Рішення № 83778408, 09.08.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12866/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участі секретаря Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з даною позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 03.06.2011р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області за заявою юрисконсульта ТОВ «Ядзакі Україна» було порушено кримінальну справу № 1228811 за фактом крадіжки мідних ізольованих проводів із складу ТОВ «Ядзакі Україна», за ознаками злочину, передбаченого за ч.2 ст.185 КК України. 28.07.2011 p. слідчим CB Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області, розглянувши кримінальну справу № 1228811, перекваліфіковано злочин з ч.2 ст.185 КК України на ч.3 ст. 191 КК України та порушено кримінальну справу відносно позивача ОСОБА_1 за фактом привласнення чужого майна за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України.19.08.2011р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області, позивача було притягнуто як обвинуваченого у даній кримінальній справі та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст.191 КК України.22.08.2011р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області, було змінено обвинуваченому запобіжний захід із застави на підписку про невиїзд.

23.08.2011р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області було складено обвинувальний висновок і разом з кримінальною справою № 1228811 відповідного до вимог ст.225 КПК України направлено Ужгородському міжрайонному прокуророві для затвердження і подальшого направлення справи за підсудністю до Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області.

31.08.2011р. Ужгородським міжрайонним прокурором обвинувальний висновок по даній кримінальній справі було затверджено і кримінальну справу № 1228811 направлено на розгляд до Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області. Міру запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - залишено без зміни.

У ході подальшого судового розгляду даної кримінальної справи Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області зі сторони обвинувачення, а саме прокурора Ужгородської міжрайонної прокуратури, надійшло клопотання про повернення цієї справи прокурору на додаткове розслідування.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29.04.2013 р, у справі № 1-1117/11 кримінальну справу № 1228811 про обвинувачення, в т.ч. і ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК, повернуто до Ужгородської міжрайонної прокуратури для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд.

30.07.2013р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013070170001032 від 11.06.2013 р., було повідомлено про підозру, в т.ч. і ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

02.09.2013р. до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (в зв`язку із вступом в дію нової редакції КПК України 2012 року) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013070170001032 від 11.06.2013 р. про обвинувачення, зокрема й ОСОБА_4 , по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК .

У ході подальшого судового розгляду даного кримінального провадження Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області сторона обвинувачення - прокурор змінив обвинувачення і надав до суду обвинувальний акт, затверджений 06.05.2015 р., у якому містилось формулювання зміненого обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013070170001032 від 11.06.2013 р. по обвинуваченню, зокрема й гр-на ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2016 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області 15.05.2017 р. у справі № 308/15126/13-к гр-н ОСОБА_1 визнаний не винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України та його виправдано за вказаною статтею обвинувачення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2017 року касаційну скаргу прокурора залишено руху та встановлено йому п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.09.2017 року касаційну скаргу повернуто прокурору.

Позивач вказує, що факт порушення кримінальної справи та проведена посадовими особами органів досудового слідства і прокуратури процедура незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин, якого він не скоював, перебування протягом тривалого часу під слідством і судом в статусі обвинуваченого, є тими обставинами, що спричинили глибоку душевну та психологічну травму, викликану з цим моральні страждання і переживання. З урахуванням тривалості перебування під слідством і судом, вважає, що в цей час була обмежена його свобода, оскільки відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, від нього було відібрано зобов`язання не виїжджати із місця постійного проживання без дозволу слідчого та суду, була порушена морально-психологічна атмосфера в сімї.

Зазначає, що протягом усього досудового слідства та під час розгляду справи судом були порушені нормальні життєві зв`язки позивача. Погіршились стосунки із оточуючими людьми, зокрема сусідами, знайомими, колегами по роботі, так як тривалий час, вважали його злочинцем. Крім цього, в зв`язку із незаконним засудженням позивач тривалий час не отримував заробітну плату, фактично залишився без засобів до існування.

За таких обставин, позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду, завдану незаконним рішенням, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування і прокуратури в сумі 600 тисяч гривень.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, однак його представник ОСОБА_6 подав до суду заяву про розгляд справи в їх відсутності. Просив позовні вимоги задоволити.

Представник ГУНП в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, відповідно до якої заперечував проти позовних вимог, посилаючись на підстави викладені у відзиві поданому на позовну заяву, вважаючи вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства. Вважає, що серед поданих матеріалів справи порушень зі сторони органів національної поліції, що б спричинили зазначені вище наслідки не встановлено, а позивач своїми доказами не доводить заподіяння йому моральної шкоди.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутні, а також підтримав заперечення на позовну заяву, які мотивовані тим, що позивачем в описовій частині позовної заяви не наведено жодного доказу на порушення її прав саме казначейством України чи Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області. Звертають увагу суду на те, що при вирішенні справі про відшкодування шкоди необхідно встановити не лише наявність спірного правовідношення, належність спірного права саме позивачу, але також і те, на якому відповідачу належить відповідальність за його порушення. Враховуючи компетенцію Казначейства України, жодні правові зв`язки Казначейства України з позивачем не виникали і не могли виникнути, оскільки Казначейство України відповідно до наданих повноважень не веде слідство, не порушує кримінальні справи та не спричинило ніякої шкоди позивачу. Відтак спірні правовідносини виникли виключно між позивачем та правоохоронними органами.Щодо обгрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, то позивачем такий не надано. Тому на підставі вищенаведеного представник Державної казначейської служби України просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові норми - ст. 56 Конституції України,статті 1173-1176 ЦК України, Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема (п.2): закриття кримінального провадження за відсутністю подій кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. постановлення виправдувального вироку суду.

Враховуючи викладені правові положення, судом встановлено, що:

03.06.2011р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області за заявою юрисконсульта ТОВ «Ядзакі Україна» було порушено кримінальну справу № 1228811 за фактом крадіжки мідних ізольованих проводів із складу ТОВ «Ядзакі Україна», за ознаками злочину, передбаченого за ч.2 ст.185 КК України.

28.07.2011 p. слідчим CB Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області, розглянувши кримінальну справу № 1228811, перекваліфіковано злочин з ч.2 ст.185 КК України на ч.3 ст. 191 КК України та порушено кримінальну справу відносно позивача ОСОБА_1 за фактом привласнення чужого майна за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України.

19.08.2011р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області, позивача було притягнуто як обвинуваченого у даній кримінальній справі та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.З ст.191 КК України.22.08.2011р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області, було змінено обвинуваченому запобіжний захід із застави на підписку про невиїзд.

23.08.2011р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області було складено обвинувальний висновок і разом з кримінальною справою № 1228811 відповідного до вимог ст.225 КПК України направлено Ужгородському міжрайонному прокуророві для затвердження і подальшого направлення справи за підсудністю до Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області.

31.08.2011р. Ужгородським міжрайонним прокурором обвинувальний висновок по даній кримінальній справі було затверджено і кримінальну справу № 1228811 направлено на розгляд до Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області. Міру запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - залишено без зміни.

У ході подальшого судового розгляду даної кримінальної справи Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області зі сторони обвинувачення, а саме прокурора Ужгородської міжрайонної прокуратури, надійшло клопотання про повернення цієї справи прокурору на додаткове розслідування.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 29.04.2013 р, у справі № 1-1117/11 кримінальну справу № 1228811 про обвинувачення, в т.ч. і ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК, повернуто до Ужгородської міжрайонної прокуратури для організації додаткового розслідування. Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд.

30.07.2013р. слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013070170001032 від 11.06.2013 р., було повідомлено про підозру, в т.ч. і ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

02.09.2013р. до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (в зв`язку із вступом в дію нової редакції КПК України 2012 року) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013070170001032 від 11.06.2013 р. про обвинувачення, зокрема й ОСОБА_4 , по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК .

У ході подальшого судового розгляду даного кримінального провадження Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області сторона обвинувачення - прокурор змінив обвинувачення і надав до суду обвинувальний акт, затверджений 06.05.2015 р., у якому містилось формулювання зміненого обвинувачення у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013070170001032 від 11.06.2013 р. по обвинуваченню, зокрема й гр-на ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2016 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області 15.05.2017 р. у справі № 308/15126/13-к гр-н ОСОБА_1 визнаний не винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України та його виправдано за вказаною статтею обвинувачення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.07.2017 року касаційну скаргу прокурора залишено руху та встановлено йому п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.09.2017 року касаційну скаргу повернуто прокурору.

Підстави для звернення до суду позивача за захистом своїх прав, в даному випадку ґрунтуються на вимогах закону і він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Суд вважає, що позивач, за таких обставин перебував під кримінальним переслідуванням з дня порушення кримінальної справи - з 28.07.2011 року, по день винесення ухвали Апеляційного суду Закарпатської області щодо нього - по 15.05.2017 року - загалом 69 місяці і 17 днів.

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону, у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно з ст.ст.3, 56 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно вимог ч.1, ч.2, ч.7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.2, ч.5,6ст.4, ч.2,3ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи судом апеляційної інстанції за відсутністю в діях особи складу злочину.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до п.5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом національного права.

Зазначене законодавство передбачає відшкодування такої шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає положенню ст. 22 ЦК України.

Передбачене ч. 5 статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Суд вважає доведеним те, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного застосування запобіжного заходу, при цьому, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури оскільки наявний вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2016 року, згідно з яким, позивач виправданий за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і незаконність його перебування під слідством та судом встановлена даним вироком.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з часу незаконного перебування під слідством та судом позивача ОСОБА_1 , а саме з 28.07.2011 року по 15.05.2017 року та враховує при визначенні розміру моральної шкоди позбавлення позивача можливостей у повному обсязі реалізувати ним свої звички і бажання, оскільки користувався обмеженою свободою, так як відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Крім того, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи.

Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік», мінімальна заробітна плата в місячному розмірі з 01.01.2019 року становить 4173 грн.

Аналізуючи докази, надані позивачем у судовому засіданні на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх вимог.

З урахуванням викладеного та з урахуванням всіх обставин справи, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Оскільки ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 28.07.2011 року по 15.05.2017 року, тобто 69 місяців та 17 днів, то розмір відшкодування моральної шкоди становить 290 005,50 гривень (мінімальна заробітна плата 4173,00 грн. * кількість місяців 69,5)

За таких обставин, суд приходить до висновку , що позовні вимоги є підставними і обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки сторони звільненні від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 12,81,209, 258,259, 352-354 ЦПК України, ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ЗУ Про державний бюджет України на 2019 рік, суд, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 290 005/двісті дев`яносто тисяч/грн. 50 коп.

В задоволені решті позовних вимог - відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи,зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.Й.Данко