Рішення № 83756501, 12.08.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2019 року

м. Тернопіль

Справа № 921/377/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Коник М.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна", юридична адреса: 01012, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 19; адреса для листування 01030, м.Київ, вул. Володимирська, 54, корп 3 (літ. "Г")

до відповідача Приватно-орендного підприємства "Тернопільське", Тернопільська область, Теребовлянський район, с.Дворіччя

про стягнення 532 199 грн 31 коп

За участю представників сторін від:

позивача: адвокат Кобець Роман Юрійович, ордер КВ №400097 від 16.07.2019

відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Приватно-орендного підприємства "Тернопільське" про стягнення 532 199 грн 31 коп., із яких: 327 020 грн 70 коп. заборгованості, 71 504 грн 60 коп. пені, 43 268 грн 65 коп інфляційних нарахувань 55 703 грн 29 коп. 24% річних, 32 702 грн 07 коп. штрафу, 2000 грн збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару №61/2018SB від 20.03.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.07.2019 на 15:30 год., яке було відкладено на 12.08.2019 на 14:30год, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

12.08.2019 позивач в судове засідання, яке проводилося в режимі відеоконференції, прибув, підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.08.2019 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4812400034043.

Згідно ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У разі, якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція, викладена у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18).

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норму такого ж змісту викладено і у ч.2 ст.178 ГПК України.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.

20.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КВС-Україна” (продавець) та Приватно-орендним підприємством “Тернопільське” (покупець) укладений Договір поставки товару № 61/2018SB (далі Договір), відповідно до п. 2.1 якого, на умовах визначених цим Договором, продавець зобов’язується передати покупцю у власність товар, а саме: насіння цукрових буряків найменування, асортимент, кількість і загальна ціна якого наведена в п. 3.1 даного Договору, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених Договором.

Загальна ціна всього Товару, що поставляється за цим Договром, становить 624 314,39 грн., що є еквівалентом 19 186,00 Євро з урахуванням ПДВ на дату укладення Договору (п. 3.1 Договору). При цьому сторони домовилися вважати, що на дату укладення Договору офіційний курс євро до гривні, встановлений Національним банком України становить 3254,0127 грн./100 євро.

Підпунктом 3.1.1. Договору передбачено, що 20% від ціни Товару сплачуються на підставі відповідного рахунку-фактури Продавця, який надається на дату укладення Договору, протягом протягом 3-ох робочих днів з дати укладення цього Договору, у розмірі гривневого еквіваленту 3 837,20 євро; 10% від ціни Товару сплачуються на підставі відповідного рахунку-фактури Продавця до 01.07.2018 року у розмірі гривневого еквіваленту 1 918,60 євро (пп. 3.1.2. – Договору); решта 70% від ціни Товару сплачується на підставі відповідного рахунку-фактури Продавця до 30.11.2018 року у розмірі гривневого еквіваленту 13 430,20 євро (пп. 3.1.3. – Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018, проте, у будь-яком разі, до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором, якщо інше не передбачено умовами цього Договору (п. 11.1 Договору).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання в частині поставки товару, що підтверджується підписаною без зауважень видатковою накладною № 80755946 від 04.04.2018.

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару виконав лише частково. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 327 020,70грн.

Крім того, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 71 504,60 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку несплати платежів у встановлений Договором строк покупець повинен сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо оплати за поставлений товар, а тому вимога позивача про стягнення з Приватно-орендного підприємства "Тернопільське" пені підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань, позивач просить стягнути з відповідача 10% штрафу у розмірі 32 702,07 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Так, п.8.3 Договору передбачено, що у разі прострочення сплати за більше ніж на 7 календарних днів покупець зобов’язується додатково виплатити продавцю, суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення платежу та штраф у розмірі 10% від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Таким чином, у зв’язку з простроченням оплати вартості Товару в строки визначені п. 3.1. Договору у відповідача виникли зобов’язання по сплаті індексу інфляції за весь час прострочення, що станом на 12.06.2019 становить 43 268,65 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо оплати за поставлений товар понад 7 днів, а тому вимога позивача про стягнення з Приватно-орендного підприємства "Тернопільське" штрафу у розмірі 32 702,07 грн. підлягає задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 24% річних у розмірі 55 703,29 грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних у розмірі 55 703,29 грн., за період з 23.03.2018 по 12.06.2019 суд вважає його правильним обгрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Окрім цього позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 2000,00грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, пунктом 8.5 Договору визначено, що у випадку звернення стороною до суд внаслідок порушення другою стороною своїх зобовязань за цим Договором, сторона, що ініціює судовий процес, має право додатково стягнути з винної сторони збитки, що повязані з витратами на відновлення порушеного права або захистом законних інтересів (крім судових витрат) у заздалегідь погодженій твердій сумі, що становить 2 000,00грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 2 000,00грн підлягає задоволенню.

Понадто, позивачем заявлено до стягнення 32 000 грн. в якості витрат на професійну правову допомогу. Суд вважає за можливе обмежитися сумою в 20000 грн., виходячи з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути співмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; обсяго наданих послуг і ціною позову (ч.4 ст. 126 ГПК України). Як уже зазнчалося, витрати, пов’язані з відновленням порушеного права, вже частково присуджені позивачу в якості збитків, передбачених п.8.5 Договору. Крім того, з наявних в справі протоколів судових засідань видно, що перше засідання тривало 5 хв., друге - 24 хв., включно з часом перебування суду у нарадчій кімнаті і оголошенням рішення. Такий незначний хронометраж зумовлений відсутністю заперечень зі сторони відповідача і говорить про нескладний характер справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватно-орендного підприємства «Тернопільське», Тернопільська область, Теребовлянський район, село Дворіччя (код 31422351) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «КВС-Україна», м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 19 (код 3118961) – 327 020 (триста двадцять сім тисяч двадцять) грн. 70 коп. заборгованості, 71 504 (сімдесят одну тисячу п’ятсот чотири) грн. 60 коп. пені, 43 268 (сорок три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 65 коп. інфляційних, 55 703 (п’ятдесят п’ять тисяч сімсот три) грн. 29 коп. відсотків, 32 702 (тридцять дві тисяч сімсот дві) грн. 07 коп. штрафу, 2000 (дві тисячі) грн. рівно збитків і 29 982 (двадцять дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) грн. 99 коп. судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 серпня 2019 року.

Суддя Ю.О. Чопко