законодавчо встановлений обов`язок по вчиненню дій, направлених на працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, внаслідок чого застосування адміністративно-господарської санкції та пені є неправомірним.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

28 лютого 2018 року товариством з обмеженою відповідальністю «Н2-Бургер» подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2017 рік по формі 10-ПІ (Річна Поштова), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики від 10.02.2007 №42.

Згідно поданого звіту, відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2017 році становила 10 осіб. Відповідно до нормативу, на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особа з інвалідністю, але відповідачем не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Таким чином, на переконання позивача, відповідачем не виконано нормативу, призначеного для працевлаштування осіб з інвалідністю, що власне й зумовило застосування до відповідача штрафної (фінансової) санкції та пені.

Оскільки в даному випадку спір між сторонами щодо числових значень заявлених до стягнення сум відсутній, суд вважає за необхідності надати правову оцінку щодо наявності / відсутності обставин застосування до відповідача міри відповідальності за не працевлаштування інвалідів.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. 13. Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

В контексті прийнятого Закону України «Про зайнятість населення» та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Суд звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 806/1368/17.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, на виконання вищевказаних норм чинного законодавства по створенню нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю та забезпеченню працевлаштування таких осіб Товариством з обмеженою відповідальністю «Н2-БУРГЕР», у зв`язку з попитом на робочу силу, зокрема, осіб з інвалідністю, починаючи з березня 2017 року подавались до Центру зайнятості населення Шевченківського району м. Києва відповідні форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», де відображена наявність попиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Н2-БУРГЕР» у претендентах на посаду «прибиральник» та/або «молодший член бригади ресторану» з вказівкою на категорію громадян «інваліди», а саме: в березні 2017 року, в травні 2017 року, в серпні 2018 року, листопаді 2017 року та в грудні 2017 року.

Однак, Центром зайнятості населення Шевченківського району м. Києва жодного разу не уточнювалась інформація про актуальність поданих у звітах вакансій, а особи з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування в Товариство з обмеженою відповідальністю «Н2-БУРГЕР» жодного разу не направлялись.

Натомість відповідальний працівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Н2-БУРҐЕР» регулярно зв`язувалась в телефонному режимі з інспектором Центру зайнятості населення Шевченківського району м. Києва та наголошувала про необхідність направлення осіб з обмеженими можливостями для працевлаштування. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Н2-БУРГЕР», маючи на меті працевлаштувати особи з обмеженими фізичними можливостями письмово зверталось до Центру зайнятості населення Шевченківського району м. Києва з проханням посприяти в пошуку та працевлаштуванні кандидатів, зокрема, осіб з обмеженими фізичними можливостями, що підтверджується відповідним листом (вих. № 31/05/17 віл 31.05.2017 р.) та доказом його отримання.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «Н2-БУРГЕР» з метою забезпечення працевлаштування осіб, в тому числі осіб з інвалідністю, в заклад швидкого харчування «HESBURGER», який здійснює свою господарську діяльність за адресою: м. Київ. вул. Здолбунівська, 7-Г (ТОВ «Н2-БУРГЕР») самостійно та за власний рахунок здійснювало пошук таких осіб, шляхом розміщення відповідних вакансій «Молодший член бригади ресторану» та «Прибиральник» з вказівкою «для осіб з обмеженими можливостями» на веб-сайті www.rabota.ua. Вказане підтверджується договором про надання послуг № 2017/01/03-Н2 від 03.01.2017, укладеним між ТОВ «Н2-БУРГЕР» та ТОВ «ОУК ТРЕЙД», а також листом ТОВ «Робота Інтернешнл» (вих. № 18-І02 від 27.07.2018 р.).

На підтвердження фактичного місцезнаходження та ведення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Н2-БУРГЕР» за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Святошинська, 28-А Відповідач надає копію витягу з договору оренди, укладеного з Орендодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНИХ ДИРЕКТОРІВ» № А08 1703 6 003, посвідченого Ревою Н.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17 березня 2016 року за реєстровим номером № 255.

Разом з тим, до Відповідача не було направлено жодного інваліда на працевлаштування у вказаний період, незважаючи на те, що саме Державна служба зайнятості України здійснює пошук роботи для інвалідів (ч. 2 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Так, протягом 2017 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н2-БУРГЕР» для працевлаштування на заявлені вакансії жодного разу самостійно не звертались особи з інвалідністю.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Таким чином, оскільки відповідачем створено, відповідно до встановленого законодавством нормативу, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році та подавались звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Н2-Бургер» виконало зазначені вимоги законодавства, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з їх вини.

Зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у працевлаштуванні інвалідам, які безпосередньо зверталися до нього або які були направлені центром зайнятості, в задоволенні позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 104)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н2-Бургер" (01054, м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд.33, офіс 46)

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій