Рішення № 83791811, 20.08.2019, Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2019 року Провадження №2/425/450/19

Справа №425/1663/19

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Чикунової Ю.С.,

за відсутністю учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рубіжному Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , де зареєстровані його колишня дружина та донька - відповідачі по справі, які з серпня 2018 року в ній не проживають, добровільно не бажають знятися з реєстраційного обліку, комунальні послуги не сплачують, чим перешкоджають йому як власнику квартири здійснювати право користування та розпорядження своїм майном.

На підставі викладеного, просив суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заяви про розгляд справи за їх відсутність від відповідачів не надходило.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі доказів, які додані до справи, та ухвалити заочне рішення.

20.08.2019 року, згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту громадянина України, витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 06.01.2018 року № 4436-1209897-2018 та довідками про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 16.05.2019 року та 16.08.2019 року, виданими Центром надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області 16.05.2019 року за № 33077 та 18.08.2019 року за № 37215 (а.с.6, 7, 11, 55).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (донька власника), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня дружина власника) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 16.05.2019 року та 16.08.2019 року, виданими Центром надання адміністративних послуг загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області 16.05.2019 року за № 33077 та 18.08.2019 року за № 37215, та відомостями загального відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 06.06.2019 року № 789, № 790 (а.с.11, 19, 20, 55).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.10.2000 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4320, реєстраційного напису № 463, занесеному в реєстрову книгу під № 16 д.ст.169 від 27.11.2000 року, квартира

АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.10).

Актом щодо встановлення фактичного місця проживання від 16.08.2019 року за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в даній квартирі не проживають з липня 2018 року по теперішній час (а.с.54).

Після встановлення зазначених обставин суд приходить до наступного висновку.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась

17 липня 1997 р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316, 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин.

У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником квартири, в якій залишаються зареєстрованими його колишня дружина та донька, чим позбавляють власника даної квартири права вільно користуватися та розпоряджатися належною йому власністю.

Після встановлення зазначених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою:

АДРЕСА_2 , підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12-13, 76-81, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою:

АДРЕСА_2 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Рубіжанського міського суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду складено 21 серпня 2019 року.

Суддя Є.О. Романовський