Рішення № 83798047, 12.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 серпня 2019 р. № 520/5162/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання - Остропільця Є.Є.,

за участю:

представника позивача - Спасибо В.В.,

представників відповідача - Кобилінської О.К., Ревенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11,м. Харків,61037, код ЄДРПОУ 31557119) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі”, з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС України, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000045008 від 22.02.2019 р., яким Комунальному підприємству “Харківські теплові мережі” було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 40594767,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 32475814 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 8118953,50 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0000055008 від 22.02.2019 р., яким Комунальному підприємству “Харківські теплові мережі” було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5959477 грн.;

- віднести судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач помилково вважає, що підприємством порушено порядок включення до податкового кредиту по податкових деклараціях з податку на додану вартість на підставі податкових накладних з дати складання яких минуло більше ніж 365 днів та більш ніж на 1095 днів сум податку на додану вартість.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що платник податку, який застосовує касовий метод податкового обліку податку на додану вартість, включає до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені в отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, у звітному (податковому) періоді, у якому відбулася сплата коштів (надано інші види компенсації) за придбані товари/послуги, але не пізніше терміну, визначеного пунктом 198.6 ст.198 ПК України (з 03.12.2017 – 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до 03.12.2017 – 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, або у будь-якому наступному звітному (податковому) періоді в межах вищезазначеного терміну. Отже, починаючи з 03.12.2017 р. не можуть бути віднесені до податкового кредиту (в тому числі у разі застосування платником податку касового методу податкового обліку податку на додану вартість) суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, з дати складання яких минуло 1095 календарних днів (незалежно від дати складання таких накладних – до 03.12.2017 р. чи після зазначеної дати). Також відповідач вказав, що до 03.12.2017 р. не підлягали включенню до податкового кредиту платниками податку (у тому числі платниками податку, які застосовують касовий метод податкового обліку податку на додану вартість) суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, з дати складання яких минуло 365 календарних днів. Отже, на думку відповідача, позивачем, не зважаючи на застосування касового методу, порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних з дати складання яких минуло більш ніж на 365 днів та 1095 днів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав викладені в позовній заяві доводи та просив задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача у судовому засіданні просив суд залишити без задоволення позовні вимоги підприємства.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справа призначена до розгляду у підготовче судове засідання на 20.06.2019 р. Протокольною ухвалою суду від 20.06.2019 р. відкладено підготовче судове засідання на 08.07.2019 р. для надання часу представнику позивача надати відповідь на відзив. 08.07.2019 р. фіксування судового засідання не здійснювалось у зв`язку з проведенням технічних робіт в Харківському окружному адміністративному суді, судове засідання відкладено на 12.08.2019 р. Протокольно ухвалою суду від 12.08.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву проти нього, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що основними видами діяльності КП «Харківські теплові мережі» є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук, виробництво електроенергії, розподілення електроенергії, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (основний).

Відповідачем на підставі направлення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Харківські теплові мережі» з питання включення до податкового кредиту по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень-листопад 2017 р. сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних з дати складення яких минуло більш ніж на 365 днів, по податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2017 р., лютий-червень 2018 р., серпень-жовтень 2018 р., сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних з дати складення яких минуло більше ніж 1095 днів. Перевірка була проведена у період з 28.12.2018 р. по 21.01.2019 р.

За результатами перевірки складено акт №15/28-10-50-08-12/31557119 від 28.01.2019 р., в якому викладені наступні порушення (а.с.16-30):

- п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 32475814 грн;

- п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 5959477 грн.

На підставі висновків проведеної перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 22.02.2019 р. №0000045008, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 40594767,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 32475814 грн та за штрафними фінансовими санкціями на суму 8118953,50 грн;

- від 22.02.2019 р. №0000055008, яким позивачу було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5959477 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 25.02.2019 р., про що свідчить відповідний штамп. Не погодившись з зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду за їх оскарженням. (а.с.10-15)

Щодо встановлених порушень п.198.6 ст.198, п.200.1, п 200.4 ст.200 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Абзацом 1, 3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції з 03.12.2017 р.) визначено: не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно з положеннями 200.1 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суд зазначає, що положеннями ст. 198 ПК України серед іншого врегульовано питання строку включення сум податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому випадку, коли платник податку не включив їх у відповідному звітному періоді. Отже, для встановлення порушення цієї норми необхідним є визначення, який період для відповідного платника є звітним.

Відповідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно пп. «а» п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше є дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

При цьому, платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом. (п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України)

Відповідно пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Крім того, Законом України №812-VІІІ від 24.11.2015 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу та забезпечення стабільності розрахунків підприємств енергетичної галузі», який набрав чинності з 01.01.2016, підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 44, відповідно до якого, з урахуванням змін, внесених згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016: тимчасово, до 1 січня 2019 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

З аналізу наведених норм ПК України можна дійти висновку, що відповідним звітним періодом для включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних для платника, який застосовую касовий метод податкового обліку, є період, в якому здійснено списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно матеріалів справи, до складу податкового кредиту за період з 01.01.2017 року по 01.10.2018 року позивачем було включено податкові накладні за період 2012-2016 років з датою платежу протягом січня-грудня 2017 року, січня-жовтня 2018 р. (а.с. 31-41)

Звітними періодами для включення сум податку на додану вартість та відображення в податковій звітності податкового кредиту для позивача за касовим методом є саме періоди, якими охоплюється січень-грудень 2017 року, січень-жовтень 2018 року. Відповідачем не заперечується, що позивач включав до податкового кредиту суми ПДВ в періодах, в яких проведена оплата за податковими накладними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що підприємство позивача включало до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, саме у відповідних звітних періодах.

Щодо посилання відповідача на позицію ДФС України, викладену в листі (а.с.82-83), за якою платник податку, який застосовує касовий метод податкового обліку ПДВ, включає до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, у звітному (податковому) періоді, у якому відбулася сплата коштів (надано інші види компенсації) за придбані товари/послуги, або у будь-якому наступному звітному (податковому) періоді в межах терміну, визначеного п.198.6 ст.198 ПК України, суд зазначає наступне.

За правилами абз.4 та 5 п.198.6 ст.198 ПК України в редакції, яка діяла станом на 01.01.2016, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

При цьому поняття в абз. 4 п.198.6 ст.198 ПК України «у відповідному звітному періоді» слід розуміти як період, в якому у платника податку виникає право на податковий кредит згідно положень Податкового кодексу України.

Законом України №1797-VІІІ від 21.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до п.198.6 ст.198 ПК України, відповідно до яких з 01.01.2017 встановлено правила, за якими:

у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з наведених правових норм, які діяли до 01.01.2017, так і після 01.01.2017, вбачається, що законодавцем встановлено обмеження відповідним строком право платника податку на віднесення відповідних сум до податкового кредиту лише у випадках:

якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних,

якщо податкові накладні (розрахунки коригування до таких податкових накладних), на підставі яких платник податків включає відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації. При цьому в такому випадку для платників податків, які застосовують касовий метод, до 01.01.2017 такий строк становив не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку, а з 01.01.2017 - не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Втім такі обмеження не стосуються загальних правил віднесення платником податку, який застосовує касовий метод, сум податку на додану вартість до податкового кредиту, за умови правомірної поведінки його постачальників, а саме: дотримання ними строків реєстрації податкових накладних, на підставі яких платником податку формується податковий кредит відповідного звітного періоду.

Разом з тим, такі обмеження не стосуються загальних правил віднесення платником податку, який застосовує касовий метод, сум податку на додану вартість до податкового кредиту, за умови правомірної поведінки його постачальників, а саме: дотримання ними строків реєстрації податкових накладних, на підставі яких платником податку формується податковий кредит відповідного звітного періоду.

Сторонами не заперечується, що випадків включення КП «"Харківські теплові мережі" до складу податкового кредиту сум на підставі накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, не було.

Отже, оскільки при розгляді справи встановлено, що підприємство позивача у періоді, що перевірявся, включало до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідних звітних періодах та не здійснювало включення до складу податкового кредиту сум на підставі накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, то відсутні встановлені в акті порушення КП "Харківські теплові мережі" п.198.6 ст.198, п.200.1, п 200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

А доводи відповідача щодо того, що податковий кредит відповідно до положень абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України може бути сформований позивачем лише за податковими накладними, з дати складення яких не минуло 365 днів/1095 днів, суд не приймає до уваги, оскільки це правило діє у випадку невключення сум ПДВ до податкового кредиту у відповідному звітному періоді, чого у спірних правовідносинах не встановлено.

Інше тлумачення зазначених норм податкового законодавства призведе до позбавлення платника податків, який застосовує касовий метод, права на податковий кредит ще навіть до виникнення цього права, яке не може виникнути раніше моменту здійснення оплати за поставлений товар.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини перша, друга статті 77 КАС України). У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України. Відповідачем в даній справі не доведено правомірність свого рішення.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Суд зазначає, що відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 242-246, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11,м. Харків,61037, код ЄДРПОУ 31557119) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Благовіщенська, буд.30,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000045008 від 22.02.2019 р., №0000055008 від 22.02.2019 р.

Стягнути на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11,м. Харків,61037, код ЄДРПОУ 31557119) судові витрати в розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 22 серпня 2019 року.

Суддя Мінаєва К.В.