Рішення № 83796555, 30.07.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.07.2018 Єдиний унікальний номер 205/854/18

Провадження № 2/205/1377/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про встановлення факту укладання договору, –

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «НАСК «Оранта» 2 лютого 2018 року поштою направило до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про встановлення факту укладання договору та визнання договору недійсним, який надійшов до суду 8 лютого 2018 року.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2018 року позов залишено без руху, а позивачу запропоновано усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 2, 4, 6, 9, 10 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 1, 5 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 21 лютого 2018 року представником позивача ОСОБА_3 поштою було направлено виправлений позов, який надійшов до суду 26 лютого 2018 року.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року позов було прийнято до розгляду суду і відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2018 року ПАТ «НАСК «Оранта» відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року заяву про виклик свідків було задоволено частково, у судове засідання для допиту викликано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Позивач у своєму позові, а представник позивача у ході судового розгляду, посилалися на те, що в ході службової перевірки реалізації полісу серії АК/9450889 зі строком дії з 01 листопада 2017 року по 30 жовтня 2018 року, встановлено, що директором Дніпропетровської обласної дирекції Фурсовою І ОСОБА_6 на прохання ОСОБА_2 у телефонному режимі внесено неправдиві відомості про дату укладення договору, а саме з 01 листопада 2017 року. ОСОБА_2 03 листопада 2017 року отримав поліс на рецепції страхової компанії та сплатив за нього страховий платіж. 16 листопада 2017 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача із письмовим повідомленням про ДТП, яка сталася 02 листопада 2017 року. Підозрюючи факт шахрайський дій з боку відповідача, позивач провів службове розслідування, за результатами якого встановив, що станом на момент скоєння ДТП, а саме 02 листопада 2017 року, факту підписання договору обома сторонами не було, а договір було підписано лише страховиком. Тобто, на момент настання страхового випадку, договір фактично укладений не був, а укладення договору відбулося 03 листопада 2017 року, тобто після настання страхового випадку. Факт того, що на час настання ДТП відповідач ОСОБА_1 керувала автомобілем без полісу страхування підтверджується постановою інспектора УПП Департаменту патрульної поліції, складеною за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Просив суд встановити факт укладення договору страхування 03 листопада 2017 року, стягнути з відповідача на свою користь судовий збір. Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 у ході судового розгляду проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, у якому зазначив, що строк дії договору страхування визначений у період з 00 годин 00 хвилин 01 листопада 2017 року по 30 жовтня 2018 року. У п. 10 полісу серії АК/9450889 зазначено, що страховий платіж у розмірі 1 336 гривень 61 коп. сплачений 01 листопада 2017 року. Також на самому полісі наявні підписи страховика та страхувальника. Позовні вимоги ґрунтуються на матеріалах службової перевірки щодо реалізації полісу АК/9450889, якою встановлено, що директор Дніпропетровської обласної дирекції НАСК «Оранта» виписала поліс у телефонному режимі без присутності страхувальника 30 жовтня 2017 року та залишила його на рецепції, та стверджується, що третя особа ОСОБА_2 забрав поліс лише 03 листопада 2017 року та того ж дня сплатив страховий платіж. Вказані обставини ґрунтуються на поясненнях працівника, яка була присутньою при передачі полісу. Таким чином, належних доказів, які б свідчили про порушення вимог чинного законодавства з боку страхувальника при укладанні договору страхування не надано. Також пояснив, що відповідач особисто 01 листопада 2017 року з`явилася до страхової компанії для укладення договору страхування. Кошти на сплату страхового платежу передала працівникові страховика того ж дня і сама підписала договір страхування. Просив відмовити НАСК «Оранта» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував. У ході судового розгляду суду пояснив, що відповідач особисто 01 листопада 2017 року з`явилася до НАСК «Оранта» для укладення договору страхування та цього ж дня передала грошові кошти і отримала поліс. 03 або 04 листопада 2017 року він міг перебувати в офісі позивача з приводу надання документів та повідомлення про настання страхового випадку. Щодо показів свідків зазначив, що його підпис та підпис відповідача є схожими, а свідка ОСОБА_5 він бачить уперше.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 листопада 2017 року між ПАТ «НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 було укладено договір страхування у вигляді полісу № АК/9450889 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 8).

02 листопада 2017 року сталася ДТП за участю автомобіля Мазда 323, держномер 328 НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , і автомобіля Опель Вектра, держномер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 9).

16 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «НАСК «Оранта» із повідомленням про настання страхового випадку (а.с. 14).

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 13).

Також у судовому засіданні було допитано у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є директором Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта». 30 жовтня 2017 року їй зателефонував ОСОБА_2 , який є постійним клієнтом їх страхової компанії, з проханням підготувати договір страхування. Того ж дня він до офісу не з`явився, тому свідок передала заповнений та підписаний договір на рецепцію. У телефонному режимі поліси оформлюються на прохання лише постійних клієнтів. Співробітники гроші від клієнтів не беруть, клієнти самі сплачують страховий платіж через банк, а сам договір страхування підписується у двох примірниках у присутності працівника страхової компанії. Журнал видачі полісів не ведеться. За оформлення вказаного договору страхування без присутності клієнта отримала дисциплінарне стягнення у виді догани.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює у ПАТ «НАСК «Оранта». При оформленні спірного договору страхування присутньою не була. Оформлений договір їй передала директор ОСОБА_4 , сама ж свідок поліси не оформлює. 03 листопада 2017 року третя особа ОСОБА_2 з`явився до офісу страхової компанії, де отримав договір страхування, поставив на ньому свій підпис та залишив грошові кошти на сплату страхового платежу, забрав договір страхування. Факт видачі полісу ніде не фіксується, журнали видачі не ведуться. Отримані кошти на сплату страхового платежу ОСОБА_5 передала ОСОБА_4 , хто саме сплачував страховий платіж через банк, свідкові не відомо. Щодо обставин справи їй повідомив представник позивача.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Положеннями ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3 договору страхування (полісу) № АК/9450889 від 01 листопада 2017 року договір набирає чинності з початку зазначеного строку його дії, а саме з 00 годин 00 хвилин 01 листопада 2017 року по 30 жовтня 2018 року включно, тобто, договір є чинним з моменту його укладення. Як на підставу свого позову позивач посилається на те, що фактично третя особа ОСОБА_2 сплатив страховий платіж у розмірі 1 336 гривень 61 коп. через банківську установу лише 03 листопада 2017 року, при цьому свідком ОСОБА_5 суду повідомлено, що грошові кошти у зазначеній сумі були залишені їй готівкою, які вона передала директорові ОСОБА_4 .

Також як на доказ фактичного укладення договору страхування 03 листопада 2017 року сторона позивача посилалася на постанову у справі про адміністративне правопорушення від 02 листопада 2017 року, яку було винесено інспектором УПП ДПП у Дніпропетровській області лейтенантом поліції Нечаєм К.І. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Суд не приймає вказаний доказ, оскільки вказану постанову було винесено не з підстав того, що відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована на момент настання ДТП, а за фактом відсутності при собі полісу обов`язкового страхування, що за своєю правовою природою не є тотожним.

Також суд не приймає доводи представника позивача, що підпис на страховому полісі має відмінності від підпису, який наявний копії паспорту відповідача, що на його думку, свідчить про те, що договір страхування було підписано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис у паспорті не є зразком підпису, а лише засвідчує, що фото та дані, зазначені під ним, належать особі, якій цей паспорт видано. Тому особа не позбавлена можливості змінювати свій підпис на власний розсуд. Клопотання про призначення експертизи для встановлення, чи належить підпис у графі «страхувальник» відповідачеві сторонами у справі не заявлялося, а сторона відповідача стверджує, що підпис належить саме їй. Доказів того, що поліс був підписаний ОСОБА_2 03 листопада 2017 року суду надано не було, покази свідків різняться та суперечать одне одному, що не дає об`єктивних підстав на них спиратися при ухваленні рішення та стверджувати, що доводи, викладені у позовній заяві обґрунтовуються доказами та є доведеними.

Судом також приймається до уваги, що позивачем було внесено відомості щодо укладення спірного договору 01 листопада 2017 року і станом на 02 листопада 2017 року він мав статус чинного (а.с. 68).

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається у своєму позові, не знайшли свого підтвердження та спростовуються доказами, доданими до позову та здобутими у ході судового розгляду, а відтак у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що ПАТ «НАСК «Оранта» у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 524 гривень (а.с. 1) слід віднести за рахунок ПАТ «НАСК «Оранта».

На підставі викладеного, керуючись ст. 979, ч. 1 ст. 981, ст. 983 ЦК України, п. 2 ч. 2 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (юридична адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа ОСОБА_2 (РНОКПП: невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про встановлення факту укладання договору відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: