Рішення № 83797995, 22.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2019 р. № 520/6748/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про описку у позові, просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради (код 03196601) та скасувати рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради від 21.12.2017 № 31 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи від 22.05.2017 № 6327018835 (№0000213592), видану на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344, щодо не виплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) пенсії за віком за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 включно, в розмірі 75702 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344, виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) пенсію за віком за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 включно, в розмірі 75702 грн (сімдесят п`ять тисяч сімсот дві грн 00 коп.) шляхом перерахування на картковий рахунок АТ "Ощадбанк";

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що у зв`язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в його населеному пункті він вимушений покинути своє постійне місце проживання. Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради позивачу видано довідку про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи та взято на облік до Пенсійного фонду, де розпочато виплату пенсії. З 01.02.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області припинило виплату пенсії згідно підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365, у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Позивач вважає скасування довідки та призупинення пенсії протиправним, в зв`язку з чим звернувся до суду.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що довідку позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи скасовано відповідно до вимог закону на підставі пункту 3 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Відповідач зазначив, що при виході інспектора за місцем проживання позивача, ОСОБА_1 був відсутній. Крім того, згідно даних Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 разом із дружиною виїхали з території Україн 24.05.2017. Отже, у зв`язку із тим, що позивач не повідомив про перетин кордону та у період з 24.05.2017 по 01.12.2017 був відсутній на території України скасування довідки внутрішньо переміщеної особи є правомірним, а тому просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що пенсія за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 включно, в розмірі 75702 грн нарахована та буде виплачена позивачу при наявності відповідного фінансування, а тому протиправні дії з боку Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області відсутні. Крім того, просив замінити відповідача по справі з Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на належного відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Щодо клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про заміну відповідача по справі з Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на належного відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд зазначає наступне.

Так, у позовній заяві відповідачами по справі зазначено - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради та Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області.

Крім того, від представника позивача 07 серпня 2019 року до суду надійшла заява, відповідно до якої він зазначив, що у пунктах 2 та 3 прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 позивачем допущено описку та помилково у дужках поряд із Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області, код ЄДРПОУ: 14099344 зазначено - (відділення № 21 з питань призначення та перерахунку пенсій, раніше Київське об`єднане управління ПФУ м. Харкова).

Поряд із тим, вказане є технічною опискою та не змінює предмету позову.

Таким чином, заява про заміну відповідача по справі з Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на належного відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем по справі і так є головне управління пенсійного фонду України в Харківській області.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, з 01.02.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зупинило виплату пенсії ОСОБА_1 згідно підпунктів 4 і 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 з підстав незнаходження позивача за місцем фактичного проживання/перебування.

Судом встановлено, що до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради надійшов лист від Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 29.11.2017 з переліком осіб, які відповідно до інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан" понад 60 днів перебувають на непідконтрольній території України для здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньої переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

На виконання зазначеного листа, державним соціальним інспектором управління було проведено перевірку фактичного місця проживання ОСОБА_1 , згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї на момент перевірки був відсутній за місцем проживання, а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради № 31 від 21.12.2017 "Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6327018835 ОСОБА_1 скасована.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради (код 03196601) та скасувати рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради від 21.12.2017 № 31 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи від 22.05.2017 № 6327018835 (№0000213592), видану на ім`я ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка була видана позивачу, визначено п.п.1, п.п. 3, п.1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об`єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

Як передбачено положеннями п. 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо перемішеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Відповідно положень п.6 Порядку №365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як встановлено судом під час розгляду справи, зі змісту рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради № 31 від 21.12.2017 "Про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи" довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6327018835 ОСОБА_1 скасована на підставі пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

При цьому, зі змісту норми пп. 3 п. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" вбачається, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є встановлення факту того, що особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Однак суд зазначає, що до суду не надано жодних доказів встановлення факту того, що ОСОБА_1 повернувся до покинутого місця постійного проживання.

Інформація, яка зазначена в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 15.12.2017 про те, що на момент перевірки особа ВПО була відсутня, не є беззаперечним доказом того, що позивач повернувся до покинутого місця постійного проживання.

Крім того, щодо інформація Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо того, що ОСОБА_2 разом із дружиною виїхали з території України 24.05.2017 не є беззаперечним доказом того, що позивач повернувся до покинутого місця постійного проживання, оскільки із зазначеної інформації вбачається, лише те, що ОСОБА_3 перетнув державний кордон 24.05.2017 о 15:48.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване у даній справі позивачем рішення в частині скасування довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи від 22.05.2017 № 6327018835 (№0000213592), видану на ім`я ОСОБА_1 є необґрунтованим та порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Стосовно зупинення виплати пенсії позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтями 2 та 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в пункті 333 цього рішення: "Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації, держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією".

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на те, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий час обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, оскільки даний порядок ще не прийнято, а, отже, втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку наявні протиправні дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 включно, в розмірі 75702 грн.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що вказана сума заборгованості не заперечується Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Харківській області.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність невиплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених права ОСОБА_1 , вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, код виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 включно, в розмірі 75702 грн (сімдесят п`ять тисяч сімсот дві грн 00 коп.) шляхом перерахування на картковий рахунок АТ "Ощадбанк".

Пунктом 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (вул. Сумська, буд. 78, м. Харків, 61002, код 03196601), Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради (код 03196601) та скасувати рішення начальника Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради від 21.12.2017 № 31 про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи від 22.05.2017 № 6327018835 (№0000213592), видану на ім`я ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (код 14099344) щодо не виплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) пенсії за віком за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 включно, в розмірі 75702 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (код 14099344) виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) пенсію за віком за період з 01.02.2018 по 31.07.2018 включно, в розмірі 75702 грн (сімдесят п`ять тисяч сімсот дві) грн 00 коп. шляхом перерахування на картковий рахунок АТ "Ощадбанк";

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних