Рішення № 83780, 17.07.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.06 р. Справа № 23/156

за позовом: Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк

до відповідача: Спільного українсько-литовського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” м. Маріуполь

про стягнення 273 178, 83 грн.

Третя особа: Маріупольська міська профспілка підприємців “Центр Приазов’я” м. Маріуполь

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: Іванова О.В. – за довіренстю

Від відповідача: Бобровський П.К. – за довіреністю

Від третьої особи: Тоталєв Е.Б. – голова профспілки

Від прокуратури : Ульянова О.В. – прокурор

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 06.07.06р. В засіданні була оголошена перерва до 12.07.06р. В засіданні, яке відбулось 12.07.2006р., суд закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 17.07.2006р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Прокурор м. Маріуполя звернувся до суду в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Донецьк з вимогою стягнути з відповідача, спільного українсько-литовського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” м. Маріуполь, 273 178, 83грн. несплачених страхових внесків та фінансових (штрафних) санкцій.

До винесення рішення прокурор уточнив свої вимоги (заява від 16.06.2006р. № 1677/07/3-34) і просить стягнути з відповідача на користь позивача 272 822, 08 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на:

- встановлення факту порушення відповідачем норм Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими, народженням та похованням” (далі – Закон № 2240) щодо несплати страхових внесків за 2003р. та частково за 2004р.;

- рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 9 серпня 2005р. (далі – рішення від 09.08.2005р.), винесене позивачем щодо донарахування відповідачу страхових внесків на суму 11 850 грн. 28 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 397 103 грн. 61 коп., яке було оскаржене відповідачем та скасоване відповідною інстанцією;

- акт № 255 про результати розгляду скарги про застосування фінансових санкцій у спільному українсько-литовському підприємстві ТОВ “Тел-Мар” від 29.08.2005р. (далі – акт № 255 від 29.08.2005р.);

- рішення № 1573 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 1 вересня 2005р. (далі – рішення № 1573 від 01.09.2005р.) згідно якого відповідачу було донараховано 8 970 грн. 94 коп. страхових внесків та застосовано штрафні санкції в сумі 263 851 грн. 11 коп.;

- ст.ст. 2, 6, 27, 30 Закону № 2240.

Представники позивача повністю підтримали вимоги прокурора.

Ухвалою у справі від 06.06.06р. суд за клопотанням відповідача залучив до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Маріупольську міську профспілку підприємців “Центр Приазов’я” м. Маріуполь.

Відповідач вимоги прокурора не визнав тому, що:

- позивач не є державним органом, а тому прокурор не міг звертатися до суду з даним позовом;

- механізм стягнення санкцій за соцстрахом встановлений нормами Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон № 2181);

- за одне й теж порушення на відповідача двічі накладається відповідальність, тоді як такі дії позивача не відповідають нормам Конституції України;

- страхові внески нараховувались та сплачувались профспілці Солідарність та третій особі, туди ж надавались відповідні звіти;

- акти перевірок не відповідають нормам чинного законодавства як щодо фактів, так і щодо висновків;

- у прокурора та позивача відсутній оригінал рішення № 1573 від 01.09.2005р., а відповідач таких рішень не отримував;

- акти перевірок не містять свідчень, що відповідач був зареєстрований як платник страхових внесків у третьої особи;

- чинним законодавством України не передбачено перереєстрації платника страхових внесків з профспілки до позивача.

Клопотання відповідача щодо витребування документів суд задовольнив частково.

Третя особа пояснила суду, що:

- відповідач співпрацював з профспілкою як платник внесків на державне соціальне страхування згідно ст. 244 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та на підставі договору № 68-522, який був розірваний 01.09.2004р.;

- на утримання органів соціального захисту населення йдуть значні кошти, в яких є велика потреба у підприємств та підприємців;

- позивач є некомерційною самоврядною організацією;

- безпідставність вимог прокурора підтверджена рішеннями господарського суду м. Києва;

- позивач є правонаступником Фонду соціального страхування України (далі – ФСС) відповідно до ст. 4 Прикінцевих положень закону № 2240;

- прокурор подав позов не в інтересах держави, а в інтересах громадської організації;

- прокуратурою не наведено обґрунтувань, чи відносяться спірні правовідносини до публічно-правових;

- внески на соціальне страхування не є податками і не включаються до державного бюджету і є власністю працівників та роботодавців;

- держава не може втручатись у внутрішню діяльність громадських організацій та розпоряджатися їх коштами;

- цивільно-правові зобов’язання виникли у сторін по справі з моменту перереєстрації відповідача у Маріупольській міській виконавчій дирекції позивача;

- профспілка та відповідач не були засновниками Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), що є порушенням Конституції України;

- господарським судом м. Києва розглядаються справи про скасування деяких постанов Фонду і визнання нелегітимним складу Фонду;

- рішенням господарського суду м. Києва у справі № 19/90 від 09.07.2003р. визнана недійсною постанова правління Фонду від 26.06.2001р. № 13 “Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової страти працездатності”;

- Інструкція про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Інструкція № 38), затверджена постановою правління Фонду від 19.09.2001р. № 38, не зареєстрована згідно до вимог чинного законодавства;

- рішення № 1573 від 01.09.05р. винесене позивачем з порушенням вимог чинного законодавства;

- у позивача відсутні підстави для проведення перевірок відповідача (див. ст.17 Закону № 2240).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши прокурора, представників сторін та третьої особи, суд встановив:

Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) встановлено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Згідно ч.3 ст.9 Закону № 2240 Фонд (та його органи) є некомерційною самоврядною організацією, а держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам Фондом, стабільної діяльності Фонду. Тобто, у випадку невиконання або неможливості виконання Фондом своїх функцій держава приймає на себе зобов’язання Фонду. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб та роботодавців. Таким чином, не отримуючи страхові внески та штрафні санкції за їх несплату, держава теж потерпає від цього нарівні з Фондом. У рішенні Конституційного суду України № 1-1/99 від 08.04.1999р. зазначено, що держава може вбачати свої інтереси не тільки в діяльності державних органів, але навіть в діяльності приватних підприємств. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що прокурор мав право подати цей позов до суду.

У преамбулі Закону № 2240 зазначено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) визначає правові , організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності і т.і. Цей Закон був підписаний Президентом України 18.01.2001р. і він є спеціальним законом по відношенню до Закону № 2181. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 2240 передбачено, що до приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом, закони України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Закон № 2181 був підписаний Президентом України 21.12.2000р. Тобто у разі протиріч норм цих законів слід застосовувати норми Закону № 2240. Статтями 8, 13 (п.5) Закону № 2240 закріплено право Фонду звертатися до суду. Тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що єдиним органом стягнення недоїмки та штрафу за внесками до Фонду є податковий орган на умовах норм Закону № 2181.

Пунктами 3 та 6 ст.28 закону № 2240 закріплено право страховика здійснювати перевірки правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків, накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи. Цим правом позивач і скористався, винісши рішення № 1573 від 01.09.05р.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на нібито відсутність рішення № 1573 від 01.09.05р., оскільки суду подана його копія - представники позивача заявили суду, що ця копія була знята до відсилки всіх оригіналів відповідачу. З листування сторін, оскарження цього рішення відповідачем, суд дійшов висновку , що таке рішення існує.

Не приймає суд до уваги і посилання відповідача на можливість отримати борг з страхових внесків та штрафу поза рамками суду у безспірному порядку, оскільки можливість звернення до суду без обмежень закріплена ч.2 ст.124 Конституції України.

Відповідач згідно ч.2 ст.22 Закону № 2240 був зареєстрований у позивача, про що свідчить його заява та запис у журналі реєстрації позивача. Тому з дня такої реєстрації відповідач набув статусу платника страхових внесків.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача та третьої особи щодо того, що відповідач був у відносинах зі сплати страхових внесків з профспілкою тому, що: норми Закону № 2240 мають пріоритет перед нормами КЗпП та Законом “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” (п.3 Прикінцевих положень Закону № 2240); відповідач з власної ініціативи зареєструвався як платник страхових внесків.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на норми п.5.1. Інструкції про порядок отримання, обліку та витрачання коштів Фонду (далі – Інструкція № 16), затвердженої постановою правління Фонду від 26.06.2001р. № 16, щодо отримання недоїмки з страхових платежів через податкові органи, оскільки в цій частині норми Інструкції суперечать нормам ст. ст. 8 та 13 Закону № 2240.

Позивач 01.09.05р. виніс рішення № 1573, згідно якого на відповідача було накладено 272 822 грн. 08 коп. фінансових та штрафних санкцій. Відповідач не подав суду доказів оплати позивачу цих коштів. Визнання недійсним цього рішення не є предметом цього спору.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на його обов’язок перереєструватися згідно з нормами п.п. “а” п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2001р. № 498 тому, що: не подано доказів, що відповідач де-небудь реєструвався до винесення цієї постанови як платник внесків до ФСС; відповідач самостійно зареєструвався у позивача у відповідності до норм ст. ст. 22, 27 Закону № 2240.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора обґрунтовані і підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 1, 3, 8, 13, 21, 22, 27, 28 та 30 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” та керуючись ст. ст. 43, 49, п. 11 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Стягнути з спільного українсько-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” (87500, бул. 50 років Жовтня, 21/43, м. Маріуполь, р/р 26009301360700 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Маріуполя, МФО 334389, ЗКПО 25328948) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - виконавчої дирекції (83055, вул. Р.Люксембург, 9, м. Донецьк, р/р 37172500900464, Управління Державного казначейства у м. Донецьку, МФО 834016, ЗКПО 21955772) 272 822, 08 грн. фінансових (штрафних) санкцій .

У решті вимог провадження по справі припинити.

Стягнути з спільного українсько-литовського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” (87500, бул. 50 років Жовтня, 21/43, м. Маріуполь, р/р 26009301360700 в Орджонікідзевському відділенні ПІБ м. Маріуполя, МФО 334389, ЗКПО 25328948) у доход державного бюджету 2 728, 22 грн. державного мита.

Суддя Забарющий М.І.