Рішення № 83797989, 22.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.08.2019 р. справа №520/7605/19 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ст. 287 КАС України адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області від 23.10.2018 р. ВП №56517918 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання рішення суду, -

встановив:

Позивач, Головне управління Пенсійного фонду України (далі за текстом - заявник, Головне управління, ГУ у якості юридичного і фактичного правонаступника боржника за виконавчим провадженням – Київського ОУПФУ м. Харкова) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування постанови від 05.07.2019 р. по ВП №59227074 про накладення 5.100,00грн. штрафу.

Аргументуючи вимоги заявник зазначив, що рішення суду було у повному обсязі та добровільно виконано райУПФУ ще до відкриття виконавчого провадження.

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, Відділ), письмового процесуального документу по суті спору до суду не подав, представника для участі у засіданні не направив, що з огляду на правовий статус відділу як владного суб`єкта та належне сповіщення про дату, час та місце розгляду справи не сприймається судом у якості перешкоди для відправлення правосуддя у даному конкретному випадку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2019р. по справі №520/11968/18 Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова було зобов`язане сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області (ЄДРПОУ 37999675, м. Харків, вул. Алчевських, 44-А) подання про повернення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 8649,00 (вісім тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, згідно квитанції № 24 від 12.10.2018 року.

Згадане подання було складено райУПФУ 30.05.2019 р. за №21.

У цей же день (тобто 30.05.2019 р.) дане подання було видано позивачу по справі №520/11968/18.

Однак, 05.07.2019 р. державним виконавцем Відділу було прийнято постанову ВП №59227074 про накладення 5.100,00 грн. штрафу за невиконання рішення суду.

До відносин, які склались на підставі встановлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження повинна надсилатись державним виконавцем на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням.

Однак, доказів виконання цієї норми закону владним суб`єктом до суду не подано.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що у силу ч.2 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.

Проте, доказів виконання і цієї норми закону владним суб`єктом до суду не подано.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З наведеної норми закону у кореспонденції з приписами ч.2 ст.2 КАС України слідує, що владний суб`єкт попередньо прийняттю управлінського рішення про вжиття заходу державного примусу у вигляді штрафу повинен виявити і документально зафіксувати у діянні особи – боржника факт обізнаності з існуванням судового акту, факт обізнаності з існуванням постанови про відкриття виконавчого провадження, факт невиконання рішення суду, факт відсутності поважних причин для невиконання рішення суду.

Юридичні мотиви і фактичні мотиви з приводу усіх перелічених вище складових елементів протиправного діяння особи мають бути викладені у тексті відповідного рішення владного суб`єкта, позаяк інший порядок реалізації владної управлінської функції не забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, додержання якого адміністративним органом є обов`язковим у силу ст.8 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Між тим, текст оскарженого рішення владного суб`єкта таких мотивів не містить, що є суттєвим та нездоланним дефектом у реалізації управлінської функції.

Так, у пункті 68 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обов`язок доведення відповідності оскарженого рішення (діяння) закону за критеріями ч.2 ст.2 КАС України у силу ч.2 ст.77 КАС України покладено саме на владного суб`єкта.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що в абсолютному вигляді указане правило тягаря доказування може бути застосовано до випадку оскарження рішення владного суб`єкта, котрим для приватної особи створено новий обов`язок або створено перешкоди у реалізації вже існуючого права (інтересу).

Натомість у випадку, коли приватна особа у судовому порядку звертається до владного суб`єкта з метою набуття нового (раніше не існуючого) права у сфері публічно-правових відносин, на думку суду, відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб`єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб`єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).

У спірних правовідносинах має місце перший з позначених випадків.

Підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні владного суб`єкта на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскарженого рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника у спірних правовідносинах слід визнати доведеним.

Указана обставина є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_3 Мовсесян ( ОСОБА_4 ) проти Вірменії”), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області від 05.07.2019 року ВП №59227074 про накладення 5.100,00 грн. штрафу.

Роз`яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі і проголошено 22 серпня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.6 ст.287 КАС України (протягом 10 днів з дати проголошення).

Суддя А.В. Сліденко