Рішення № 8376037, 11.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2010 р. Справа № 64/23-10

вх. № 152/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Павлін Т.В. за довіреністю б/н від 04.01.2010р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Інфанта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м. Харків

про стягнення 30732,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Інфанта" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" боргу в сумі 30732,47 грн. та судові витрати, також позивач просить суд накласти арешт на майно та/або грошові суми, що належать відповідачеві, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не сплачує у добровільному порядку борг відповідно до укладеного між сторонами договору № 59/01/09 від 1 січня 2009 року .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду.

Відповідач 29.01.2009р. надав до суду клопотання (вих. №206/2010-юр від 29.01.2010р.), в якому просить суд розгляд справи проводити за участю представника ТОВ "Венттехсервіс" за дорученням Сичової М.В. та відкласти розгляд справи, призначений на 01.02.2010р. на іншу дату.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року розгляд справи був відкладений на 15 лютого 2010 року.

15 лютого 2010 року позивач надав супровідним листом (вх.№2928) до канцелярії суду документи для долучення до матеріалів справи.

15 лютого 2010 року відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву (вих. №270/2010-юр від 15.02.2010р.) в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог; судові витрати просить покласти на позивача, у зв"язку з необгрунтованістю позовних вимог. В обгрунтування заперечень відповідач зокрема посилається на те, що поставка товару здійснювалась не на виконання умов договору № 59/01/09 від 1 січня 2009 року та те, що позивачем не було надано замовлень, відповідно до яких було здійснено поставку. Разом з відзивом надав документи для долучення до матеріалів справи.

Окрім того, відповідач 15.02.2010р. надав до суду клопотання (вих. №271/2010-юр від 15.02.2010р.) про витребування доказів.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Проте, з клопотання відповідача не вбачається обгрунтованих підстав, з яких відповідач вважає, що ці докази мають підтвердити те, що ним не було отримано товар, що був йому поставлений позивачем.

Ухвалою суду від 15.02.2010 року розгляд справи був відкладений на 02 березня 2010 року; в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року було зобов'язано позивача надати докази в підтвердження цього клопотання, але позивач доказів в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду не надав. А відповідно до ч.1 ст. 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

02 березня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області заяву, в якій вказує, що заява представника відповідача стосовно того, що поставка не була договірною є безпідставними та такими, що суперечать фактичним матеріалам справи; просить суд приєднати вказану заяву до матеріалів справи та прийняти рішення про стягнення заборгованості, що виникла у зв"язку з невиконанням відповідачем договору №52/01/09 від 01.01.2009р. в сумі 30732,47грн.

02 березня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вих. №389/2010-юр від 01.03.2010р.) про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідачу потрібен час для підготовки зустрічного позову. Разом з клопотанням відповідач надав до матеріалів справи копію договору №59/01/09 від 01.01.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документи витребувані судом не надав.

Враховуючи, що розгляд справи 64/23-10 вже було відкладено судом за клопотанням відповідача, й те, що відповідач не подає документів витребуваних судом та не вжив заходів щодо своєчасного виконання ухвал суду від 18.01.2010р., 01.02.2010р. та 15.02.2010р., систематично ухиляється від вчинення дій, покладених на нього господарським судом, суд звертав увагу сторін в ухвалі господарського суду Харківської області від 02 березня 2010 року на те, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе у наступному судовому засіданні, у разі якщо відповідач не надасть документів на виконання ухвал суду здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2010 року розгляд справи був відкладений на 11 березня 2010 року.

11 березня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області заяву (вх. №4486) про долучення наданих ним документів до матеріалів справи.

11 березня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вих. №433/2010-юр від 11.03.2010р.) про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач надіслав 07 березня 2010 року на адресу господарського суду Харківської області зустрічну позовну заяву. Разом з клопотанням відповідач надав до матеріалів справи копії доказів надсилання зустрічного позову на адресу суду та позивача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечував, посилаючись на те, що відповідач зловживає своїми правами, не з"являється у судові засідання та не своєчасно виконує вимоги ухвал суду.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документи витребувані судом не надав.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Строк вирішення спору по справі, встановлений ч.1 ст. 69 ГПК України, закінчується 14 березня, розгляд справи 64/23-10 вже було відкладено судом за клопотанням відповідача, відповідач не подає документів витребуваних судом та не вжив заходів щодо своєчасного виконання ухвал суду в процесі судового розгляду справи 64/23-10, систематично ухиляється від вчинення дій, покладених на нього господарським судом, суд доходить висновку про те, що відповідач зловживає своїми правами й виявляє неповагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що товариство відповідача розташоване в місті Харкові, тоді як позивач знаходиться у місті Києві. Позивач своєчасно виконував вимоги ухвал суду з'являвся у судові засідання та надавав витребувані документи й жодних перешкод у нього не виникало, проте, відповідач який знаходиться в місті Харкові своєчасно документів не надавав, своїми діями відповідач навмисно перешкоджає розгляду справи у встановлений строк, оскільки частина документів була подана до суду в день судового засідання, а зустрічна позовна заява, на відправлення якої посилається відповідач, була надіслана поштою 07.03.2010р. й до теперішнього часу до канцелярії господарського суду не надійшла.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Інфанта" (позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (відповідач) було укладено договір поставки №52/01/09 від 01.01.2009р. Відповідно до п.1.1. договору, постачальник (позивач) зобов"язався в порядку та строк встановлені даним договором, передати у власність покупця (відповідач) товар, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а покупець зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених у даному договорі.

Позивачем, на виконання умов договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 79138,74грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними.

Відповідно до п.6.4. договору, відповідач здійснює оплату на умовах реалізації товару, з оплатою кожні 15 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідач отримав товар, що підтверджується матеріалами справи, а саме довіреностями на отримання ТМЦ, але його вартість у встановлений договором строк в повному обсязі не сплатив, а сплатив лише частково у розмірі 53900,00грн., що підтверджується виписками банку, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість у розмірі 25238,74грн.

Розглянувши заперечення відповідача, викладені у позовній заяві, суд вказує на наступне.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що товар був йому поставлений не на виконання умов договору поставки №52/01/09 від 01.01.2009р., оскільки у видаткових накладних не вказано номер договору, проте, як вбачається з матеріалів справи, інших договорів щодо поставки товару між сторонами укладено не було, що також підтверджується заявою керівника товариства позивача (вх. 4026 від 02.03.2010р.).

Окрім того, у виписках банку (т. 1 а.с. 121, 122, 125, 126, 127) прямо зазначено, що проплати здійснюються відповідачем в якості оплати за товар згідно угоди №52/01/09и від 01.01.2009р.

Видаткові накладні та довіреності, що містяться в матеріалах оформлені належним чином, підписані уповноваженими особами, а довіреності на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати ТМЦ від імені суб"єкта господарювання. У свою чергу, для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одеожувачу. По суті довіреність є гарантією доставлення цінностей за призначенням.

Відповідно до п.4.1. договору, на який посилається відповідач щодо відсутності сертифікатів, вказано, що при оформленні накладної постачальник зобов"язаний вказати номер сертифіката відповідності проти кожної позиції товару у тому разі, якщо товар належить обов"язковій сертифікації у відповідності до законодавства України. Проте, відповідачем не було доведено, що товар що був поставлений відповідачу, належить до такої категорії товарів.

Відповідач посилається на відсутність замовлень (заказу) покупця, які мають містити асортимент товару; кількість товару; дату і час доставки товару постачальником на склад, вказаний покупцем; адресу складу покупця. Проте з матеріалів справи, а саме видаткових накладних, вбачається, що асортимент товару; кількість товару; дата і час доставки товару постачальником на склад, вказаний покупцем; адреса складу покупця містяться у відповідних накладних.

Відповідачем, не зважаючи на його заперечення щодо відсутності замовлень, відсутність відмітки в накладних на номер договору та ін. зауваження, товар був прийнятий, претензій щодо якості товару позивачу не надіслано, товар не повернуто (відповідно до п.4.2. договору, якщо якість товару виявиться такою, що не відповідає стандартам, технічним умовам, іншій документації, зразкам (еталонам) або умовам даного договору, а також за відсутності документів, які підтверджують якість товару, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товару, а якщо він вже оплачений, вимагати повернення сплачених сум або заміни товару, або вимагати безоплатного усунення поставщиком недоліків товару, його упаковки протягом десяти календарних днів з моменту пред"явлення покупцем претензій щодо якості поставленого товару або виявлення відсутності документів, що підтверджують якість товару, за рахунок постачальника), але й вартість відповідач не сплатив його вартість.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, а також те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у сумі 25238,74 грн. правомірні, такі що не спростовані відповідачем та доведені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору № 52/01/09 від 01.01.2009р. за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2822,52 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 651,07грн. грн. та інфляційні у сумі 2020,14 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита в сумі 307,32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.

Відмовити в задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 31060630, св-во платника ПДВ №29694252; у т.ч. : р. 26002016816460 у відділенні №2 ВАТ "Укрексімбанк" філія м. Харкова, МФО 351618; р/р 26003301000358 у Харківська філія ВАТ ВТБ БАНК, МФО 350631; ІПН 310606320372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Інфанта" (03039, м. Київ, вул. Байкова, 7, код ЄДРПОУ 31952783; ІПН 319527810029; св-во платника ПДВ №13533307, у т.ч. : р/р 26007262401850 в ВАТ "ВіЕйБіБанк", МФО 380537) суму основного боргу в розмірі 25238,74грн.; 2020,14грн. інфляційних витрат; 2822,52грн. пені, 651,07грн. - 3% річних; 307,32грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 15 березня 2010 року.