Рішення № 83797489, 20.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 серпня 2019 р. Справа № 120/1794/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Ю.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Краєвської І.В.,

представника позивача: Дудіна Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 )

до: Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду Вінницької області (вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 40382655)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених пенсій в розмірі 20% від суми пенсії. Тому, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

15.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо заявленого позову та просить відмовити у його задоволенні. Крім того, звернув увагу суду на те, що з вересня 2018 року по лютий 2019 року позивачу здійснювалось неправомірне нарахування та виплата щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, що належать до 4 категорії постраждалих, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Нарахування вказаної доплати здійснювалось з причини невчасного повідомлення позивачем управління про факт зняття з реєстрації місця проживання у м. Ладижин, який відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року віднесений до населених пунктів категорії №4, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та факт реєстрації місця проживання в селі Митківка Тростянецького району, яке не належить до населених пунктів категорії №4. В результаті виникла переплата пенсії у загальній сумі 6184,57 грн. Відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`якове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до рішення №2 про утримання надміру виплачених сум пенсії від 20 лютого 2019 року починаючи з березня 2019 року із загальної пенсії суми позивача утримується переплата у розмірі 20% , що становить 473,20 грн. З урахуванням наведеного Бершадське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області діяло правомірно та в межах чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до пенсійного посвідчення ОСОБА_1 , виданого управлінням ПФУ у м. Ладижин серія АБ № 671300 від 10.09.2003 року, позивач є пенсіонером та їй призначена пенсія за віком з 2003 року.

Рішенням Бершадського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Вінницької області від 20.02.2019 року № 2 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій» вирішено утримувати із пенсії ОСОБА_1 переплату в розмірі 6184 грн. 57 коп., шляхом утримання 20% пенсії, починаючи з 01.03.2019 року до повного погашення.

08.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила повідомити підстави для утримання 20% від її пенсії з 01.03.2019 року.

Листом від 12.04.2019 року Бершадське об`єднане управління Пенсійного Фонду України Вінницької області повідомило ОСОБА_1 , що за період з вересня 2008 року по лютий 2019 року позивачу здійснювалося неправомірне нарахування та виплата щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, що належать до 4 категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Нарахування вказаної доплати здійснювалось з причини невчасного повідомлення позивачем управління про факт зняття з реєстрації місця проживаня у м. Ладижин, який відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року віднесений до населених пунктів категорії №4, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та факт реєстрації місця проживання в селі Митківка Тростянецького району, яке не належить до населених пунктів категорії №4. В результаті виникла переплата пенсії у загальній сумі 6184,57 грн.

Не погоджуючись із такою позицією відповідача, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Статтею 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

З аналізу наведеної статті випливає, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе за наявності однієї з двох умов: зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вищевказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до положень статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Статтею 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Аналіз наведених норм закону свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані пенсійним органом за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695).

Згідно вимог пункту 3 Порядку від 21 березня 2003 року № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Так, судом встановлено, що оскаржуване позивачем рішення органу Пенсійного фонду винесене у зв`язку із тим, що у грудні 2018 року до Ладижинського сектору обслуговування громадян звернулась ОСОБА_1 . При огляді її паспорта встановлено факт відсутності реєстрації місця проживання у м. Ладижині, який відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року віднесений до населених пунктів категорії №4, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та виявлено факт реєстрації місця проживання в селі Митківка Тростянецького району, яке не належить до населених пунктів категорії №4. Спеціалісти сектору повідомили пенсіонерку про те, що за виявлених обставин неможливо виплачувати їй додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року.

Суд звертає увагу відповідача на те, що статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року виключено на підставі Закону № 76-VIII від 28.12.2014 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що факт реєстрації та факт постійного місця проживання відповідно чинного законодавства є відмінними поняттями.

Так, відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно зі ст. 29 ЦК місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Водночас визначення терміну «постійне місце проживання» в чинному законодавстві відсутнє (окрім судової практики). Також відсутні й будь-які часові критерії для визначення факту постійності.

Щодо факту реєстрації суд, зазначає, що статтею 33 Конституції України гарантується кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України.

Згідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснено, «що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому».

Відповідно до статті 2 Закону №1382-IV вбачається, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно до статті 3 Закону № 1382-IV реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Отже, відмітка у паспорті про реєстрацію не має ніякого значення при вирішенні питання щодо постійного та фактичного проживання чи не проживання особи у певному місці, оскільки така реєстрація лише є процедурою внесення особою місця свого проживання, тобто є лише технічною процедурою обліку громадян.

Крім того, суд бере до уваги, копію витягу з протоколу засідання комісії по призначенню субсидій, допомог та пільг №11 від 23.11.2017 року, відповідно якого ОСОБА_1 надано пільги за фактичним місцем проживання - АДРЕСА_1 - безстроково.

Також, суд зазначає, що відповідно до довідки Гордіївської сільської ради Тростянецького району Вінницької області №333 від 20.05.2019 року гр. ОСОБА_1 в с. Митківка Тростянецького району Вінницької області проживає періодично.

Суд зауважує, що у даному випадку відповідачем у встановленому законом порядку не доведено факт зловживання з боку позивача, його вини чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних, що призвело до отримання переплати пенсії, а тому підстави для стягнення з пенсіонера надміру виплачених сум пенсії - відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.01.2015 року №К/800/35076/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ( "Лелас проти Хорватії" , заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (" Онер`їлдіз проти Туреччини", пункт 128, та "Беєлер проти Італії", пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", пункт 74).

З урахуванням викладеного, позов у частині визнання протиправним та скасування рішення Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 20.02.2019 року №2 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 » підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області повернути ОСОБА_1 протиправно утриману з пенсії суму коштів дати прийняття рішення суду по даній справі за період з березня 2019 року і по день набрання законної сили рішенням суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Враховуючи вищевикладене, суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області повернути ОСОБА_1 протиправно утриману з пенсії суму коштів з березня 2019 року і до припинення таких утримувань.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Суд також зважає на те, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідач не надав суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів обґрунтованості та правомірності спірного рішення.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 20.02.2019 року №2 «Про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Бершадське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області повернути ОСОБА_1 протиправно утриману з пенсії суму коштів з березня 2019 року і до припинення таких утримувань.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об`єднаного управління Пенсійного фонду Вінницької області (вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 40382655) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 23.08.2019 року.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна