Ухвала суду № 83753640, 21.08.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

Іменем України

про закриття провадження

21.08.2019 р. № 644/5435/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання: Мараєвій О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.07.2019 року справу передано на розгляд за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

У підготовче засідання сторони не прибули, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб’єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, для яких не встановлено іншого порядку судового провадження.

Як вбачається з позовної заяви, підставою виникнення спірних правовідносин стало винесення 02.05.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Дмитром Вячеславовичем в рамках ВП 57119568 постанови про накладення арешту на кошти ОСОБА_1, яке було відкрите за виконавчим листом, виданим Орджонікідзевським районним судом м. Харкова по цивільній справі № 640/19472/17, попри відсутності в неї заборгованості перед стягувачем - ПАТ КБ "Приватбанк" .

Суд вказує, що виконавчий лист № 640/19472/17 виданий Орджонікідзевським районним судом м. Харкова в порядку цивільного судочинства, за результатами розгляду цивільної справи, в якій позивач була стороною - відповідачем, та відповідно, боржником – у виконавчому провадженні.

При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби (приватних виконавців), щодо яких встановлено інший порядок судового оскарження.

Згідно з ч.1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.1 ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки позивачем фактично оскаржується постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника по виконавчому провадженню, відкритому з примусового виконання виконавчого листа Орджонікінзевського районного суду м. Харкова, виданому на підставі рішення вказаного місцевого загального суду по цивільній справі № 640/19472/17, за якою позивач є боржником, вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, вказану справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1. ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена ( ч.2ст. 238 КАС України).

Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст. 183 КАС України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: закриття провадження у справі.

Таким чином, враховуючи вищевикладені судом обставини, суд дійшов висновку, що провадження у справі має бути закрито.

Відповідно до ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Посилання позивача в позові на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах у справах №660/612/16-ц, № 5028/16/2/2012 , № 927/395/13, № 906/530/17 в контексті того, що оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства в незалежності від юрисдикції суд відхиляє, оскільки Велика палата відступила від висновку, викладеного у згаданих постановах 05.12.2018 року у постанові по справі № 904/7326/17.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст.ст.238, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу що повторне звернення до Харківського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз'яснити позивачу що вказаний спір має бути вирішено Орджонікідзевським районним судом м. Харкова в порядку, передбаченому ЦПК України.

Повернути ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Заічко О.В.