Ухвала суду № 83776270, 21.08.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13496/19

Провадження № 2-з/521/259/19

У Х В А Л А

про забезпечення позову

«21» серпня 2019 року м. Одеса

Суддя Малиновського районний суду м. Одеси Леонов О.С., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси за участю третіх осіб: ОСОБА_4 та Органу опіки і піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси за участю третіх: ОСОБА_4 та Органу опіки і піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що у грудні 2016 року КЕВ м. Одеси було незаконно видане ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на 199/1000 частин квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що ОСОБА_3 втратив право користування спірною квартирою.

Судом встановлено, що даний спір виник з приводу нерухомого майна за адресою: квартира АДРЕСА_1 що територіально знаходиться у Малиновському районі м. Одеси, а тому справа відноситься до виключної підсудна Малиновському районному суду м. Одеси.

Позивач у позовні заяві просить: визнати недійсним свідоцтво про право власності на 199/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , видане 14 грудня 2016 року Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси ОСОБА_3 ; визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Разом з позовною заявою, позивачем подана заява про забезпечення позову в якій вона просить суд: накласти арешт на належну ОСОБА_3 199/1000 частину квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування якої вказує, що існує ризик того, що в наслідок недобросовісних дій відповідача виконання можливого рішення суду буде суттєво ускладнено у разі відчуження відповідачем спірного мана. Тому з метою запобігання вчиненню відповідачем таких дій позивач просить суд забезпечити позов.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від. 21.08.2019 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси за участю третіх: ОСОБА_4 та Органу опіки і піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що вона відповідає вимогам статті 151 ЦПК України та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, співмірним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004усправі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою з`явою, позовним вимогам.

Отже, забезпечення позову по суті-це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходить із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, та, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є визнання недійсним свідоцтва про право власності на 199/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , видане 14 грудня 2016 року Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси ОСОБА_5 О.М.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №133918033 від 10.08.2018 року право власності на 199/1000 частин квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власностівиданого 14 грудня 2016 року Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси.

Враховуючи принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та з огляду на те, що між сторонами по справі виник спір щодо права власності, яке за певних умов може бути порушено в результаті відчуження відповідачем спірного майна, суд вважає доцільним накласти арешт на 1199/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 до моменту ухвалення рішення по суті спору, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може призвести до порушення прав позивача до моменту ухвалення рішення по суті спору.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Заходи зустрічного забезпечення позову у вказаній справі не підлягають застосуванню, оскільки підстави, зазначені в ч.3 ст.154 ЦПК України відносно позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси за участю третіх осіб: ОСОБА_4 та Органу опіки і піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло – задовольнити.

З метою забезпечення позову накласти арешт на 1199/1000 частин квартири АДРЕСА_1 (номер об`єкта нерухового майна в реєстрі № 1144367851000), яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 до моменту ухвалення рішення по суті спору.

Копію ухвали суду направити до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвалу може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення даної ухвали апеляційної скарги. Подача апеляційної скарги не зупиняє виконання даної ухвали, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: О.С. Леонов

21.08.19