Рішення № 83779544, 12.08.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3574/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Фролової Л.Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Збожної О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача. Свої вимоги обґрунтував тим, що 02 квітня 2019 р. відносно нього було складно постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП, за порушення правил зупинки. Позивач зазначає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, які регулюють правила дорожнього руху. Відповідачем не надано доказів порушення позивачем ПДР України та не пояснено причин зупинки транспортного засобу. Стверджує, що він не порушував правил дорожнього руху та в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП. Просить суд визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 51139 від 02 квітня 2019 року, а справу закрити. Окрім того, позивач просить поновити строк на оскарження вказаної постанови.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Управління безпеки міста Львівської міської ради свого представника до суду не направило, хоча було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 травня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Постановою інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Строцького А.І. від 02 квітня 2019 року серії ЛВ51139 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, накладено стягнення штраф у розмірі 510,00 грн. Відповідно до тексту постанови, ОСОБА_1 02 квітня 2019 року о 12:28 год. у м. Львові на пр. Шевченка, 36 здійснив зупинку транспортного засобу (стоянку) «Renault Megane», н.з. НОМЕР_1 , на пішохідному переході, що суттєво перешкоджає руху інших транспортних засобів, чим порушив п.15.9г Правил дорожнього руху /а.с. 7/.

Судом встановлено, що оскаржувану постанову позивач отримав 08 травня 2019 року, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач з поважних причин пропустив строк звернення з адміністративним позовом до суду, а тому такий необхідно поновити.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.15.9г ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Адміністративна відповідальність за ч.3 ст.122 КУпАП настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Разом з тим, суд зазначає, що склад правопорушення повинен в собі містити: суб`єкт правопорушення, суб`єктивну сторону правопорушення, об`єкт правопорушення та об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, для того щоб притягнути особу до адміністративної відповідальності необхідна наявність складу адміністративного правопорушення, яка підтверджена належними доказами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій чи законність прийнятих рішень.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні, не надав відзиву на позов, не представив суду жодних доказів, які б спростовували обставини, наведені позивачем.

За клопотанням представника відповідача судове засідання, призначене на 16 липня 2019 року було відкладено, тобто судом надано відповідачу строк для подання доказів на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.Однак відповідач свого обов`язку щодо подання суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі не виконав.

В оскаржуваній постанові зазначено про здійснення фіксації обставин правопорушення на відеореєстратор моделі DMT1. Проте, матеріалів фото-, відеофіксації у розпорядження суду не надано.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відео-фіксації порушення позивачем правил дорожнього руху . Оскаржувана постанова не містить доказової бази вчинення правопорушення.

Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи.

Разом з тим, суд зазначає, що ЦПК України не надає повноважень судді визнавати дії суб`єкта владних повноважень протиправними, а тому в цій частині вимог позову необхідно відмовити.

Згідно ч. 4 ст. 288 КУпАП позивач був звільнений від сплати державного мита (судового збору), тому відсутні правові підстави для розподілу витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Строцького А.І. від 02 квітня 2019 року серії ЛВ51139 про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення або з дня отримання копії рішення.

.

Суддя Л.Д. Фролова