Рішення № 83797699, 07.08.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2019 року м. Ужгород№ 260/58/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача:

ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2 ,

відповідача:

Головне управління ДФС у Закарпатській області, представник - Ліуш Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 19 серпня 2019 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у. Закарпатській області від 12.12.18 року №0197401305, №0197411305, №0197391305 та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката.

Позовна заява мотивована тим, що Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на наступне.

16 квітня 2008 року між Банком та Позивачем укладено кредитний договір №36/08ЕК за умовами якого Позивач отримав кредит у розмірі 5000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становило 25250,00 грн. на строк з 16 квітня 2008 року по 15 квітня 2010 року.

Позивач не виконував свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, У зв`язку з чим за тілом кредиту утворилась заборгованість в розмірі 3306,10 доларів США.

Листом-повідомленням від 06 червня 2017 року №518/344/2017 Банк повідомив Позивача про прийняття ним рішення про анулювання боргу, який виник у результаті укладення згаданого вище кредитного договору.

Відповідно до п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Оскільки строк позовної давності на стягнення тіла кредиту сплив 15 квітня 2013 року, правових підстав для нарахування Відповідачем податку на доходи у розмірі 15682,49 грн. і 3920,62 грн. штрафу не було.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Додатково просив врахувати Рішення Верховного суду з аналогічних питань.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву позивача, відповідно до якого вважає, що перевіркою встановлено, що платником податків ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до органів Державної фіскальної служби не подано. Суму доходу, отриманого платником податку як додаткове благо, в сумі 87124,92 грн. у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік не задекларовано, та податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб з суми доходу отриманого платником податку як додаткове благо н сумі 15682,49 грн. не визначено, чим порушено пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.163.1.1 п.163. ст.163, абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст.179 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV

Таким чином, проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою донараховано податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік з суми доходу отриманого платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням в сумі 15682,49 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

16 квітня 2008 року між Банком та Позивачем укладено кредитний договір №36/08ЕК за умовами якого Позивач отримав кредит у розмірі 5 000,00 доларів США, що за курсом НБУ на день укладення цього договору становило 25 250,00 грн. на строк з 16 квітня 2008 року по 15 квітня 2010 року.

Позивач не виконував свої зобов`язання за вказаним кредитним договором, У зв`язку з чим за тілом кредиту утворилась заборгованість в розмірі 3 306,10 доларів США.

Листом-повідомленням від 06 червня 2017 року №518/344/2017 Банк повідомив Позивача про прийняття рішення про анулювання боргу, який виник у результаті укладення згаданого вище кредитного договору.

В подальшому, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору отриманого у 2017 року від АБ «Укргазбанк» фізичної особи платника податків позивача.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 26 листопада 2018 року №1174/07-16-13-05/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано наступні порушення:

- пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI - неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік;

- пп.163.1.1 п.163 ст.163, абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п. ПК України - перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік, з суми доходу отриманого платником податку як додаткове благо, в сумі 15682,49 грн;

- пп.1.1, 1.2, 1.5, 1.6 п.16.1 підр.10 розд. ХХ, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України - перевіркою донараховано військовий збір за 2017 рік, з суми доходу, отриманого платником податку як додаткову благо, в сумі 1306,87 грн. (а.с. 11-13)

Зазначені висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач в період 2017 року отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання, прощення) заборгованості за кредитом АБ «Укргазбанк» в сумі 3306,10 доларів США, що еквівалентно 87124,92 грн., проте, не сплатив до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого доходу.

На підставі акту перевірки Головного Управління ДФС в Закарпатській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 12.12.2018 року №0197401305, яким до позивача застосовані штрафні санкції за платежем 11010500 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 170,00 грн (а.с. 17);

- від 12.12.2018 року №0197411305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем 11011000 з військового збору у розмірі 1633,59 грн, у тому числі: за основним платежем 1306,87 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 326,72 грн (а.с.19);

- від 12.12.2018 року №0197391305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем 11010500 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 19603,11 грн, у тому числі: за основним платежем 15682,49грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3920,62 грн (а.с. 21).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2756-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносини) (далі - ПК України), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, який в даному випадку сплив ще 15 квітня 2013 року,

Як вже зазначалося вище згідно з п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно - правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, може збільшити дохід платника податку і в такому разі включається в його оподатковуваний дохід.

Проте, у даному випадку Позивач внаслідок прощення боргу не отримав жодного доходу чи іншого додаткового блага, оскільки станом на день анулювання боргу (06.06.17) розмір заборгованості Позивача за тілом кредиту складав 3 306,10 доларів США, що по курсу НБУ станом на день анулювання боргу становило 86 887,40 грн. (100 доларів США - 2 628,0938 грн.), яка також не відповідає визначеній Відповідачем сумі анульованого Банком боргу (87124,92 грн.).

Таким чином, незважаючи на часткову сплату Позивачем тіла кредиту в розмірі 1693,90 доларів США, він залишився винним банку ще 86 887,40 грн., що більше ніж у три рази перевищує суму отриманих Позивачем коштів у кредит в гривнях (25250,00 грн.).

Пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

З наведеної норми випливає, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача не повинна включатися сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Оскільки кредит, який отримав позивач в іноземній валюті у 2008 році у розмірі 5000 доларів США станом на 1 січня 2014 року не погашений, визначення суми додаткового блага повинно здійснюватися з урахуванням пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

Таким чином, при визначенні позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з суми прощеного боргу відповідач безпідставно не застосував норми п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України і протиправно нарахував податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та податкові зобов`язання з військового збору, а також штрафні санкцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 21 травня 2019 року у справі №1940/1610/18.

За приписами пп. 168.2.1 п. 168.2 ст.168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Зазначеною нормою обов`язок з подання декларації також обумовлено отриманням доходу.

Оскільки доходу у Позивача за 2017 рік не було, Позивач не повинен був подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового 2017 року, у зв`язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 12.12.18 №0197401305 також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

У відповідності до ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію позивача, а останнім доведено суду обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак з врахуванням Постанови ВСУ від 21 травня 2019 року у справі №1940/1610/18 та закінчення строку позовної давності на стягнення кредиту ще у 2013р. такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищенаведеного, в силу ст. 139 КАС України, слід стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2305,20 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України, встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Помічник адвоката повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних помічником адвоката, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п.269 Рішення у цій справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), n. 55 з подальшими посиланнями).

Судом було встановлено, що відповідно договору про надання правничої допомоги №01 від 01.01.2019р. (а.с.23), квитанція до прибуткового касавого ордера №01 від 01.01.2019р. (а.с. 24) та опис робіт виконаних адвокатом за договором №01 від 01.01.2019р. (а.с.25) сума яку відповідач поніс складає 5000,00 грн.

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, про задоволення позовної вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 12 грудня 2018 року № 0197401305, № 0197411305, № 0197391305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2305,20 грн. (дві тисячі тристо п`ять гривень двадцять копійок) та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк