Рішення № 83798576, 22.08.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2019 року № 826/17440/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій останній просив суд визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшення пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, правонаступником якого є відповідач, із заявою від 15.03.2018р. про призначення пенсії за віком згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон №796-XII).

20.08.2018р. листом №64103/03 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, посилаючись на неможливість отримання позитивних відповідей на запити відповідача від колишніх роботодавців позивача та не підтвердження первинними документами жодної з пільгових довідок. Вважаючи таку відмову відповідача безпідставною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав.

Згідно ч.6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р. 2 категорії, що підтверджується дублікатом посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. серії НОМЕР_1 , виданим 05.12.2008р. Держадміністрацією м.Києва з відміткою «перереєстровано» №56 від 27.01.1998р.

Враховуючи наявність вищезазначеного статусу позивач 15.03.2018р. звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст.55 Закону 796-XII.

Листом №64103/03 від 20.08.2018р. відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії. У своєму листі відповідач зазначив, що позивачем для розгляду відповідачу були подані копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987р. категорії 2; довідки з КАП «Укренерготранс» від 30.06.1992р. №95; з ПАТ «Вишгороденергобудтранс» від 27.04.2015р. №13-к; з АТ «Київенергобуд» від 04.10.2007р. №63/4; з Управління будівництва Чорнобильської АЕС від 08.12.1994р. №638; ДП БПК «Енергоспецбуд» від 26.03.2002р. №103 про періоди роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідачем також у відмові зазначено, що ним були зроблені запити на проведення зустрічної перевірки щодо правомірності видачі пільгових довідок №13-к від 27.04.2015р., виданої ПАТ «Вишгороденергобудтранс» та №63/4від 04.10.2007р., виданої АТ «Київенергобуд». Після отримання відповіді було з`ясовано, що провести дану перевірку немає можливості, оскільки, керівництво ПАТ «Вишгороденергобудтранс» на письмовий запит відповіді не надало та на телефонні дзвінки не відповідає, а АТ «Київенергобуд» ліквідовано 07.08.2013р. Архівний відділ Деснянської РДА повідомив, що документи на зберігання АТ «Київенергобуд» надані по кадровому складу з 1996 р., а позивач в даній організації працював по 1992 р.

Відповідач у листі №64103/03 від 20.08.2018р. також зазначив, що оскільки, на жодний його запит не надійшла позитивна відповідь та жодна з наданих пільгових довідок не підтверджена первинними документами, в призначенні позивачу пенсії на даний час відмовлено.

Не погоджуючись з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку та зобов`язання призначити пенсію.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон №796-XII) або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

У відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до пп.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком з урахуванням положень ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаються, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд зазначає, що законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Згідно з положеннями ч.3 та ч.4 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відповідно до пункту 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №51 (далі - Порядок №51), інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А . При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, 3 серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. №135, з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.02.2018р. у справі № 344/9789/17 та від 22.03.2018р. у справі №588/538/16-а.

Як встановлено судом, позивач має дублікат посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. (категорія 2) серії НОМЕР_2, виданий 05.12.2008р. Держадміністрацією м.Києва з відміткою «перереєстровано» №56 від 27.01.1998р.

У матеріалах справи також міститься копія витягу з протоколу №56 засідання Тимчасової комісії для перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» Київської міської державної адміністрації від 27.01.1998р., з якого вбачається, що комісія на підставі представлених документів вирішила підтвердити правильність видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2А).

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 , копія якої знаходиться у матеріалах справи, позивач 17.01.1987 р. був прийняти автослюсарем 4-го розряду авторемонтних майстерень на Автотранспортне виробниче об`єднання. 20.03.1987р. позивач був переведений в Чорнобильське АТП слюсарем 4-го розряду по ремонту автомобілів. 03.07.1989 р. Чорнобильське АТП реорганізовано в Чорнобильську а/к та передано у відання Київського АТП АТВО «УЕБТ» (мовою оригіналу - Киевское АТП АТПО «УЭСТ»). 30.06.1992р. позивач був звільнений по п.5 ст.36 КЗпП України за переводом.

Суд звертає увагу на те, що з довідки №95 від 30.06.1992р., виданої Київським автотранспортним підприємством автотранспортного виробничого об`єднання «Укренергобудтранс» за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальним питанням від 09.03.1988р. №122, копія якої міститься у матеріалах справи та надавалася відповідачу позивачем для призначення пенсії, вбачається, що позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених постановою ЦК КПСС, Ради Міністрів і ВЦСПС від 29.12.1987р. і постановою Ради Міністрів СРСР і ВПСПС від 05.06.1986р., що даються право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності зі списком №1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 у період з 17.01.1987р. по 30.06.1992р. Тобто, вказана довідка містить інформацію не про періоди, у які позивач працював у зоні відчуження, а про загальний період роботи позивача на даному підприємстві.

Водночас в матеріалах справи знаходиться копія довідки №514 від 23.10.1992р., виданої Автотранспортним виробничим об`єднанням «Укренергобудтранс» (мовою оригіналу - автотранспортное производственное объединение «Укрэнергострой транс»), з якої вбачається, що позивачу за роботу в населеному пункті Чорнобиль зони відчуження у період з 17.01.1987р. по 31.01.1987р. та з 16.02.1987р. по 27.02.1987р. по табелю за січень та лютий 1987 р. виплачено заробітну плату в сумі 846 крб. 72 коп. з урахуванням коефіцієнта два три, відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986р. №207-7.

Як вбачається з копії листа Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації №36-94 від 12.03.2017р., на підставі зазначеної у попередньому абзаці довідки №514 від 23.10.1992р. та витягу з протоколу №56 від 27.01.1998р. засідання Тимчасової комісії для перевірки правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» Київської міської державної адміністрації, позивачу був виданий дублікат посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. (категорія 2) серії НОМЕР_2.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що довідка №514 від 23.10.1992р., видана автотранспортним виробничим об`єднанням «Укренергобудтранс», визнана недійсною або скасована, з огляду на що така довідка є належним документом, який підтверджує період перебування позивача на роботі в зоні відчуження протягом більше ніж 14 календарних днів.

Посвідчення позивача недійсним також не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

Отже, зважаючи на те, що відповідно до довідки №514 від 23.10.1992р. позивач перебував на роботах в зоні відчуження (Чорнобиль) протягом більше ніж 14 календарних днів та має дублікат посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987р. (категорія 2) серії НОМЕР_2, виданий 05.12.2008р. Держадміністрацією м.Києва з відміткою «перереєстровано» №56 від 27.01.1998р., суд приходить до висновку, що наведені документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, суд вважає встановленим факт того, що позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження у періоди з 17.01.1987р. по 31.01.1987р. та з 16.02.1987р. по 27.02.1987р. та має право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 8 років.

Щодо посилання відповідача у його листі №64103/03 від 20.08.2018р. на неможливість проведення зустрічної перевірки щодо правомірності видачі пільгових довідок ПАТ «Вишгороденергобудтранс» №13-к від 27.04.2015р. та АТ «Київенергобуд» №63/4 від 04.10.2007р., суд зазначає, що, неможливість перевірити пільгові довідки, не спростовує той факт, що позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987р. у встановлені судом періоди, а відсутність первинних документів, не може бути підставою для позбавлення позивача права на належне пенсійне забезпечення, оскільки наявні у позивача документи, які долучені до матеріалів справи, містять дані на підтвердження факту його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у періоди з 17.01.1987р. по 31.01.1987р. та з 16.02.1987р. по 27.02.1987р., що дає йому право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 8 років.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зазначає про наступне.

Як уже вказувалося раніше, відповідно до п.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - із зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачені критерії призначення особам пенсії за віком.

Так, відповідно до ч.1 вказаної статті, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Тобто, для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно також враховувати критерії, визначені ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема, щодо наявності у особи страхового стажу, який повинен складати не менше 25 років, а відтак передумовою прийняття рішення відносно поданої позивачем заяви від 15.03.2018р. про призначення пенсії є не лише встановлення досягнення позивачем пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії, а й наявності страхового стажу, який повинен складати не менше 25 років, що в даному випадку знаходиться поза межами компетенції суду, тоді як встановлення наявності страхового стажу для призначення пенсії входить до повноважень органів пенсійного фонду.

Відтак, суд зазначає, що на даний час відсутні правові підстави для зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві призначити позивачу пенсію, оскільки крім власне підтвердженого судом права на зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за встановлених вище обставин, пенсійним органом мають бути розглянуті сукупність матеріалів та обставин, необхідних для призначення пенсії.

У той же час, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У даному випадку, дотримуючись принципів верховенства права, законності, поділу влади, в межах компетенції, визначеної Конституцією та законами України, а також виходячи з повноважень суду, визначених ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушених прав позивача, який є ефективним відповідно до встановлених обставин та правового регулювання спірних відносин, а саме: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2018р., а також додані до неї документи щодо призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, а про інші судові витрати у справі сторонами не заявлено, судові витрати згідно вимог, передбачених ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул. Будьварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м.Київ, вул. Будьварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) від 15.03.2018 та додані до неї документи щодо призначення ОСОБА_1 пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур