Рішення № 83785663, 05.08.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/3410/18

провадження №2/165/238/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Пилипчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитором спадкування, -

встановив:

21 грудня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитором спадкодавця.

Свої вимоги банк обгрунтовує тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 21.07.2007 підписав заяву, відповідно до якої отримав кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначає, що ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те,що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом боржника у його заяві. За вищевказаним договором боржник зобов`язувався щомісячно повертати заборгованість по кредиту, яка складалася із заборгованості по тілу кредиту, відсотків, а також інших витрат, згідно з Умовами. Банк виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, однак ОСОБА_3 , користуючись кредитними коштами, не дотримувався умов кредитного договору щодо його погашення, допускаючи систематичне порушення термінів повернення кредиту. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а оскільки зобов`язання останнього допускають провонаступництво і спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що постійно проживали з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли спадщину, в тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника, тому на 15.11.2015 банком була направлена претензія кредитора до Нововолинської державної нотаріальної контори. 01.12.2015 позивач отримав відповідь Нововолинської державної нотаріальної контори. Вважає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять,у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника. 09.11.2018 до спадкоєців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 банком було направленого лист-претензію. Станом на день подачі позову до суду, жодних дій відповідачами на погашення заборгованості вчинено не було і з огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму боргу, що становить всього 6964,67 грн., а також судові витрати у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, представник АТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю Ткач Я.О. у заяві поданій до суду разом з позовною заявою, просила суд справу розглядати за відсутності представника банку, не заперечила щодо постановлення заочного рішення у справі. (а.с.67).

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подали суду заяву, в якій просять справу розглядати у їх відстуності, позовні вимоги не визнають, вважають їх такими, що не підлягають задоволенню з підстав, що викладені ними у відзиві на позовну заяву. З посиланням на правову позицію, викладену у Постанові ВСУ від 08.04.2015 в справі №6-33цс15, вказують, що оскільки зі смертю боржника зобов?язання з повернення кредиту включається до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статтеій 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред?явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора. Наголошують, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки. Однак з позовом до суду банк звернувся 28.12.2018, пропустивши строк звернення до суду. Просять у задоволені позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали позову в їх сукупності, приходить до такого висновку.

З копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил (а.с.612 та Умов та правил надання банківських послуг (далі Умов та Правил) (а.с.13-46) вбачається, що 29.01.2007 року АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 8000 грн., шляхом перерахування коштів на платіжну картку боржника зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та винагороду банку у зазначені строки.

У заяві зазначено, що боржник ОСОБА_3 згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та Правил передбачено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, а п.2.1.1.5.6 Умов та Правил передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та Правил, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та Правил договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14 червня 2018 року повне та скорочене найменування юридичної особи Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») змінилося на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»).

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.01.2007 (а.с.6-11) вбачається, що боржник ОСОБА_3 за життя порушував умови договору, а саме не здійснював погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках за користування ним. Заборгованість відповідача за вищевказаним договором складає 6964,67 грн., з яких: 6437,96 грн. заборгованість по тілу кредиту; 526,71 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 29.01.2007 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

21 липня 2015 року позичальник ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.51).

У відповіді на відзив відповідачів, позивач наголошує, що у зв`язку зі смертю позичальника, банк зупинив нарахування заборгованості по кредиту, розрахунок заборгованості містить лише той борг, який виник до дня смерті позичальника (а.с.132,133).

15 листопада 2015 року банк звернувся до Нововолинського державної нотаріальної контори з претензією в порядку ст.1281 ЦК України (а.с.56) і 01.12.2015 від державного нотаріуса Бобак О.І. надійшла відповідь, датована 23.11.2015, про заведення спадкової справи на майно померлого ОСОБА_3 за №45 за 2015 рік на підставі претензії банку. Заяви від спадкоємців станом на вказану дату не надходили (а.с.57).

12.10.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлялися листи-претезії, у яких позивач пред`явив вимоги до останніх (а.с.58,59).

Встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право на пред`явлення вимог до спадкоємців.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту і строки позовної давності не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1281, ст.1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

За приписами ч.2 ст.1281 ЦК України, якщо кредитор міг дізнатися про прийняття спадщини, він має право пред`явити вимогу до спадкоємця, який прийняв спадщину, у шестимісячний строк від дня, коли міг дізнатися про відкриття спадщини.

Як зазначає позивач, спадкоємцями покійного позичальника ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 , тобто відповідачі у справі.

Встановлено, що ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_3 дійсно постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями підрозділу УДМС у Волинській області від 08.01.2019 (а.с. 82) та 27 січня 2016 року звернулася до приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області Ушакової Ю.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 (а.с.164).

Як вбачається із відомостей підрозділу УДМС України у Волинській області від 08.01.2019 (а.с.83) ОСОБА_2 21 серпня 2014 року, до відкриття спадщини, знята з реєстрації за адресою : АДРЕСА_1 , у зв?язку з вибуттям у місто Львів .

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини, відповідач ОСОБА_2 не проживала з спадкодавцем, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася, що підтверджується копією спадкової справи №10/2016 (а.с.163-171).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 у даному спору є неналежним відповідачем, і тому суд у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 відмовляє.

Позивач вказує, що витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів позикодавець та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку 29.01.2007, а також те, що вказані документи, на момент отримання відповідачем кредитних коштів, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

На думку суду, роздруківка із сайту позивача, не може бути взята до уваги як належний доказ, оскільки містить волевиявлення однієї сторони (банку), без її погодження та підписання іншою стороною - позичальником.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29.01.2007 -а.с.12) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.12.2017- а.с.74), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Без наданих позивачем підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві ОСОБА_3 домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із позичальником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги твердження позивача на заперечення доводів, зазначених у відзиві відповідачів щодо встановлення позовної давності тривалістю 50 років,з посиланням на пункт 1.1.7.31 згаданих Умов.

У відповідності до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 цього Кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач зазначає, що 01.12.2015 від державного нотаріуса Бобак О.І. надійшла відповідь про заведення спадкової справи на майно померлого ОСОБА_3 за №45 за 2015 рік на підставі претензії банку. Однак до суду за захистом своїх прав позивач звернувся лише 21.12.2018 (а.с.74), тобто з пропуском трирічного строку звернення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи подання відповідачем заяви про застосування строків позовної давності звернення до суду, неврахування судом при вирішенні спору Умов, у п. 1.1.7.31 яких, банк в односторонньому порядку збільшив загальний строк позовної давності, суд вважає, що банком пропущено загальний строк позовної давності звернення до суду.

Як зазначено у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Всупереч зазначеним вимогам Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача не подав суду належних доказів, які б підтверджували підставність та правомірність заявлених вимог, як і не спростував відзиву відповідача на позов.

Проаналізувавши надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведені вище норми матеріального і процесуального законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.12, ст.13, ст.81, ст.89, ст.141, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.272, ст.273 ЦПК України, на підставі ст. 257, ст.1281, ст.1282, ст.1296 ЦК України, - суд,

вирішив:

У задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, кредитором спадкодавця заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.01.2007, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 6964 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 67 коп., з яких: 6437 (шість тисяч чотириста тридцять сім) грн. 96 коп. заборгованість по тілу кредиту; 526 (п`ятсот двадцять шість) грн. 71 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук