Ухвала суду № 83781324, 26.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/6110/14-ц

н\п 6/490/432/2018

У Х В А Л А

26.09.2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого-судді Чулуп О.С.,

при секретарі судового засідання – Балдич Х.М.,

розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про визначення частки майна боржника,-

в с т а н о в и в :

Приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович звернувся до суду з поданням, в якому просить суд визначити частку майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно зі своєю дружиною ОСОБА_2 , а саме: 1/2 житлового будинку загальною площею 174,7 кв.м., житловою площею 95,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки таке майно знаходиться у спільній власності.

Приватний виконавець у судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2ст. 443 ЦПК України, неявка сторін і заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Суд, дослідивши матеріали подання, приходить до наступного.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. перебуває виконавче провадження № 56492052 з примусового виконання виконавчого документа, а саме: виконавчий лист по справі № 490/6110/14-ц виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 21.05.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» заборгованість в розмірі 7400864,69 грн.

Відповідно до інформації Відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 18.07.2018 № 1158-3.1-4.6, в архіві відділу державної реєстрації акті цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перевіркою виявлено актовий запис про шлюб № 671 від 20.10.2006 року складений Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відмітка про розірвання шлюбу відсутня.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.08.2018 року дружині боржника ОСОБА_2 належить: житловий будинок загальною площею 174,7 кв.м., житловою площею 95,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження». Згідно п.1 ч.2 ст.11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.32 Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно ізст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядку ст. 443ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв`язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

А тому, за таких умов суд приходить до переконання, що приатним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику, а тому клопотання підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючисьст.443 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частини житлового будинку загальною площею 174,7 кв.м., житловою площею 95,3 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення ухвали безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

СУДДЯ