Ухвала суду № 83787014, 20.08.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4254/19

Провадження № 2/206/1115/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Кушнірчук Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя сторона ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на виділення часток у спільному нерухомому майні, визнання права на виділення майна в натурі, визнання права власності на земельну ділянку за давністю користування, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про визнання права на виділення часток у спільному нерухомому майні, на виділення майна в натурі, на користування земельною ділянкою, на підприємницьку діяльність та внесення про це відповідних відомостей до свідоцтва про право на спадщину, про зняття з реєстраційного обліку, про зобов`язання звільнення приміщення та передання його в розпорядження, надання роз`яснень нотаріусу щодо права написання заповіту та тлумачення закону.

Ухвалою суду від 01 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків до 16 серпня 2019 року, але не пізніше 10 днів із дня отримання копії ухвали.

Так суддею були встановлені наступні недоліки позовної заяви, а саме вона не містить:

- конкретного змісту позовних вимог: способу (способів) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;

- відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

- попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також з тексту позовної заяви вбачалось, що позивач у прохальній частині виділила шість позовних вимог, серед яких одна вимога майнового характеру (про виділ майна в натурі) та п`ять до вимог немайнового характеру.

Позивачеві було запропоновано уточнити вимоги та у разі залишення їх у тій же кількості, їй слід було надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі визначеному Законом України «Про судовий збір», з вирахуванням тієї суми судового збору, що нею була вже сплачена.

15 серпня 2019 року на виконання вищезазначеної ухвали суду позивачем було надано уточнену позовну заяву відповідно до якої кількість позовних вимог зменшилась до трьох, а саме: вимога немайнового характеру – про визнання права на виділення часток у спільному нерухомому майні та дві майнового характеру – визнання права на виділення майна в натурі, визнання права власності на земельну ділянку за давністю користування, а також доплачено суму судового збору у розмірі 555,00 гривень.

Таким чином, загальна сума сплаченого судового збору позивачем складає 920 гривень.

Проте, незважаючи на уточнення позовної заяви та враховуючи зменшення позовних вимог до трьох, сплачена позивачем сума судового збору являється недостатньою для виконання вимог Закону України «Про судовий збір» та ч. 4 ст. 177 ЦПК України.

Крім того, позивачем не виконані також інші вимоги ухвали суду від 01 серпня 2019 року, а саме: не зазначено конкретного змісту позовних вимог: способу (способів) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; не надано відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; не надано попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та не надано підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В той же час, позивач у клопотанні про долучення додаткових матеріалів до справи зазначає, що ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху вона отримала 08 серпня 2019 року, тобто строк усунення недоліків сплинув 18 серпня 2019 року.

Вищезазначене свідчить про те, що позивачем вимоги ухвали суду про залишення позову без руху у встановлений строк виконані не були, а тому підстав для здійснення дій, передбачених ст. 187 ЦПК України, суддя не вбачає.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суддя також звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя сторона ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на виділення часток у спільному нерухомому майні, визнання права на виділення майна в натурі, визнання права власності на земельну ділянку за давністю користування – вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити заявнику, що за змістом ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду, відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.О. Кушнірчук