Рішення № 83798703, 15.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2019 року 13 год. 30 хвСправа № 280/2163/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача – Пивоварової О.

представників відповідача – Тарасюка О.О., Уколової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюїд Менеджмент»

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюід Менеджмент» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 128201,62 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, яка мала бути працевлаштована на ТОВ «Тотал Флюід Менеджмент» у 2018 році складає 2 особи. В той же час, згідно звіту товариства за 2018 рік форми 10-ПІ на ТОВ «Тотал Флюід Менеджмент» не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, що в середньообліковому виразі складає 0 осіб. Відтак, за твердженням позивача Товариство не виконало встановлений законодавством норматив, а тому згідно положень ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» має сплати суму адміністративно-господарських санкцій та пені за звітний 2018 рік в розмірі 128201,62 грн. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

21 червня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. №25641). Вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки відповідачем створені 2 робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що видано відповідні накази. Зазначає, що у 2018 році відповідач щомісяця звітував до Київського та Запорізького міських центрів зайнятості про наявність вільних місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою 3-ПН. Крім того, відповідач надсилав до Запорізького міського центру зайнятості лист з проханням провести Ярмарку вакансій для укомплектування Товариства вакансій для осіб з інвалідністю. Окремо відповідачем впродовж 2018 року щомісячно публікувалися в газеті «Срочно Требуются» відповідні оголошення про наявні вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю. Таким чином, у 2018 році відповідачем дотримано вимоги закону щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів та організацію їх заповнення. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 29.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2163/19. Призначено судове засідання на 26 червня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 26.06.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.07.2019

Представник позивача у судовому засіданні 15.07.2019 підтримав позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили з підстав, викладених у відзиві.

15.07.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ із змінами і доповненнями (далі - Закон №875-ХІІ), Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року №223 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 за №552/13819 із змінами і доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 4 статті 19 Закону №875-ХІІ).

Статтею 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами ст. 18-1 Закону №875-ХІІ передбачено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Отже, системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня у справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити наступні висновки.

1. Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.

2. Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

3. Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

4. До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

5. Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 817/650/17.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форми №10-ПІ), поданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 62 особи, підлягали працевлаштуванню 2 особи з інвалідністю, 0 осіб з інвалідністю було працевлаштовано, що не відповідає необхідній середньообліковій кількості.

Із долучених до відзиву документів, судом встановлено, що наказом директора ТОВ «Тотал Флюід Менеджмент» з від 29.11.2017 №184-зг з метою виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджено та введено в дію «Комплексні заходи про виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на ТОВ «ТФМ» на 2018 рік».

Наказом директора ТОВ «Тотал Флюід Менеджмент» від 29.12.2017 №185-зг виділено та створено на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів у відповідності до встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативом в кількості 2 робочих місця в наступних посадах: менеджер з питань регіонального розвитку та інженер з ПММ.

Отже, суд доходить висновку, що відповідачем створені два робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано Звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (форма №3-ПН) про наявність двох вакансій: інженер з ПММ та фахівець, - для категорій громадян з інвалідністю, що подавалися щомісячно до Київського міського центру зайнятості та Запорізького міського центру зайнятості впродовж 2018 року.

12.04.2018 за вих. №2274/2018 ТОВ «Тотал Флюід Менеджмент» звернувся до Запорізького міського центру зайнятості з проханням провести ярмарок вакансій Товариства для укомплектування вакансій для осіб з інвалідністю.

Листом від 18.04.2018 за вих. №812/04-11 Запорізький міський центр зайнятості надав інформацію, відповідно до якої зазначено, що станом на 17.04.2018 в Запорізькому міському центрі зайнятості безробітні громадяни з числа інвалідів за спеціальностями «Інженер з ПММ» та «Менеджер з питань регіонального розвитку» на обліку не перебувають.

Таким чином, із наданих суду письмових доказів слідує, що відповідач протягом звітного 2018 року подавав до Державної служби зайнятості звіти форми № 3-ПН, що свідчить про надання органам, що здійснюють працевлаштування осіб інформації необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідачем впродовж 2018 року надавалися оголошення до газети «Срочно требуются» про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, що підтверджується наданими представником відповідача до адміністративної справи копіями Актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунків на оплату зазначених послуг та копіями сторінок газети з оголошеннями.

Відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Оскільки, судом встановлено що відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та подано звітність №3-ПН упродовж 2018 року до Державної служби зайнятості, вказане свідчить про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону №875-ХІІ.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження обгрунтованості заявлених вимог та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат у вигляді судового збору, згідно ч. 2 ст. 139 КАС України не здійснюється.

Представником відповідача, у порядку ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 143 КАС України, в судовому засіданні 15.07.2019 зроблено заяву про подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу після ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тотал Флюїд Менеджмент» (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 3, кв. 158, код ЄДРПОУ 37675989) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення у повному обсязі складено та підписано 29 липня 2019 року.

Суддя Л.Я. Максименко