Рішення № 83797504, 22.08.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1898/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого його представником ОСОБА_2 , до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – Луцький прикордонний загін, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 27 лютого 2019 року про заборону в`їзду в України на три роки громадянину Російської Федерації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він є громадянином Російської Федерації, однак має багато родичів в Україні. В період з 05 липня 2018 року до 13 серпня 2018 року та з 31 серпня 2018 року по 18 грудня 2018 року, маючи міцні сімейні зв`язки з родичами в Україні, та по запрошенню своїх рідних перебував в Україні, чим перевищив термін дозволеного перебування в Україні. Внаслідок чого позивачу були роз`яснені наслідки перевищення такого терміну, за що він добровільно заплатив в касу митниці штраф.

22 лютого 2019 року на запрошення двоюрідної сестри позивач вважаючи, що не порушує вимог чинного українського законодавства, мав намір заїхати в Україну через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Дольськ» Любешівського району, Волинської області. При перетині державного кордону України працівник прикордонної служби «Дольськ» ОСОБА_3 повідомив позивачу, що він заїхав на 21 день раніше, ніж йому дозволено по закону. Позивач був впевненим, що жодних термінів не порушує та вважав, що заїхав на 3 дні пізніше від дати його можливого законного і безперешкодного перетину кордону України. Позивач вказує, що помилково розцінив такі дії прикордонника, як бажання отримати вигоду за пропуск позивача на територію України та надав неправомірну вигоду, відтак порушив кримінальний закон, однак не порушив правила перетинання кордону.

27 лютого 2019 року відповідачем прийнято постанову про заборону в`їзду в Україну на три роки громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , в якій вказано, що позивач порушив наказ АДПСУ, а саме іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону.

Позивач вважає, що дана постанова від 27 лютого 2019 року була прийнята незаконно та без достатніх на те підстав. Вказує, що зі змісту постанови не можна зрозуміти чи позивач порушив правила перетинання державного кордону чи не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону, та не вбачається в чому саме полягали такі порушення. Також зазначає, що у вказаній постанові містяться неточності щодо адреси позивача. Крім того, вказує, що вирок щодо нього на момент винесення постанови про заборону в`їзду в Україну не набув законної сили, тому не міг братися до уваги.

З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

У відзиві на позовну заяву від 08 липня 2019 року відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що прийнята постанова Луцьким прикордонним загоном відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про заборону в`їзду в Україну є законною і такою, що не суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 2.1 розділу II Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05 грудня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1564/20302 «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства».

Вказує, що 22 лютого 2019 року в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Дольськ» Луцького прикордонного загону, на в`їзд в Україну прибув автомобіль марки «КІА», білоруської реєстрації 3099МН5 під керуванням громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 . Під час проведення контролю другої лінії відбулось спрацювання відомчої бази даних «Відомості про іноземців та осіб без громадянства, які перевищили термін реєстрації паспортних документів» (ПТР-90), перевищення термінів попереднього перебування на території України на 20 діб. З метою безперешкодного проїзду на територію України терміном на 10 діб до родичів в Дніпропетровську область, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , здійснив спробу дачі неправомірної винагороди у розмірі 90 доларів США старшому прикордонних нарядів в пункті пропуску «Дольськ».

Відповідно до відомчої бази даних «Гарт - 1/П» інформація про вище вказаного громадянина Російської Федерації про останній перетин державного кордону на виїзд з України зафіксовано 18 грудня 2018 року через пункт пропуску «Сеньківка» Чернігівського прикордонного загону.

В подальшому громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 було роз`яснено про кримінальну відповідальність за спробу надання неправомірної вигоди посадовій особі. Іноземця було запрошено до службового приміщення пункту пропуску «Дольськ» та проведено відео-фото фіксація факту дачі неправомірної вигоди. За даним фактом було проінформовано відділ внутрішньої безпеки по Луцькому прикордонному загону та Любешівське ВП Камінь - Каширського ВП ГУ НП у Волинській області.

27 лютого 2019 року рішенням Любешівського районного суду Волинської області позивача було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за частиною першою статті369 Кримінального кодексу України.

Відтак, керуючись підпунктом 5 пункту 1 статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та підпунктом 3 пункту 2.1 розділу ІІ Наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 05 грудня 2011 року №946 «Про затвердження Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства» посадовими особами Луцького прикордонного загону 27 лютого 2019 року було винесено постанову про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 (три) роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .

З наведених підстав просив в задоволені позову відмовити повністю.

У поданій до суду відповіді на відзив від 09 липня 2019 року, представник позивача не погодилася з доводами відзиву та додатково зазначила, що в супереч вимогам Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства №94622 лютого 2019 року начальником відділу при прикордонної служби «Дольськ» ні довідка, ні постанова про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 не складалися. Також зазначає, що вчинення кримінального правопорушення, яке не пов`язане з порушенням митних правил, не може слугувати підставою для винесення рішення про заборону в`їзду на територію України.

В поданому до суду запереченні від 12 липня 2019 року відповідач підтримав доводи, викладені у відзиві. Наголошу, що ОСОБА_1 22 лютого 2019 року в міжнародному пункті пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення «Дольськ» Луцького прикордонного загону вчинив правопорушення, а саме під час спроби в`їзду в Україну намагався незаконно потрапити на територію України, шляхом дачі неправомірної вигоди (90 доларів США) службовій особі Державної прикордонної служби України за безперешкодне потрапляння на територію України, що підтверджено вироком Любешівського районного суду Волинської області від 27 лютого 2019 року у справі №162/151/19, який на даний час не оскаржений та набрав закону силу. Вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення в міжнародному пункті пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення «Дольськ» 22 лютого 2019 підтверджений та не оспорюваний в даному випадку. Також вказує, що у відповідача відсутні відомості, що позивач звертався належним чином в період з 18 грудня 2018 року по 22 лютого 2019 року до прикордонного відомства з метою встановлення подальшої дати законного в`їзду в Україну.

Крім того, представник позивача подала суду додаткові пояснення у відповідь на заперечення, а відповідач подав заперечення на пояснення, в яких сторони підтримують свою позицію, викладену в заявах по суті справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта виданого 10 квітня 2012 року (а.с.7-13).

Як слідує з вироку Любешівського районного суду Волинської області від 27 лютого 2019 року у справі №162/151/19, 22 лютого 2019 року біля 16 години 30 хвилин інспектор прикордонної служби 1 категорії-кулементник 1 відділенні інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Дольськ» ІІІ категорії (тип Б) ОСОБА_3 , виконуючи обов`язки по охороні державного кордону, здійснюючи контроль і пропуск через державний кордон України осіб та транспортних засобів в міжнародному пункті пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення «Дольськ», виявив порушення громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 терміну перебування на території України, що унеможливлювало останнім перетин державного кордону України та перебування на території України, про вчинення порушення та заборону в`їзду на територію України повідомив ОСОБА_1 ОСОБА_1

22 лютого 2019 року біля 16 години 30 хвилин в службовому приміщенні відділу прикордонної служби «Дольськ» на території міжнародного пункту пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення «Дольськ», який розташований за адресою с. Дольськ Любешівського району Волинської області, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 , який знаходився у форменному одязі, є службовою особою - працівником прикордонної служби України, діючи умисно, переслідуючи мету незаконного в`їзду на територію України, словесно звернувся до останнього з пропозицією надати йому особисто неправомірну вигоду в сумі 90 (дев`яносто) доларів США, що становить 2429,10 грн., які відразу поклав до свого паспорта та передав ОСОБА_3 за безперешкодний перетин державного кордону України, однак сумлінно виконуючи покладені на нього службові обов`язки ОСОБА_3 відмовився отримувати від ОСОБА_1 неправомірну вигоду та вжив заходи для фіксування правопорушення. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України.

Вказаним, вироком Любешівського районного суду Волинської області від 27 лютого 2019 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 25 лютого 2019 року між прокурором у кримінальному провадженні – начальником Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Федчиком С. В. та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, і призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 25 лютого 2019 року покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (а.с. 33- 34).

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Любешівського районного суду Волинської області від 27 лютого 2019 року у справі №161/151/19 набрав законної сили 01 квітня 2019 року.

27 лютого 2019 року начальником відділу прикордонної служби «Дольськ» на підставі статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було винесено постанову про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , яка затверджена начальником Луцького прикордонного загону (а.с. 32). З вказаної постанови слідує, що за результатами розгляду наявних матеріалів відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 встановлено, що о 16:30 22 лютого 2019 року в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Дольськ» під час здійснення прикордонного контролю виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 який порушив наказ АДПСУ №946, а саме іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону № 3773-VI іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

Частиною третьою статті 3 вищевказаного Закону встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частин першої та третьої статі 9 Закону № 3773-VІ іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Підстави для заборони в`їзду іноземців в Україну визначені статтею 13 цього ж Закону № 3773-VІ.

Згідно з частиною першою вказаної статті в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:

в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;

якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;

якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;

якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.

Частиною третьою статті 13 Закону №3773-VI визначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05 грудня 2011 року № 946 (далі – Інструкція №946), рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в`їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі:

а) якщо при клопотанні про в`їзд в Україну іноземець подав про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;

б) якщо паспортний документ іноземця, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;

в) якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону;

г) якщо іноземця затримано під час незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску;

ґ) якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;

д) якщо іноземця затримано у межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України;

е) якщо іноземець намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.

Згідно з пункту 2.3 Інструкції №946 рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на строк 3 роки.

Відповідно, до пунктів 3.1, 3,4 Інструкції №946, у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.

На підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується та підписується постанова в двох примірниках про заборону в`їзду в Україну (далі - постанова).

Пунктами 3.4 – 3.8 Інструкції №946 передбачено, що підготовлені довідка та два примірники постанови (далі - матеріали) невідкладно надсилаються начальнику зміни оперативно-чергової служби центру управління службою органу охорони державного кордону (далі - начальник зміни) для доповіді начальнику органу охорони державного кордону або його першому заступнику (далі - уповноважена посадова особа) для прийняття рішення.

Отримавши матеріали, начальник зміни реєструє їх у журналі обліку матеріалів щодо заборони в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (додаток 2) та невідкладно доповідає про їх надходження уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення. При цьому в журналі в обов`язковому порядку зазначаються час отримання матеріалів начальником зміни та час доповіді про їх надходження уповноваженій посадовій особі, що засвідчується підписом начальника зміни.

Уповноважена посадова особа зобов`язана протягом трьох годин після доповіді розглянути отримані матеріали та:

а) за наявності підстав прийняти шляхом затвердження обох примірників постанови рішення про заборону іноземцю в`їзду в Україну. Затверджені примірники постанови передаються начальнику зміни;

б) за відсутності достатніх підстав утриматися від прийняття рішення, наклавши на постанові відповідну резолюцію. Незатверджені примірники постанови передаються начальнику зміни.

Про прийняте рішення начальник зміни невідкладно із застосуванням засобів телефонного зв`язку інформує старшого зміни.

Строк заборони в`їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови.

Перший примірник постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка зберігаються в органі охорони державного кордону, який затвердив постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, штабом органу охорони державного кордону (головним відділом) надсилається в підрозділ охорони державного кордону, яким ініційовано питання про заборону в`їзду в Україну іноземцю.

Як слідує з матеріалів справи, порушення позивачем правил перетинання державного кордону України полягало в тому, що 22 лютого 2019 року при перетині позивачем державного кордону в пункті автомобільного сполучення «Дольськ», який розташований за адресою с. Дольськ Любешівського району Волинської області, ОСОБА_1 інспекторо прикордонної служби відділу прикордонної служби «Дольськ» ОСОБА_3 вивявив порушення громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 терміну перебування на території України, що унеможливлювало останнім перетин державного кордону України та перебування на території України, про що було повідемлено позивача. В свою чергу, ОСОБА_1 переслідуючи мету незаконного в`їзду на територію України, словесно звернувся до інспектора прикордонної служби «Дольськ» ОСОБА_3 з пропозицією надати йому особисто неправомірну вигоду в сумі 90 (дев`яносто) доларів США, що становить 2429,10 грн., які відразу поклав до свого паспорта та передав ОСОБА_3 за безперешкодний перетин державного кордону України.

Вказані обставини встановлені Любешівським районним судом Волинської області від 27 лютого 2019 року при розгляді кримінального провадження, внесеного в Єдиний державни реєстр досудових розслідувань за №12019030140000031 від 23 лютого 2019 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України.

Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 27 лютого 2019 року у справі №161/151/19 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 25 лютого 2019 року між прокурором у кримінальному провадженні – начальником Любешівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Федчиком С. В. та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 369 КК України, і призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 25 лютого 2019 року покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (а.с. 33- 34).

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Любешівського районного суду Волинської області від 27 лютого 2019 року у справі №161/151/19 набрав законної сили 01 квітня 2019 року.

Відтак, позивачем визнано вчинення кримінального кримінального правопорушення, яке полягало у пропозиції надання особисто інспектору прикордонної служби неправомірної вигоди в сумі 90 (дев`яносто) доларів США, що становить 2429,10 грн., за безперешкодний перетин державного кордону України у зв`язку з порушенням терміну перебування на території України.

Позивач в позовній заяві визнає, що за порушення перебування терміну на території України заплатив штраф при перетині 18 грудня 2018 року кордону України в пункті пропуску «Сеньківка» Чернішгівської області.

27 лютого 2019 року начальником відділу прикордонної служби «Дольськ» на підставі статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було винесено постанову про заборону в`їзду в Україну терміном на 3 роки громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , яка затверджена начальником Луцького прикордонного загону (а.с. 32).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 з метою протиправного перетину кордону, тобто порушення встановлених законодавством України правил перетинання державного кордону України, вчинив кримінальне правопорушення, що і стало підставою для прийняття постанови про заборону йому в`їзду в Україну.

При цьому, суд не погоджується з позицією позивача, що постанова про заборону в`їзду в Україну від 27 лютого 2019 року є протиправною з підстави не зазначення конкретної підстави, передбаченої статтею 13 Закону № 3773-VI, суті правопорушення та містить неточності щодо адреси, оскільки аналіз змісту вказаної постанови та встановлені обставини справи дають підстави дійти висновку, що оскаржувана постанова прийнята на підставі пункту 5 частини першої статті 13 Закону № 3773-VI та підпункту «в» пункту 2.1 Інструкції №946. При цьому, заначення у вказаній постанові неточної адреси позивача не свідчить про її протиправність.

При розгляді даної справи, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Пленуму Ващого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 (в редакції постанови від 16 березня 2012 року) при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Проаналізувавши вищенаведене суд зазначає, що оскільки позивач з метою протиправного перетину кордону України, а відтак порушення встановлених законодавством України правил перетинання державного кордону України, вчинив кримінальне правопорушення, відповідачем було правомірно винесено постанову про заборону в`їзду позивачу на територію України терміном на три роки.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відоповідачем доведено, що оскаржувана постанова від 27 лютого 2019 року прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень,

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат у даній справі.

Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя А.Я. Ксензюк