Рішення № 83797752, 22.08.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2019 р. справа № 300/1569/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії у зв"язку із втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та зобов"язання Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області відновити ОСОБА_1 з 01.04.2019 виплату призначеної їй пенсії у зв"язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та виплатити їй недоплачені суми пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно з квітня 2019 припинено виплату їй пенсії у зв"язку із втратою годувальника. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

09.08.2019 Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області подало суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову та зазначає, що рішення про припинення виплати пенсії у зв"язку із втратою годувальника ОСОБА_1 є законним, та підстав для відновлення виплати немає. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу в порядку визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив на позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення пенсійного віку встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" звернулася 03.10.2018 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення /перерахунок пенсії по втраті годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

При зверненні із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії, позивачем було представлено відповідачу свідоцтво про укладення шлюбу із ОСОБА_2 від 17.05.1980, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , його трудову книжку від 20.11.1970 та довідку про те, що на час смерті чоловіка вона перебувала у нього на утриманні.

03.10.2018 відповідачем було призначено ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника у відповідності до ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" де вказано, що "пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності.

З квітня 2019 виплату такої пенсії відповідачем позивачу припинено.

На звернення позивача, пояснити причини припинення виплати їй пенсії у зв`язку із втратою годувальника Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано- Франківської області своїм листом №1983/03 від 25.04.2019, повідомило, що виплату пенсії їй припинено у зв`язку із тим, що відповідач прийшов до висновку про те, що пенсійний вік утриманця (в даному випадку позивача) визначається в залежності від набутого ним страхового стажу, і у зв`язку із тим, що у позивача страховий стаж становить 10 років і 10 місяців при необхідних 25-ти роках то права на пенсію по втраті годувальника вона не має.

Позивач вважаючи такі дії відповідача, щодо відмови позивачу у виплаті їй пенсії у зв"язку із втратою годувальника є неправомірними та необґрунтованими, звернулася до суду із даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відноситься дружина померлого годувальника, яка досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-ІV.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для припинення позивачу виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника були висновки відповідача стосовно відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України №1058-ІV.

Однак, суд вважає такі доводи відповідача наслідком неправильного тлумачення Закону, оскільки за приписами статей 26, 38 Закону №1058-ІV підставою для віднесення члена сім`ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність у неї страхового стажу. Таке поняття як "страховий стаж" є обов`язковою умовою стосовно годувальника, який помер, про що прямо зазначено законодавцем у ст. 36 названого Закону. Таким чином, законодавець чітко розрізняє ці поняття і встановлює відповідні умови для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. При цьому, представником відповідача не заперечується факт досягнення позивачем пенсійного віку.

За змістом частини першої статті 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На виконання наведеної правової норми Закону №1058-ІV постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що у розумінні пункту 2.11 зазначеного Порядку, документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім"ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім"ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Судом встановлено, що з 17.05.1980 ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, про що Каміннецькою сільською радою 06.05.2005 зроблено відповідний актовий запис за №13.

Таким чином, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 - у розумінні приписів ч. 3 ст. 36 Закону №1058-ІV вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , оскільки вона досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-1V та на час його смерті перебувала на його утриманні, що підтверджується довідкою Каміннецької сільської ради №823/02-24 від 04.10.2018.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідач протиправно припинив ОСОБА_1 виплату пенсії у зв"язку із втратою годувальника, яку сам призначив 03.10.2018.

Відтак враховуючи положення статей 26, 32 та 36 Закону №1058-ІV, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний відновити ОСОБА_1 виплату такої пенсії з 01.04.2019.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак суд приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії у зв"язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

Зобов"язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018) відновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.04.2019 виплату призначеної їй пенсії у зв"язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та виплатити їй недоплачені суми пенсії.

Стягнути із бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.