Ухвала суду № 83775749, 13.08.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/9963/19

Провадження №4-с/521/70/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Коблової О.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Барвенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 із скаргою на постанову державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

В обґрунтування вищенаведених вимог у скарзі зазначено про те, що 30 травня 2019 року Державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області Саманчук Тетяною Володимирівною в межах виконавчого провадження №57826092 з примусового виконання виконавчого листа №521/20961/17 від 20.11.2018 р., була винесена Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Так, скаржник зазначає, що зазначена постанова винесена в порушення вимог законодавства, адже він постійно повідомляє державного виконавця про хід судових процесів та сплату аліментів на користь дітей. Таким чином, на думку заявника, у державного виконавця відсутні докази, що підтверджують ухилення боржника від сплати аліментів та боргу, або намагання уникнути виконання грошового зобов`язання, тощо.

У зв`язку з чим, вимушений звернутися до суду зі скаргою.

Заявник у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та дату розгляду скарги.

Представник Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та дату розгляду скарги.

Стягувач у судове засідання не з`явилась, проте надала до суду письмові пояснення та просила у задоволенні скарги відмовити.

Дослідивши скаргу, наявні матеріали, пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У відповідності до ч. 2 ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Судом встановлено, що 30 травня 2019 року Державним виконавцем Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області Саманчук Тетяною Володимирівною в межах виконавчого провадження №57826092 з примусового виконання виконавчого листа №521/20961/17 від 20.11.2018 р., була винесена Постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Приписами ч. 3 ст. 441 ЦПК України встановлено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 5 ст. 441 ЦПК України встановлено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Обґрунтовуючи необхідність скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України заявник посилається на часткове погашення боргу, вчинення ним дій, що не свідчать про його ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, беручи до уваги загальний розмір стягнення та обставини справи, суд дійшов висновку про те, що заявником не надано доказів вчинення ним дій, які б були спрямовані на виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Приписами ч. 1 ст. 11 ЦПК України закріплено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що мотиви, на які посилається заявник в сукупності з фактичними обставинами справи, не є достатніми для скасування вжитого ухвалою суду обмеження у праві виїзду заявника за межі території України до виконання покладених на нього зобов`язань, у зв`язку з чим, в задоволені заяви слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику про те, що відповідно до приписів ч. 8 ст. 441 ЦПК України відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницького Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.Д. Коблова