Рішення № 83753251, 19.08.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2232/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Костенко Г.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ніценко А.О.,

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Полтавська міська рада, про визнання протиправним та скасування припису.

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Полтавська міська рада, в якій просить, з урахуванням уточнень (а.с.78-85), скасувати припис Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста від 13.06.2019 стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.06.2019 головним спеціалістом сектору АБК ОСОБА_3 Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста було проведено обстеження території/перевірку стану благоустрою території м. Полтави, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Грушевського, 21. За результатами перевірки був складений припис від 13.06.2019, яким було запропоновано позивачу строком до 17.06.2019 року демонтувати огорожу біля магазину "Брілле", придбати будівельні матеріали. Позивач вважає вказаний припис винесений безпідставно, оскільки ФОП ОСОБА_2 не є власником магазину "Брілле", а тільки орендує невелике приміщення в ньому.

Ухвалою суду від 01 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

17 липня 2019 року відповідачем наданий відзив на позовну заяву (а.с.46-47), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час проведення перевірки по вул. Грушевського, 21 в м. Полтаві було виявлено паркан, який перебуває поруч з будинком і однією стороною упирається безпосередньо в будинок, в якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_2 Паркан перегородив тротуар і частину дворового проїзду. Під час спілкування з продавцем магазину, остання вказала на те, що ремонтні роботи будинку та встановлення паркану здійснив ОСОБА_2 В результаті того, що паркан знаходиться в безпосередній близькості до магазину та ґрунтуючись на пояснення працівника магазину, було зроблено висновок про те, що паркан встановлений ОСОБА_2 За результатами обстеження був винесений припис від 13.06.2019.

29 липня 2019 року позивачем була надана відповідь на відзив, в якій зазначив, що в спірному приписі не зазначено який продавець надав пояснення, якими документами підтверджуються, що ФОП ОСОБА_2 є власником магазину "Брілле", таким чином спірний припис винесений незаконно та підлягає скасуванню (а.с.98-101).

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання відкладення розгляду справи, оскільки перебуває у відпустці. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання, оскільки представником не надано належних доказів про те, що він перебуває у відпустці

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.06.2019 головним спеціалістом сектору АБК ОСОБА_3 Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста було проведено обстеження території/перевірку стану благоустрою території м. Полтави, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Грушевського, 21.

За результатами перевірки був складений припис від 13.06.2019 року, яким було запропоновано позивачу строком до 17.06.2019 року демонтувати огорожу біля магазину "Брілле", придбати будівельні матеріали.

Позивач, вважаючи вказаний припис протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України від 06 вересня 2005 року №2807-IV "Про благоустрій населених пунктів", який регулює правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 2807-IV).

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №2807-IV, благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Статтею 34 Закону № 2807-IV встановлено, що правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі по тексту - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до п .1, 7,8 ч. 2 ст. 34 Закону №2807-IV, правила включають, зокрема, порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Рішенням Полтавської міської ради (одинадцятої сесії сьомого скликання) від 16.06.2017 року затверджено Правила благоустрою міста Полтави.

Згідно пп.10.2. п.10.2 Правил благоустрою міста Полтави громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані:

1) утримувати в належному стані об’єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену Правилами благоустрою міста прилеглу до цих об’єктів територію;

2) дотримуватися Правил благоустрою міста;

3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою міста;

4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою міста;

5) допускати на об’єкти благоустрою, що перебувають у їх власності або користуванні, аварійно-рятувальні та інші служби для здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до статті 42 Правил благоустрою міста Полтави передбачені обов'язки суб'єктів благоустрою, а саме:

42.1 Відповідно до власних повноважень, вживати відповідних заходів по розробці та затвердженню схем об’єктів благоустрою. Схеми об’єктів благоустрою, з нанесенням меж територій для прибирання, затверджуються в установленому порядку виконавчим органом Полтавської міської ради – Управлінням житлово-комунального господарства. Один екземпляр схем повинен бути наданий для користування балансоутримувачам або орендарям.

42.2. В разі відсутності вищевказаних схем суб’єкти у сфері благоустрою незалежно від форм власності та підпорядкування повинні проводити прибирання прилеглої території на відстань до 20 м навколо будівель, споруд та меж земельної ділянки наданої у власність, оренду або користування.

Стаття 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" вказує на те, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно п.1 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Плани здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинні містити дату початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

Протягом планового періоду здійснення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання одним і тим самим органом державного нагляду (контролю) не допускається.

Згідно п.4 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити:

дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу;

найменування юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи — підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку.

Суб’єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як встановлено судом жодних з вищевказаних умов та вимог щодо законного проведення перевірки відповідачем не надано.

До того ж, суд зазначає, що під час проведення обстеження території/перевірки стану благоустрою території за адресою; м. Полтава, вул. Грушевського, 21, головним спеціалістом сектору АБК ОСОБА_3, власника огорожі та будівельних матеріалів встановлено не було.

Також відповідачем не надано належних доказів в підтвердження тих порушень, які ним виявлені під час проведення перевірки з яким саме продавцем перевіряючий спілкувався, не вказано прізвище продавця, в якому магазині він працює, яким чином зафіксовано факт даного спілкування.

Отже, поспілкувавшись із невстановленою особою, відповідач, зробив висновок про те, що саме позивач встановив огорожу (паркан), і на підставі цього був винесений незаконний припис. Відповідачем не встановлено власника огорожі та будівельних матеріалів, а тому, у Позивача не має жодних прав та обов’язків здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території (вул. Грушевського, 21) від огорожі, будівельних матеріалів, що можливо належать іншій особі на праві власності.

Крім того, як вже зазначалося вище, припис може бути винесений лише на підставі перевірки, проведеної на відповідній підставі і особами, які мають відповідні повноваження.

Таким чином, вимога відповідача про демонтаж огорожі, прибирання будівельних матеріалів є незаконним та передчасним, оскільки жодним чином з боку позивача не порушуються вимоги Правил благоустрою міста Полтава.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ФОП ОСОБА_2 орендує в приміщенні по вул. Грушевського, 21 в м. Полтаві, ділянку торгівельної площі - 8 кв.м., відповідно до договору оренди № МА0101 від 01.01.2017 року, укладеного між ПП "Мерисистема" та позивачем (а.с.17-21).

А, отже позивач не має жодних обов'язків здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території по вул. Грушевського, 21 в м. Полтаві від огорожі, будівельних матеріалів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

В даному випадку відповідачачем, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладений обов‘язок доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність прийняття припису від 13.06.2019 стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Загальна сума судового збору, що підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань становить 1920,00 (одна тисяча дев’ятсот двадцять) гривень. Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста (вул. А.Кукоби, 39, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 21044556), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Полтавська міська рада (вул.Соборності, 36, м.Полтава, код ЄДРПОУ 24388285), про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста від 13.06.2019 стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста (вул. А.Кукоби, 39, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 21044556) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Г.В. Костенко