Рішення № 8375331, 23.02.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2010 р. Справа № 11/194/09

м.Миколаїв

За позовом: Закритого акціонерного товариства «Південбудтранс»

(55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, Проммайданчик, 4, а/с58, р/р26000283198001 в ТВБВ МФ КБ «ПриватБанк», м.Южноукраїнськ, МФО 326610, код ЄДРПОУ 31476454)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

(юридична адреса: 03062, м.Київ, пр-т Перемоги, 67

Поштова адреса: 03035, м.Київ, вул.Сурікова, 3, р/р2600510828 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 32774741)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Лопушанський В.М. –директор

від відповідача:

СУТЬ СПОРУ: визнання недійсним договору фінансового лізингу №133 від 14.12.2006р.

Відповідач у відзиві на позов з первісними позовними вимогами не погодився посилаючись на те, що ціна на передані у лізинг транспортні засоби в іноземній валюті не встановлювалась. Діючим законодавством не заборонено визначати в угодах ціну товару в еквіваленті української гривні. Всі платежі за договором вказані в додатку № 3 встановлені в українській національній валюті –гривні. Спірний договір не є удаваним і в оману позивача стосовно строків сплати лізингових платежів лізингодавець не вводив.

Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову –просить розірвати договір фінансового лізингу №133 від 14.12.2006р. в зв’язку з істотним порушенням умов договору з боку ТОВ «Євро Лізинг»стосовно розміру лізингових платежів, строків та періоду оплати, ігноруються умови договору щодо утримання транспортних засобів: не здійснюється їх обов’язкове страхування; не проводиться технічний огляд.

Відповіді на його пропозицію про внесення змін до договору, а в подальшому і на пропозицію розірвати догові відповідачем не надано.

Відповідач відзив на змінені позовні вимоги не надав. Представник у судових засіданнях проти змінених позовних вимог заперечував посилаючись на те, що на його думку, порушень умов договору товариством допущено не було.

У судове засідання 23.02.2010р. представник відповідача не з’явився. Заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що він буде присутній у судових засіданнях у Вищому господарському суді.

Суд, враховуючи тривалий термін розгляду справи, беручи до уваги, що відповідач не позбавлений можливості направити для участі у розгляді справи іншого представника, керуючись ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, враховуючи позицію відповідача висловлену ним раніше.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд, –

в с т а н о в и в:

14.12.2006 року між Закритим акціонерним товариством «Південбудтранс» (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу №133 (з протоколом узгодження розбіжностей) за умовами якого лізингодавець зобов’язався передати лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби (ТЗ) у відповідності з замовленням.

Виконуючи умови договору, товариство «Євро Лізинг»передало товариству «Південбудтранс»у лізинг 37 транспортних засобів.

Згідно положень статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом.

До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.          

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів.

У відповідності до положень ч.2, ч.З, ч.5 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до приписів частини 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Право сторони на розірвання договору передбачено статтею 188 Господарського кодексу України.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги систематичним порушенням відповідачем істотних умов договору та небажанням внести зміни до нього, нехтуючи його пропозиції.

В силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами спірного договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу лізингові платежі, розмір та строки сплати яких встановлюються в плані лізингу (додаток №3 договору), та інших додатках. При цьому, договором визначено, що лізинговий платіж включає: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору.

Розділом 5 п. 5.8 договору його учасники передбачили, що оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:

- сума яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі зазначеній у плані лізингу;

- комісія лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується з врахуванням коефіцієнту зміни курсу валюти , який розраховується враховуючи курс валюти на момент оплати / курс валюти, зазначений у плані лізингу, що також передбачено планами лізингу до кожного транспортного засобу.

Як на одну з підстав в обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на те, що лізингові платежі взагалі нараховані відповідачем наперед за 40 днів раніше, строку передбаченого р.5 п. 5.1 договору, та без актів виконаних робіт і у нього відсутня заборгованість за період з 20.09.2008р. по 23.01.2009р.

Ця обставина не може бути взята судом до уваги при прийнятті рішення по справі, оскільки з цього приводу у провадженні господарського суду знаходиться справа № 8/70/09 за позовом ТОВ «Євро Лізинг»до ЗАТ «Південбудтранс» про стягнення 194201,60 грн. заборгованості по лізинговим платежам рішення по якій ще не прийнято. Але наявність спору свідчить про різне трактування сторонами за договором його умов.

Відповідно до приписів статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

8 вересня 2008 року товариство «Євро Лізинг»направило товариству «Південбудтранс»листа за № 133 в якому повідомляло, що зміни у грошово-кредитній політиці НБУ, які викликанні на думку відповідача, монетарними заходами і пов’язані, насамперед, з подорожчання кредитних ресурсів, здійсненням поточних коливань процентних ставок за кредитами на світовому ринку, які спричинили безпосередній вплив на формування вартості послуг, що надає ТОВ «Євро Лізинг», посилаючись на п.5.7. договору фінансового лізингу, яким передбачено право лізингодавця змінити розмір лізингового платежу пропорційно або на одну й ту ж суму, якщо ціни, тарифи, платежі, податки, нормативи страхування транспортних засобів, що входять до складу лізингового платежу, змінюються внаслідок дій органів центральної та місцевої влади, та з інших незалежних від лізингодавця причин та пропонувало лізингоотримувачу підписати зміни до планів лізингу.

Позивач обґрунтовано заперечує таку пропозицію, оскільки НБУ не є органом центральної влади.

У своїй відповіді від 22 вересня 2008 року товариство «Південбудтранс»повідомило ініціатора про відмову підписувати зміни до планів лізингу посилаючись на те, що така пропозиція є безпідставною.

20 жовтня 2008 року лізингодавець направив лізингоодержувачу наступного листа в якого говорилось про те, що за період з 1 жовтня 2007 р. по 1 жовтня 2008 р. ставки на міжбанківському кредитному ринку України зросли по кредитам rnight»в середньому на 11% та вимагав підписати зміни до планів лізингу з № 133/13 по № 133/038. В разі невиконання цієї умови він буде наполягати на повернення об’єкту лізингу в найкоротші терміни.

З наданого позивачем розрахунку лізингових платежів у зв’язку із збільшенням ставки по кредитним ресурсам слідує, що лізингодавець без погодження з лізингоотримувачем підвищив лізинговий платіж (комісію лізингодавця) яка не має відношення до коливань курсу долара США.

Умовами договору фінансового лізингу не передбачено право будь-якої сторони в односторонньому порядку вносити зміни до нього, а відповідно до положень п. 19.7 будь-яка зміна, модифікація або поправка до нього повинна бути оформлена в письмовій формі.

Листом від 01.04.2009 року № 6476, ТОВ «Євро Лізинг» повідомило лізингоодержувача про необхідність внесення змін до договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006 року в частині порядку визначення розміру лізингового платежу та просило підписати у строк до 15.04.2009 року додаткову угоду.

Дана пропозиція відповідача не була прийнята позивачем і додаткову угоду останній не підписав, пояснюючи у судовому засіданні це тим, що вона прямо протирічить приписам ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України.

Цей спір не було вирішено лізингодавцем у судовому порядку згідно положень діючого законодавства.

Отже, товариство «Євро Лізинг» в односторонньому порядку, в порушення вимог п.п. 19.3, 19.7 договору фінансового лізингу фактично змінило істотні умови договору, в частині розміру лізингових платежів та вимагало лізингоодержувача сплатити додаткові кошти (курсову різницю), про що свідчить лист –повідомлення № 133 ФЛ від 4.11.2009 р.

3 вересня 2009 року позивач направив відповідачу листа з пропозицією внести зміни до договору лізингу до розділу 5 п.5.1 стосовно строків оплати лізингових платежів, оскільки на його думку вони ним сплачуються за 40 днів наперед, та вважати такими, що втратили чинність п. 5.8 та п.5.7 розділу 5 договору оскільки вони суперечать п.5.1 та п.8.3 договору лізингу.

Розділом 19 договору фінансового № 133 від 14.12.2006 року, його учасники зафіксували, що, зміни та доповнення до договору можуть бути викладені тільки у письмовій формі. Будь-яка зміна, модифікація або поправка до цього договору повинна бути оформлена в письмовій формі і підписана кожною стороною.

Спірний договір фінансового лізингу не надає права будь-якій стороні вносити до нього зміни в односторонньому порядку.

Умовами договору також передбачено, що якщо сторони не зможуть досягти згоди за домовленістю, то для розгляду і вирішення суперечки зацікавлена сторона звертається до суду.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідачем було направлене повідомлення про результати розгляду пропозиції позивача.

Своїм листом № 8118 від 21.07.2009 року, відповідач повідомив заявника про те, що грошові кошти, сплачені ним 20.07.2009 року в сумі 96604,85 грн., згідно планів лізингу, як комісія лізингодавцю, направлені ним на сплату штрафних санкцій, за несвоєчасні розрахунки згідно договору фінансового лізингу № 133 від 14.12.2006р., посилаючись при цьому на ст.534 Цивільного кодексу України.

Оскільки в даному випадку має місце спір про наявність чи відсутність заборгованості лизингоодержувача, він повинен бути окремим предметом судового розгляду і тільки після прийняття рішення може бути відповідним доказом.

18 червня 2009 року товариство «Південбудстранс»направило товариству «Євро Лізинг»листа в якого говорилось про те, що за договором фінансового лізингу №133 від 14.12.2006р. (п.9.3.) та протоколу розбіжностей передбачено, що до передачі транспортних засобів (ТЗ) лізингодавець зобов’язаний застрахувати ТЗ за ризиками повного КАСКО та за іншими ризиками.

Страхування повне КАСКО та ОСЦВ проводиться щорічно протягом строку лізингу. Поліси ОСЦВ направляються лізингоодержувачу у відповідності до вимог Правил дорожнього руху.

Оскільки строк дії полісу «обов’язкового страхування цивільної відповідальності (ОСЦВ) автомобіля марки МАЗ 544008-060-031 реєстраційний номер АА 81 25 СТ, що є предметом договору фінансового лізингу закінчується 20.06.2009р. заявник просив надіслати йому поліс ОСЦВ на вказаний автомобіль оскільки з 21.06.2009р. буде позбавлений можливості використовувати транспортний засіб.

Товариство «Євро Лізинг»у своїй відповіді від 31.08.2009р. на вказаний лист повідомило заявника про те, що поліс буде видано йому тільки в разі погашення ним боргу який рахується за ним станом на 9 липня 2009 року.

Отже, фактично відповідач позбавив позивача користуватись транспортним засобом, що є порушенням суттєвих умов договору оскільки унеможливлює лізингоодержувача отримати прибуток та уникнути збитків.

26 серпня 2009 року позивач повторно направив відповідачу листа в якому прохав останнього виконати умови спірного договору та надати йому поліси «обов’язкового страхування цивільної відповідальності»на транспортні засоби, що є предметом лізингу оскільки строк дії тих, які були надані скінчився 20.06.2009р., а 1 серпня 2009 року закінчився строк дії на інші талони техогляду цих ТЗ і їх подальша експлуатація стає унеможливлює, що в свою чергу завдає йому збитків.

Листом від 2.09.2009р. відповідача повідомив позивача про те, що поліси ОСЦВ будуть йому надані тільки після сплати боргу в розмірі 751739,55 грн.

Такі дії відповідача не узгоджуються з положеннями договору лізингу і фактично позбавили позивача права користуватись транспортними засобами, що неминуче призвело до заподіяння збитків останньому.

Не погоджується позивач з діями лізингодавця стосовно направлення ним сплачених лізингоодержувачем коштів в сумі 96604,85 грн. на сплату штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки.

Суд вважає, що така позиція відповідача є неправомірною, оскільки спеціальним Законом України «Про фінансовий лізинг», який регулює відносини, що виникають при застосування його положень, такої умови не передбачено, як і не обумовлено у самому договорі фінансового лізингу, що був укладений між сторонами 14.12.2006р. (з додатками).

Такі дії лізингодавця призводять до ситуації коли сторони за договором не досягають згоди щодо виконання ними істотних умов договору що позбавляє заявника можливості в повному обсязі користуватись предметом лізингу та отримувати прибуток від господарської діяльності, а отже і можливість виконувати умови договору в частині здійснення платежів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України говорить, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повині виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 7 названої статті одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Частина 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Викладені обставини є свідченням того, що сторони спірного договору фінансового лізингу по різному тлумачать його умови, не вирішують ці питання у встановленому законом порядку, не сприймають пропозиції щодо внесення змін до договору та не звертаються для їх вирішення до суду.

Позивач не вважає можливим продовжувати його дію та виконувати умови, які на його думку є неправомірними з боку відповідача.

Такий стан справ щодо взаємовідносин сторін, незалежні від них обставини пов’язані з подорожчанням курсу долара США до гривні за період дії договору, що за його умовами покладено в основу для визначення розміру лізингових платежів, не дає можливості отримати як позивачу так і відповідачу те, на що вони розраховували укладаючи угоду і неминуче призведе до завдання збитків кожній із сторін.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити в повному обсязі змінених позовних вимог.

          2. Розірвати договір фінансового лізингу №133 від 14.12.2006р. укладений між Закритим акціонерним товариством «Південбудтранс», код ЄДРПОУ 31476454 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», код ЄДРПОУ 32774741.

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» 03062, м.Київ, пр.-т Перемоги,67 ( р/р 2600510828 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 32774741) на користь Закритого акціонерного товариства «Південбудтранс»55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, Проммайданчик, 4, а/с58, (р/р26000283198001 в ТВБВ МФ КБ «ПриватБанк», м.Южноукраїнськ, МФО 326610, код ЄДРПОУ 31476454) 85,0 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя