Ухвала суду № 83792792, 19.08.2019, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1103/18

УХВАЛА

19 серпня 2019 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області, Манжос Н. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Кілійського районного суду Одеської області 26.06.2018 року з заявою, в якій просять суд встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у липні 2014 року з окупованої території Луганської області України відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.

Заяву обґрунтовують тим, що вони були зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Як вказують заявники, у липні 2014 року вони вимушені були переміститись з місця постійного проживання на тимчасово окупованій території Луганської області до с. Новомиколаївка Кілійського району Одеської області, де вони зараз і проживають, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.11.2014 року. Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомим. Заявники також вказують, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації було порушено цілу низку їх прав передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, зокрема право на життя, право на свободу, повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванню, право не перебувати у рабстві або підневільному стані, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Метою встановлення факту є визначення їх статусу як осіб, які перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що обумовлює виникнення прав і обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права. Іншого порядку встановлення такого юридичного факту чинним законодавством України не передбачено.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 27.06.2018 року заяву залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків.

18.07.2018 року за вх. № 6621/18 від заявників надійшла заява на виконання ухвали Кілійського районного суду Одеської області від 27.06.2018 року.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 20.07.2019 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення – відмовити.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.04.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Кілійського районного суду Одеської області від 20.07.2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.05.2019 року, справу передано на розгляд судді Манжос Н. В.

Ознайомившись з матеріалами даної справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід з наступних підстав.

У зв`язку з тим, що суддя Кілійського районного суду Одеської області Манжос Н. В., висловила свою позицію, яка зазначена в ухвалі Кілійського районного суду Одеської області від 20.07.2019 року про відмову у відкритті провадження, так як заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України було відмовлено у відкритті провадження, але апеляційна інстанція не погодилася з даною ухвалою, і в такому випадку може викликати сумнів щодо об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної цивільної справи, тому - заявляю собі самовідвід.

З метою запобігання в подальшому будь-якої недовіри з боку осіб, що приймають участь у справі та забезпечення справедливого, своєчасного, об`єктивного та неупередженного розгляду цієї справи, попередження можливості скасування рішення за мотивів упередженості судді, суддя вважає за необхідне заявити собі самовідвід.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст. 39 ЦПК України за наявності підстав, зазначених у ст. 36 ЦПК України, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у відповідній частині передбачено: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

Під час розгляду справи суд має бути безстороннім і незалежним, не повинен виявляти будь-яку упередженість та особливі переконання, чітко дотримуватися вимог закону. Але, у зв`язку із вказаними обставинами, сторони по справі можуть поставити під сумнів законність дій судді і неупередженість суду.

Під час прийняття рішення про самовідвід по вищевказаній цивільній справі, суд також приймає до уваги положення ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.

У ст. 15 Кодексу суддівської етики та п.2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, для усунення виникнення у сторін будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді, з метою повного та всебічного розгляду справи, з метою дотримання учасниками процесу своїх процесуальних прав, виходячи з морально-етичних міркувань, а також обставин, зазначених у ст. 36 ЦПК України, що виключають участь судді в судовому розгляді цивільної справи, з метою забезпечення довіри до суду, вважаю за необхідне заявити собі відвід від участі як головуючого по цивільній справі № 502/1103/18 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення.

Керуючись ст. ст. 14, 36, 39, 40, 258-260, 353 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Прийняти самовідвід судді Кілійського районного суду Одеської області Манжос Н. В., у розгляді справи № 502/1103/18 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення.

Передати цивільну справу № 502/1103/18 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення на розгляд іншому судді Кілійського районного суду Одеської області, визначеному в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала надрукована в нарадчий кімнаті.

.

Суддя Кілійського районного суду Н. В. Манжос