Рішення № 83798217, 29.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року Справа № 160/3311/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

представника позивача Катрич Є .О.

представника відповідача Атрошенко В .М.

третьої особи ОСОБА_3 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2019 року Приватне акціонерне товариство "Нікопольський завод технологічного оснащення" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000111422 від 03.01.2019р., № 0000151422 від 03.01.2019р., №0000171422 від 03.01.2019р., № 0000201422 від 03.01.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 0000111422, № 0000151422, № 0000171422, № 0000201422 від 03.01.2019р., а також з висновками, викладеними в Акті перевірки № 68887/04-36-14-21/31760880 від 28.11.2018р. Зауважив, що відповідачем не доведено з посиланням на чинні нормативні акти України правомірність висновків про порушення з боку ПрАТ «НЗТО» податкового законодавства України. Позивач вважає, що будь-які порушення податкового законодавства України в його діях та діях його посадових осіб відсутні, а висновки відповідача абсолютно не ґрунтуються на фактичних обставинах та протирічать договорам та іншим документам.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року відкрито провадження у справі №160/3311/19 за даним адміністративним позовом та призначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ФОП ОСОБА_3 .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові, відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав відзив на адміністративний позов, в якому свою позицію обґрунтовував тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Нікопольський завод технологічного оснащення» (далі - Позивач чи ПрАТ «НЗТО») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016р. по 30.06.2018.р., за результатами якої складений Акт № 68887/04-36-14-21/31760880 від 28.11.2018р. (далі - Акт перевірки).

ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137 ПКУ від 02.10.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 797 185,00 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на 2 530 959,00 грн.;

- пп. «б» п. 198.5 ст. 198 ПКУ від 02.10.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 759 212,00 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 ПКУ від 02.10.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті якого ПрАТ «НЗТО» не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами/послугами, які починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ.

На адресу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області позивачем було направлено заперечення № 914-09/1 від 26.12.2018 року.

Листом № 671/10/04-36-14-21 від 03.01.2019р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомило позивача про результати розгляду заперечення, а саме, про те, що висновки акту планової перевірки від 28.11.2018р. № 68887/04-36-14-21/31760880 є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000111422 від 03.01.2019р. - збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 797 185,00 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 199 296,25 грн.;

- № 0000151422 від 03.01.2019р. - завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 530 959,00 грн.;

- № 0000171422 від 03.01.2019р. - збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 759 212,00 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 189 803,00 грн.;

- № 0000201422 від 03.01.2019р. - встановлено відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПКУ податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 759 212,00 грн. та застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 379 606,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки Відповідача, викладені в Акті перевірки, відповіді про розгляд заперечень до акту перевірки № 671/10/04-36-14-21 від 03.01.2019р., податкових повідомленнях - рішеннях № 0000111422, № 0000151422, № 0000171422, № 0000201422 від 03.01.2019р., незаконними та необґрунтованими. 17.01.2019р. направив до ДФС України скаргу № 40-09/1 від 16.01.2019р.

06.02.2019р. отримав Рішення про продовження розгляду скарги № 5177/6199-99-11-04-01-25 від 01.02.2019р., яким строк розгляду скарги було продовжено до 21.03.2019р.

13.03.2019р. Позивачем отримано Рішення № 11087/6199-99-11-04-01-25 від 07.03.2019р. про результати розгляду скарги, в якому ДФС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення № 0000111422, № 0000151422, № 0000171422, № 0000201422 від 03.01.2019р., а скаргу - без задоволення.

В Акті перевірки вказується наступне.

ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» в рахунок оплати за поставлені ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн» товари (роботи, послуги) були виписані прості векселі в кількості 8 штук на загальну суму 6 914 514,65 грн., які станом на початок перевіряємого періоду (01.10.2016) обліковувались на бухгалтерських рахунках: 511 «Довгострокові векселі видані в національній валюті» в сумі 2 906 572.46 грн. (3 векселі); 621 «Короткострокові векселі видані в національній валюті» в сумі 4 007 942,19 грн. (5 векселів).

У грудні 2016 року векселі з бухгалтерського рахунку 621 «Короткострокові векселі видані в національній валюті» переведені до складу довгострокових і всі векселі в кількості 8 штук стали обліковувались на бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселі видані в національній валюті» в загальній сумі 6 914 514,65 гривень.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до угоди від 18.03.2016 №72 про зміну строку платежу вексельними зобов`язаннями було змінено дату погашення з 18.03.2016 на 25.03.2019 по 3 векселям (серія АА №0257429, серія АА №0257430, серія АА №0983857) на суму 2 906 572,46 грн. Відповідно до угоди від 18.12.2016 №214 про зміну строку платежу вексельними зобов`язаннями змінено дату погашення з 19.12.2016 на 19.12.2021 по 5 векселям (серія АА №0256151, серія АА №0256152, серія АА №0256153, серія АА №0256154, серія АА №0256155).

Перевіряючими в Аткі зазначено, що усі вищенаведені векселі станом на 31.12.2016 є довгостроковими, що підтверджується їх відображенням в бухгалтерському обліку підприємства.

В Акті перевірки перевіряючими було наведено розрахунок амортизації дисконту по векселях, яка складає 1 207 715,34 гривень: відповідач здійснив розрахунок теперішньої (справедливої) вартості зобов`язання за формулою PV=FV/(1+i)n, де: FV - майбутня вартість; PV - теперішня вартість; і - ставка дисконтування (середня річна облікова ставка рефінансування НБУ); n - строк (число періодів). Згідно наведеного розрахунку PV (теперішня вартість) становить 4 043 453,20 грн. Фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості, яку, на думку контролюючого органу, ПрАТ «НЗТО» мало включити до складу доходу становить 2 871 061,45 грн. = 6 914 514,65 - 4 043 453,20 грн., амортизація дисконту -1 207 715,34 грн.

Виходячи з викладеного, перевіряючі дійшли висновків, що ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості на суму 2 871 061 грн. за 2016 рік та не здійснювало амортизацію дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу на загальну суму 1 207 715 грн., в т. ч. за: 1 квартал 2017 року - 201 286 грн., півріччя 2017 року - 402 572 грн., три квартали 2017 року - 603 858 грн., 2017 рік - 805 143 грн., 1 квартал 2018 року - 201 286 грн., півріччя 2018 року - 402 572 грн.

Таким чином, перевіряючими зроблено висновок, що в порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України платником занижено показник у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за 2016 рік всього на суму 2 871 061 гривень.

Також, з Акту перевірки вбачається, що перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) встановлено, що до складу інших фінансових доходів Звіту про фінансові результати» за 2016 рік не віднесено суму фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості на суму 2 871 061 гри.; до складу витрат Звіту про фінансові результати, не включено фінансові витрати (амортизація дисконту) на загальну суму 1 207 715 грн., в т. ч. за: 1 квартал 2017 року - 286 грн., півріччя 2017 року - 402 572 грн., 9 місяців 2017 року - 603 858 грн., 2017 рік - 805 143 грн., 1 квартал 2018 року - 201 286 грн., півріччя 2018 року - 402 572 грн.

В Акті перевірки зазначено, що ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» відобразило в бухгалтерському обліку взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3 , а саме: придбання товарів згідно з договором купівлі-продажу від 30.01.2018 № 58: придбання робіт та послуг згідно з договорами підряду від 08.06.2017 №133, від 20.09.2017 №203, від 15.12.2017 №257, від 16.05.2018 №141.

Перевіряючими було встановлено, що ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» у бухгалтерському обліку операції з виконаних робіт (наданих послуг) за період з 01.06.2017 по 30.06.2018 - отримані від ФОП ОСОБА_3 , відображено бухгалтерськими кореспонденціями: Кт 6312 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за послуги та послуги сторонніх організацій» Дт 206 «Матеріали, передані в переробку» на суму 444 500 грн., Дт 231 «Виробництво» на суму 2 303 780 грн., Дт 91 «Загальновиробничі витрати» на суму 17 186 грн.

Вказано, що ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» було враховано витрати на виконані роботи (надані послуги) ФОП ОСОБА_3 у складі собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звітів про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід» (рядок 2050) та враховано при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів; бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності Податкових декларацій з податку на прибуток підприємства (рядок 02) за відповідні податкові (звітні) періоди.

Перелік документів, якими ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» та ФОП ОСОБА_3 були оформлені операції з передачі деталей та напівфабрикатів у механічну обробку, готової продукції з механічної обробки, відходів (стружки) та на виконання робіт (надання послуг) за період з 01.06.2017 по 30.06.2018 наведено в додатку 14 до акта перевірки.

Перевіряючими зазначено, що оплату за отримані роботи (надані послуги) ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» здійснило в безготівковій формі, що в бухгалтерському обліку відображено кореспонденцією: Дт 6312 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за послуги та послуги сторонніх організацій» з Кт: 3116 «Поточний рахунок в ІІАТ «Укрсоцбанк» на суму 1 929 510 грн.; 3118 «Поточний рахунок в ПАТ АБ «Укргазбанк» в сумі 374 686 грн.; 37121 «Розрахунки за виданими авансами за послуги (роботи) сторонніх організацій» на суму 87 590 гривень.

Як зазначено в Акті перевірки, на виконання вищезазначених договорів підряду в період з 01.06.2017 по 30.06.2018 ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» передано на адресу ФОП ОСОБА_3 деталі та напівфабрикати в загальній кількості 3 434 шт. вагою 58,936 т, а прийнято готову продукцію в загальній кількості 3 458 шт, вагою 45,309 т. За період більше ніж за 1 рік згідно з наданими для проведення перевірки документами за результатами приймання готової продукції, отриманої як результат механічної обробки за укладеними із ФОП ОСОБА_3 договорами підряду, не було виявлено жодного випадку браку (псування) наданих в обробку деталей та напівфабрикатів. За таких умов, на думку перевіряючих, відповідні роботи мали виконуватись на доволі точному металообробному обладнанні, з використанням якісного інструменту та кваліфікованим персоналом. Проте, як зазначено в Акті перевірки, в період з 01.06.2017 по 31.08.2017 найманих працівників ФОП ОСОБА_3 не мав взагалі, а кількість, рівень оплати праці та графік роботи найманих працівників, які працювали у ФОП ОСОБА_3 з 01.09.2017 по 30.06.2018 не відповідає складності та трудомісткості виконаних робіт, співвідношенню рівня доходу та рівня матеріальної відповідальності працівників ФОП ОСОБА_3 , якими така робота могла бути потенційно виконаною.

Із змісту наданих до перевірки специфікацій, актів приймання-передачі в переробку, актів приймання-передачі готової продукції після механічної обробки, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), перевіряючими було встановлено, що в обробку були передані деталі та напівфабрикати із вуглецевої сталі марки ст.45, а також із більш складних для механічної обробки конструкційних та інструментальних легованих сталей марок 20ХН4ФА, 4Х5МФС, 5ХНМ, 9Х2МФ. Згідно із зазначеними в документах відомостями, напівфабрикати були піддані суттєвій механічній обробці, внаслідок якої із заданих в обробку деталей та напівфабрикатів утворилося в середньому 22% відходів та стружки.

Також, перевіркою встановлено, що окремі деталі та напівфабрикати були піддані механічній обробці двічі з поверненням після першого циклу на адресу ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» (м. Нікополь, пр. Трубників. 56).

У ході перевірки ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» було направлено письмовий запит від 12.11.2018 №3 про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 .

Перевіряючими в Акті зазначено, що як під час проведення документальної перевірки, так і разом із запереченнями до акту перевірки не були надані пояснення та їх документальне підтвердження щодо:

критеріїв пошуку та чинників, які вплинули на обрання виконавцем робіт саме ФОП ОСОБА_3 (в т.ч. досвід роботи, наявність кваліфікованого персоналу та матеріальних ресурсів, основних засобів (інших необоротних матеріальних активів) тощо);

заявок про оформлення замовлення Виконавцю на виконання робіт з механічної обробки деталей та напівфабрикатів (що прямо передбачено договорами підряду);

нормативно-технічної документації, якою регламентовано виготовлення готової продукції внаслідок механічної обробки деталей на напівфабрикатів, ресурсів (електричних та інших інструментів, приладів, обладнання, механізмів, техніки, матеріалів тощо), за допомогою яких підлягали виконанню (наданню) та фактично виконувались (надавались) ФОП ОСОБА_3 роботи (послуги) із механічної обробки наданих в обробку деталей та напівфабрикатів згідно державних та галузевих стандартів (ГОСТ, ДС`ГУ, ТУ тощо), власно розроблених та/або таких, що вимагаються замовниками (покупцями);

фактичної території (адреси), де Виконавцем виконувались роботи (надавались послуги); з механічної обробки деталей та напівфабрикатів;

якісних та/або фізичних характеристики заготовки, які були змінені за рахунок виконання (надання) ФОП ОСОБА_3 робіт (послуг);

факту та форми погодження ФОП ОСОБА_3 із ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» залучення до виконання робіт субпідрядників (фізичних або юридичних осіб);

дозвільних документів, які підтверджували можливість та право ФОП ОСОБА_4 виконувати відображені в бухгалтерському обліку роботи (послуги).

Як зазначено в Акті перевірки, аналізом наданих ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» для проведення документальної перевірки документів та інших паперових носів на підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 встановлено неможливість виконання (надання) відображених в бухгалтерському обліку ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» робіт (послуг).

Перевіряючими встановлено, що ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» уклало договори підряду із ФОП ОСОБА_3 , який не мав належних для цього трудових ресурсів, основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, необхідних для виконання робіт (надання послуг) виробничих факторів (споживання електроенергії або компенсації вартості необхідного обсягу такої електроенергії, неможливість залучення субпідрядників за зазначеною в документах адресою). Така діяльність ФОП ОСОБА_3 була направлена на штучне створення третім особам (в т. ч. ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення») податкових преференцій у вигляді надання формальних підстав для врахування витрат у зменшення фінансового результату та об`єкту оподаткування податком на прибуток. Крім того, як зазначено в Акті перевірки, ФОІІ ОСОБА_3 , як потенційний виконавець, мав працювати в одному сегменті ринку (металообробці), в якому існують налагоджені та стабільні зв`язки та учасники якого обізнані стосовно один одного, вибір ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» в якості виконавця робіт та послуг саме такого контрагента не обумовлений жодними чинниками, окрім створення формальних підстав для набуття податкових преференцій у вигляді зменшення податкових зобов`язань з податку на прибуток завдяки різним системам оподаткування.

Таким чином, перевіряючи дійшли висновків, що надані ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» до перевірки паперові носії свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 . Досліджені перевіркою операції спрямовані на документальне оформлення приймання-передачі робіт і послуг та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Метою їх оформлення є мінімізація податкових зобов`язань ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення». Отже, перевіркою не підтверджено факт відображення операцій з придбання у ФОП ОСОБА_3 робіт та послуг з механічної обробки металевих виробів за період з 01.10.2016 по 30.06.2018.

З урахуванням вищенаведеного, перевіркою встановлено включення до собівартості реалізованих продукції (товарів, робіт, послуг) вартості робіт та послуг з механічної обробки металевих виробів при тому, що перевіркою не підтверджено здійснення господарських операцій між ПрАТ «НЗТО» та ФОП ОСОБА_3 належним чином складеними первинними та іншими документами.

Окрім цього, в Акті перевірки зазначено, що ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» протягом перевіряємого періоду здійснювало реалізацію металобрухту із застосуванням звільнення від оподаткування ПДВ згідно з нормою п.23 підр.2 розд.ХХ Податкового кодексу України без врахування вимог абз. б) п. 198,5 ст. 198 Податкового кодексу України та не нараховано податкові зобов`язання за товарами/послугами, які починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ.

З Акту перевірки вбачається, що розрахунок відсотку матеріальної складової витрат на виробництво з урахуванням впливу незавершеного виробництва здійснено помісячно в межах перевіряємого періоду. Виведений в розмірі 73,375% середній відсоток матеріальної складової витрат на виробництво з урахуванням впливу незавершеного виробництва за перевіряємий період в цілому застосовано перевіряючими до операцій з постачання технологічного металобрухту, отриманого в процесі виробництва, при визначенні податкового зобов`язання відповідно до абз. «б» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, перевіряючими було встановлено, що ПрАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення» в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами/послугами, які починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано наступними нормативними актами: Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (далі - Уніфікований закон); Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів; Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі»; Законом України «Про цінні папери і фондову біржу»; Законом «Про обіг векселів в Україні» та іншими прийнятими згідно з ними актами законодавства України (згідно ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III).

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013р. № 1681 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.09.2013р. за № 1639/24171).

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в ст. 75 Уніфікованого закону. Так, простий вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Також, відповідно до ст. 33, 34 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог ст. 77 цього закону стосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

В силу норм ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Зі змісту наведених норм законів можна дійти правового висновку про те, що операції щодо видачі та погашення векселя є способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги), тобто вексель по суті виступає засобом платежу, а не інвестиційним цінним папером.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» є векселедержателем наступних простих векселів ПрАТ «НЗТО» на загальну суму 6 914 514,65грн., що підтверджуються Угодами № 72 від 18.03.2016р. та № 214 від 18.12.2016р.: серії АА № 0257429 номінальною вартістю 547 335,07грн.; серії АА № 0257430 номінальною вартістю 546 393,55грн.; серії АА № 0983857 номінальною вартістю 1 812 843,84грн.; серії АА № 0256151 номінальною вартістю 715 639,76грн.; серії АА № 0256152 номінальною вартістю 811239,25грн.; серії АА № 0256153 номінальною вартістю 1 000 0000,00грн.; серії АА № 0256154 номінальною вартістю 1 000 0000,00грн.; серії АА № 0256155 номінальною вартістю 481 063,18грн. Вказані векселі були виписані зі строком погашення «За пред`явленням, але не раніше 25 березня 2013р.» (у зазначених вище перших трьох) та «За пред`явленням, але не раніше 19 грудня 2008р.» (у наступних п`яти) але потім з ініціативи векселедержателя декілька разів були внесенні зміни до текстів перелічених вище простих векселів, а саме: у місці «строк платежу» у перших трьох векселях закреслено надпис: «За пред`явленням, але не раніше 25 березня 2013р.» та зроблено останній надпис «За пред`явленням, але не раніше 25 березня 2019 року», а у інших п`яти « 3a пред`явленням, але не пізніше 19.12.2021 року» із зазначенням дати внесення змін та підписанням уповноваженими представниками названих сторін на звороті простих векселів.

За змістом цих простих векселів сплата відсотків за ними не передбачалась.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п.п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання. Інші (безвідсоткові) довгострокові зобов`язання відображаються за сумою погашення. Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 слід зробити висновок, що зобов`язання, які виникли за простими векселями ТОВ «СТАЛЬТЕК» та ТОВ «ТЕХНОМАРКЕТ» (векселедавець ПрАТ «НЗТО»), за своєю суттю, відносяться до безвідсоткових довгострокових зобов`язань. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення. Водночас у розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» (далі - П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1050/6241) зобов`язання ПрАТ «НЗТО» за векселями відносяться також до фінансових інструментів, а саме - фінансових зобов`язань як контрактного зобов`язання щодо: а) передачі грошових коштів або інших фінансових активів іншому підприємству; б) обміну фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Що стосується претензій фіскальної служби відносно не визначення та не відображення ПрАТ «НЗТО» фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості та не здійснення амортизації дисконту: алгоритм обліку заборгованості за векселями, який пропонує Відповідач, є інтерпретацією Міжнародних стандартів обліку, але Національними П(С)БО, якими керується Позивач у своїй діяльності, не врегульована методологія стосовно визначення справедливої ??і амортизованої вартості фінансових зобов`язань, відсутні будь-які роз`яснення з боку контролюючих органів або практика такого дисконтування, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а податковий орган не має права нав`язувати дану методику Позивачу.

У силу п. п. 10, 11, 29, 31 і 32 П(С)БО 13 фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Безумовні права вимоги і зобов`язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов`язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов`язання сплатити грошові кошти.

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.

Таким чином, порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов`язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю. При цьому, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» не містить визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно-правових актах.

За змістом тексту акту перевірки Відповідачем до спірних правовідносин були застосовані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (далі - П(С)БО 12), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за № 284/4505) в частині оцінки та відображення в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій, та п. 11 і 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів» (далі - П(С)БО 28), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №35/10315), в частині визначення формули дисконтування заборгованості за векселями.

Так, згідно з п.п. 3, 4, 8 і 10 П(С)БО 12 амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до Положення (стандарту) 12.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Суд зазначає, що в даному випадку, якщо припустити можливість застосування порядку визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій для цілей визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, то різниця між собівартістю (номінальною вартістю) векселів ПрАТ «НЗТО» та договірною вартістю погашення відсутня. Крім того, як зазначалося вище, П(С)БО 11 - профільний стандарт для зобов`язань, який не вимагає відображати безвідсоткове зобов`язання за теперішньою вартістю, п. 10 П(С)БО 11 прямо уточнює «Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю». Отже, суд вважає, що ПрАТ «НЗТО» не безпідставно обліковувало зобов`язання за векселями за сумою погашення.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність у Відповідача підстав для застосування П ( С)БО 12 до спірних правовідносин.

Також, суд вважає безпідставними посилання Відповідача на пункти П(С)БО 28 для визначення формули дисконтування зобов`язань за векселями, оскільки відповідно до п. 1 цього Положення його норми застосовуються для формування в бухгалтерському обліку саме інформації про зменшення корисності активів (визначення яких як ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигід у майбутньому, міститься у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»), а не до зобов`язань.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, суд вважає висновки Акту перевірки стосовно порушення Позивачем норм пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ безпідставними та необґрунтованими.

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Жодним нормативним актом не передбачено обов`язку платника податків перевіряти кадрову документацію контрагентів, документацію про нарахування та виплату заробітної плати та документацію про здійснення контрагентами господарських операцій. Жодним нормативним актом не передбачено обов`язку підрядника (виконавця) надавати своєму контрагенту-платнику податків кадрову та фінансову документацію та документацію про здійснення господарських операцій з іншими контрагентами.

Відповідно до Цивільного кодексу України до прав та обов`язків підрядника та замовника віднесено зокрема: одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦКУ).

Так, судом встановлено, що між ПрАТ «НЗТО» та ФОП ОСОБА_3 були укладені договори підряду №133 від 08.06.2017р., № 203 від 20.09.2017р., № 257 від 15.12.2017р. та № 141 від 16.05.2018р. (далі - договори підряду), за якими ФОП ОСОБА_3 зобов`язується, за текстом договору: «здійснити приймання і виконати роботи по механічній обробці деталей Замовника» (ПрАТ «НЗТО»).

Під час судового розгляду встановлено, та підтверджено представником позивача та третьою особою, що Позивач співпрацює з ФОП ОСОБА_3 з 2015 року, протягом всього цього часу до виконаних ФОП ОСОБА_3 робіт у ПрАТ «НЗТО» не було жодних зауважень чи претензій. У даного контрагента є необхідне і достатнє обладнання для виконання робіт, а саме: токарні, свердлильні, стругальні, токарні верстати з ЧПУ. Виконувати аналогічну роботу могли і інші підприємства, але у ФОП Воробйов були значні переваги для співпраці з ПрАТ "НЗТО": ціна, досвід по виробництву даної продукції, місце розташування, терміни виготовлення. Таким чином, контрагент Позивачем визнаний надійним та добросовісним. При укладанні договорів Позивач запитував у ФОП ОСОБА_3 копії реєстраційних документів та перевіряв останнього за доступними електронними базами даних та на сайті контролюючого органу (на сайті Міністерства юстиції шляхом безкоштовного пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у базі платників ПДВ та ін.).

На думку Верховного Суду, викладену у Постанові від 27.03.2018р. у справі № 826/1588/13-а, вищенаведене свідчить на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента.

Слід зазначити, що реєстрація у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців доводить достатній об`єм правоздатності ФОП ОСОБА_3 для укладення спірних угод, а в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Встановлено, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований в Нікопольській ОДПІ як платник податків зі сплатою єдиного податку без сплати ПДВ за основним видом діяльності 25.62 Механічне оброблення металевих виробів. За укладеними договорами ФОП ОСОБА_3 виконував роботи з механічної обробки напівфабрикатів трубного інструменту та поковок на замовлення Позивача в період з вересня 2015р. по червень 2018р., що підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом копіями договорів підряду, актів приймання-передачі на механічну обробку, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату, банківських виписок, платіжних доручень, копії договорів з перевізниками та додатків до них й товаро-транспортних накладних, які також надавались Відповідачу під час перевірки.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз. 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Суд зауважує, що в Акті перевірки Відповідачем не заперечується, що зазначені первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПКУ, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів Позивача, відтак, повинні сприйматися як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що оплата за надані ФОП ОСОБА_3 послуги була здійснена Позивачем у безготівковій формі та відображена у бухгалтерському обліку. Тобто відповідачем не заперечується фактичний рух коштів, а звідси й реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу, що Відповідачем під час судового розгляду не надано доказів того, що контрагент Позивача - ФОП ОСОБА_3 не відобразив у своєму бухгалтерському обліку та у своїй податковій звітності операції з Позивачем. Відтак, Відповідачем не спростовано доводів Позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між Позивачем та ФОП ОСОБА_3 .

Також, Відповідачем не доведено, а судом не встановлено у Позивача наміру отримати за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_3 , іншого результату, ніж виконання роботи та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди Позивачем, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є, на думку суду, свідченням спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, та, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що механічна обробка виконувалась згідно технічної документації та креслень ПрАТ «НЗТО». Заявки на оформлення замовлень надавались Виконавцю за договорами підряду на підтвердження наміру Замовника (ПрАТ «НЗТО») замовити запланований об`єм робіт з механічної обробки деталей. Договорами підряду не передбачено, що Замовник повинен залишати собі копію кожної заявки, тому зазначені заявки готувались у єдиному екземплярі, а у подальшому доказом погодження сторонами кожної партії робіт виступали специфікації до договорів, які підтверджують, що має місце домовленість сторін, на відміну від заявок, які лише підтверджують плани Замовника (ПрАТ «НЗТО»), а тому не є документом який підтверджує укладену угоду та не є первинними документами оскільки не містять інформацію про операцію, а лише підтверджують намір замовити запланований об`єм робіт. Проте наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю (Постанова ВС від 12.06.2018 р. у справі № 825/3419/14).

Як передбачено ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, таким чином, вибір в якості контрагента ФОП ОСОБА_3 є вільним вибором та правом.

Яу було зазначено представником позивача, Позивач належним чином перевірив надійність контрагента, досвід взаємостосунків підтверджує його сумлінність та якість виконаних ним робіт. Проте законодавство України забороняє втручання підприємств у господарську діяльність одне одного, а відповідно ПрАТ «НЗТО» не мало ніяких законних інструментів для перевірки належного ФОП ОСОБА_3 майна та кількості його працівників.

Відповідно до умов договорів підряду, транспортні витрати покладаються на Замовника, тобто на Позивача. Перевезення напівфабрикатів на виконання механічної обробки та після неї здійснювалося частково транспортом Позивача, а частково замовленим у автоперевізників автотранспортом. Перевезення здійснювалось самостійно ПрАТ «НЗТО» переважно власним автотранспортом, а саме КАМАЗ держ. № НОМЕР_1 , що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних. В червні-липні 2017р. та у травні 2018р. перевезення здійснено автоперевізниками ПП «АЛЕКС ГРУП» на підставі договору перевезення № 67 145 від 01.08.14р. та ФОП ОСОБА_6 на підставі договору № 78 від 01.04.2016р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Суд зазначає, що посилання контролюючого органу на нереальність господарських операцій з визначеними контрагентами у зв`язку з відсутністю у останніх складських приміщень, виробничих фондів, трудових ресурсів, витрат на ведення господарської діяльності, а також на те, що відсутнє придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, не встановлено придбання послуг по оренді землі, складських приміщень, навантажувально-розвантажувальних робіт не спричиняють юридично значимого факту, який міг би бути визначений, як обставина, за якої Позивачем неправомірно завищено собівартість реалізованих робіт та послуг та занижені фінансові результати.

В Постанові від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а Верховний Суд зазначив, що «відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку».

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу (Постанова ВС від 08.05.2018 р. у справі № 814/937/15). Під час оренди приміщення сплата за газ, електроенергію, водопостачання може здійснюватися орендодавцем за рахунок орендаря, в такому разі орендарю не потрібно укладати договори безпосередньо з постачальниками даних комунальних послуг.

На думку суду, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, судом під час судового розгляу встановлено та не спростовано представником відповідача, що здійснені ПрАТ «НЗТО» господарські операції з замовлення робіт у ФОП ОСОБА_3 є реальними і пов`язаними з господарською діяльністю.

Сам по собі факт допущення, за переконанням Відповідача, суб`єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом. Принцип «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» в Україні гарантований не лише прецедентною практикою ЄСПЛ, але й прямо зазначається у ч. 2 ст. 61 Конституції України, тобто є нормою найвищої юридичної сили та прямої дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст угод, укладених між ПрАТ «НЗТО» та ФОП ОСОБА_3 , не суперечить актам цивільного законодавства, а податковий орган не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків та створення правових наслідків, що обумовлюються цим правочином.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що висновки, викладені в Акті перевірки про безпідставне оформлення нереальних господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 про неправомірно складанні первинні документи, а також про те, що вказані вище операції направлені на отримання податкових преференцій у вигляді надання формальних підстав для врахування витрат у зменшення фінансового результату та об`єкту оподаткування податком на прибуток шляхом укладання договору з контрагентом, який не мав належних для цього трудових ресурсів, основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, необхідних для виконання робіт, є безпідставними.

Щодо оподаткування позивачем реалізації металобрухту, суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України встановлені особливості формування податкового кредиту за операціями з придбання товару, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПКУ у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Разом з тим, положеннями п. 199.6 ст. 199 ПКУ передбачено, що правила цієї статті не застосовуються в разі, зокрема, постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій.

Отже, у разі постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися внаслідок переробки сировини на виробництві, у підприємства не виникає обов`язку коригувати податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач виконує свою господарську діяльність на підставі Ліцензії серії АВ № 580885 з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту чорних металів, строк ліцензії необмежений. Обов`язковими умовами отримання ліцензії підприємством, яке буде здійснювати господарську діяльність з заготівлі, переробки металобрухту кольорових металів, повинні бути, серед іншого: виробничі приміщення або приміщення для зберігання металобрухту; механічне, гідравлічне або електричне обладнання для переробки металобрухту; вантажопідйомне обладнання вантажопідйомністю не менше ніж 1000 кг, яке пройшло технічний огляд згідно з установленим порядком; тару та/або відсіки для відокремленого зберігання металобрухту за належністю до відповідних класів, груп і сортів; пристосування або засіб для забезпечення перевірки металобрухту за належністю до відповідних класів, груп і сортів. Таким чином, наявність вказаної вище ліцензії у Позивача є достовірним фактом про можливість виконувати господарську діяльність в результаті якої утворюються відходи у вигляді металобрухту.

ПрАТ «НЗТО» є металургійним підприємством, що складається з інструментального, ковальсько-пресового та ливарного цехів. Всі три цехи спеціалізовані для виготовлення трубного і прокатного інструменту. Крім виготовлення інструменту підприємство має багатий досвід виготовлення товарних поковок, штамповок, виливків і фасонного лиття. ПрАТ «НЗТО» є металургійним підприємством, утворення металовідходів неминуче. Основним видом господарської діяльності ПрАТ «НЗТО» за КВЕД є 25.73 «Виробництво інструментів», 24.10 «Виробництво чавуну, сталі та феросплавів» та 25.11 «Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій». Технологічний процес виробництва продукції ПрАТ «НЗТО» передбачає утворення зворотних відходів. Сировиною для виробництва продукції ПрАТ «НЗТО» є заготівка сортового металопрокату та шихтові матеріали. Технологією виробництва передбачене використання заготівки сортового металопрокату, лиття сталі, кування, штампування, механічна обробка, в результаті чого утворюються відходи, які є зворотними, а саме обрізь сталева з заготівки сортового металопрокату, стружка. Факт утворення вказаних відходів підтверджується первинними документами з обліку виробництва, балансами металу, калькуляціями собівартості продукції ливарного, ковальсько-пресового та інструментального цехів за кожен місяць періоду з 01.10.2016 по 30.06.2018р., які були надані перевіряючим під час перевірки.

Суми ПДВ, сплачені в зв`язку з придбанням вказаних матеріалів, були включені до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за 2016, 2017, 2018 роки. Металосировина, у зв`язку з придбанням якої, сплачені ПрАТ «НЗТО» суми відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції підприємства з метою її подальшого використання в оподаткованих операціях у межах його господарської діяльності. Відходи власного виробництва у вигляді металобрухту не можуть кваліфікуватись як товар, який було придбано або виготовлено платником податків і використано в неоподаткованих операціях. Така ж думка викладена ДФС України у листі від 20.01.2017 р. № 1298/7/99-99-15-03-02-17.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року

№ 619-XIV, металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зношування і містять у собі чорні або кольорові метали, або їхні сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки чорних і кольорових металів і їхніх сплавів. Виходячи із аналізу даної норми, металобрухтом можна вважати всі відходи, що утворилися внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства.

В зв`язку з тим, що металобрухт не є продукцією виробництва, а є зворотним відходом, він не має собівартості, та оцінюється за ціною його можливої реалізації.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оприбуткування металобрухту на баланс (незалежно від того, як він утворився) не вимагає нарахування податкових зобов`язань, оскільки «розподільче» нарахування податкових зобов`язань у зв`язку із використанням у пільгових операціях (п. 199.1 ПКУ) в цьому випадку не діє. На це прямо вказує п. 199.6 Податкового кодексу України, де говориться, що розподільчі норми ст. 199 ПКУ не застосовуються при постачанні відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій. Ключовим моментом в цій нормі є походження відходів і брухту чорних і кольорових металів. Отже, виробничий металобрухт не призводе до перерахунку або зменшення податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, реалізований ПрАТ «НЗТО» металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподаткованих операціях, відтак, відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань на його облікову вартість.

Судом встановлено, що Позивачем за перевіряємий період було реалізовано не тільки металобрухт, що утворився внаслідок використання металу у господарській діяльності підприємства, а й металобрухт, що утворився внаслідок списання неліквідних товарно-матеріальних цінностей та від ліквідації основних засобів. При списанні неліквідних товарно-матеріальних цінностей підприємством було нараховано податкові зобов`язання по п.198.5 ПКУ, відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу нараховано податкове зобов`язання з ПДВ з балансової вартості основних засобів на момент ліквідації. На дані операції було складено податкові накладні за відповідні періоди, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковим кодексом.

Що стосується постачання металобрухту, то тимчасово, на даний момент, до 1 січня 2019 року нараховувати податкові зобов`язання з цього приводу не потрібно, оскільки згідно п. 23 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ до 01.01.19 р. операції з поставки, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, звільняються від обкладення ПДВ. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджено постановою КМУ від 12.01.11 р. № 15.

Відтак, висновки, викладені в Акті перевірки стосовно порушення з боку ПрАТ «НЗТО» п. 201.10 ст. 201 ПКУ зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), а саме про те, що ПрАТ «НЗТО» не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведені податкові накладні за товарами/послугами, які починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування ПДВ, є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС № 0000111422 від 03.01.2019 р., № 0000151422 від 03.01.2019 р., №0000171422 від 03.01.2019 р., № 0000201422 від 03.01.2019 р. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, є протиправними та підлягать скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа ФОП ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000111422 від 03.01.2019р., № 0000151422 від 03.01.2019р., №0000171422 від 03.01.2019р., № 0000201422 від 03.01.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства "Нікопольський завод технологічного оснащення" (код ЄДРПОУ 31760880) судові витрати у розмірі 19 210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 02.08.2019 року.

Суддя В.В. Кальник