Ухвала суду № 83778634, 21.08.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/1807/19

21.08.2019 Провадження №1-кп/311/198/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Гончарова К.Ю., за участю учасників кримінального провадження: прокурора Ворона М.В., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 .- адвоката Келембет С.В., захисника - адвоката Шклярук Д.С., обвинуваченого ОСОБА_5 , представника цивільного відповідача ТОВ «Юмджи Ресурс» - адвоката Якуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018080000000229 від 10 серпня 2018 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження №12018080000000229 від 10 серпня 2018 року, за обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

В судовому засіданні судом на обговорення поставлено питання в порядку ч.3 ст. 331 КПК України про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Ворона М.В. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені при обранні запобіжного заходу на даний час продовжують існувати, а обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілого ОСОБА_4 .- адвокат Келембет С.В. не заперечував проти обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту.

Захисник Шклярук Д.С. і обвинувачений ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , посилаючись на недоведеність зазначених прокурором ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, просили врахувати, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має постійне місце проживання, реєстрації та працює, проживає однією сім`єю із жінкою, з якою виховує двох малолітніх дітей, не перебуває на обліках у лікарів психіатра та нарколога, раніше не судимий, впродовж досудового розслідування жодним чином не перешкоджав проведенню досудового розслідування, активно сприяв слідству у встановленні об`єктивної істини по справі. Тому просили розглянути питання про обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Представник цивільного відповідача - адвокат Якуб С.А. підтримала позицію

сторони захисту і просила змінити запобіжний захід обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думки учасників судового розгляду, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку визначеного законом та ухвалою суду. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

При розгляді питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який віднесений до категорії тяжких злочинів, за який передбачено

покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину спричинило загибель семи осіб і викликало значний резонанс в суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість покарання, яке у разі доведеності винуватості ОСОБА_5 , може бути йому призначено, значно підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду або буде намагатися перешкоджати кримінальному провадженню та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Крім того, місцем проживання підозрюваного є населений пункт в іншій області, який значно віддалений від місця знаходження органу досудового розслідування та перебуває в безпосередній близькості до тимчасово окупованої території, що певною мірою вказує на наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню і можливість переховування від суду.

Вищевикладені обставини, а також конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать, що продовжують існувати встановлені раніше ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачені пунктами 1,3 та 4 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає доводи сторони захисту про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу сумнівними з огляду на конкретні обставини справи та особу обвинуваченого. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність встановлених в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, або виникнення будь-яких нових обставин, які б не були предметом судового розгляду і свідчили про необхідність застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 відповідає характеру та тяжкості інкримінованого злочину, а встановлені ризики,є дійсними та триваючими, і виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, сукупна тривалість застосування обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не виходить за межі розумного строку.

Таким чином, враховуючи, що 02 вересня 2019 року спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину за ч.3 ст.286 КК України обвинуваченим ОСОБА_5 , доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України,тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом

застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, а значний суспільний резонанс даної справи дає підстави вважати, що звільнення ОСОБА_5 реально порушить публічний порядок, суд приходить до висновку про наявність підстав продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 жовтня 2019 року включно.

Відповідно до положень п.2 ч.4 ст. 183 КПК України суд не визначає розміру застави, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель семи осіб.

Керуючись ст.ст. 177,178, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Ворона М.В. про продовження запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20 жовтня 2019 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи дібз дня її оголошення.

Головуючий - суддя С.О.Нікандрова