Рішення № 83798009, 22.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 серпня 2019 р. № 520/7118/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сагайдака В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

зобов`язати Індустріальне об`єднане Управління Пенсійного фонду України м. Харкова при обчисленні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, стаж роботи в галузі права три роки за період з 02 березня 1994 року по 02 березня 1997 року, що, з урахуванням стажу роботи суддею 22 роки з 03 березня 1997 року по 04 березня 2019 року загалом становить 25 років;

зобов`язати Індустріальне об`єднане Управління Пенсійного фонду України м, Харкова, починаючи з 05.03.2019 р., нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди судді місцевого суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, згідно довідки Господарського суду Луганської області №86 від 04.03.2019 р.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №520/7118/19.

Запропоновано відповідачу подати до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали відзив на позов та докази на обґрунтування відзиву, а також докази направлення відзиву позивачу.

Відповідач, Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, надав до суду відзив на позов, згідно змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року №131/0/15-19 "Про звільнення з посади судді господарського суду Луганської області у відставку" позивача звільнено з посади судді Господарського суду Луганської області у зв`язку з поданням заяви про відставку(а.с.43).

Наказом Голови Господарського суду Луганської області від 23.01.2019 "Про відрахування з особового складу судді Палей О С." позивача відраховано з особового складу суддів останнім днем відпустки 04 березня 2019 р. у зв`язку із виходом у відставку(а.с.38).

З матеріалів справи встановлено, що 06.03.2019 позивач звернулась до Індустріального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою та поданням Господарського суду Луганської області про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додавши всі необхідні матеріали, у тому числі, розрахунок стажу, що дає право на відставку, який складає 25 років.

За змістом протоколу призначення пенсій Індустріального об`єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Харкова загальний стаж роботи позивача складає 37 років 1 місяць та 12 днів, спеціальний стаж, що дає право на відставку та призначення грошового утримання складає 22 роки на посаді судді.

З огляду на зазначене, відповідачем призначено ОСОБА_1 грошове утримання в розмірі 84 відсотків від суддівської винагороди, не погоджуючись з вказаним ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Частиною третьою статті 141 Закону №2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідач вважає, що для перерахунку грошового утримання судді у відставці застосовується законодавство, що діє на момент звернення за його призначенням.

На момент виходу позивача у відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402).

Відповідно статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02.06.2016, у редакції яка діяла на час виходу судді у відставку до стажу роботи на посаді судді зараховується лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

У пункті 34 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII від 02.06.2016 визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічна норма, містилися і у Законі № 2453-VI від 07.07.2010, а саме п.11 Розділ XIII Прикінцеві положення - судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12.07.2018 № 2509-VІІІ було внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" де ст. 137 доповнено ч. 2 такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення судді".

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2862-ХІІ право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Зазначені вимоги діяли з 10.02.1993 по 05.07.2001 при обранні на посаду судді вперше.

З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права мають судді, яких було обрано на посаду судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-ХІІ на день їх обрання.

Спільним листом Вищої ради правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії України, Ради Суддів, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України від 05.11.2018 № 4178/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 9рс-1112/18, №1- 22433/18, № 02/3878 надані відповідні роз`яснення стосовно здійснення перерахунку стажу роботи на посаді судді.

Судом встановлено, що позивач у спірний період, а саме з 02 березня 1994 року по 02 березня 1997 року, працювала на посаді юрисконсульта та начальника юридичного відділу, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 21-23).

Відповідно до Указу Президента України № 137/97 від 13.02.1997р. та згідно Наказу голови суду №12 від 03.03.1997р. позивача призначено суддею Арбітражного суду Луганської області з 03 березня 1997 року. 30.07.2001 року арбітражний суд реорганізовано в господарський суд на підставі Закону України від 21.06.2001 р. № 2538 - III «Про внесення змін до Закону України «Про Арбітражний суд». З 04.03.2002 р. позивача призначено на посаду судді безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.01.2002р. №3003-111.

Таким чином, при обранні на посаду судді, стаж роботи за юридичною спеціальністю позивачу було враховано.

З огляду на це, суд зазначає, що до стажу роботи на посаді судді позивачу має бути зараховано стаж роботи у сфері права, оскільки це прямо передбачено законом, а отже у відповідача відсутні правові підстави відмови у зарахуванні такого періоду, а відтак і у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків від суддівської винагороди.

При винесенні рішення, судом враховується, що за приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 передбачено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Приписами ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Зобов`язати Індустріальне об`єднане Управління Пенсійного фонду України м. Харкова при обчисленні розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 зарахувати до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, стаж роботи в галузі права три роки за період з 02 березня 1994 року по 02 березня 1997 року, що, з урахуванням стажу роботи суддею 22 роки з 03 березня 1997 року по 04 березня 2019 року загалом становить 25 років.

Зобов`язати Індустріальне об`єднане Управління Пенсійного фонду України м, Харкова, починаючи з 05.03.2019 р., нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від суддівської винагороди судді місцевого суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, згідно довідки Господарського суду Луганської області №86 від 04.03.2019 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 серпня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.