Рішення № 83753080, 16.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2019 року м. Київ № 320/6524/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Глевахівської селищної ради,

про стягнення середнього заробітку у зв’язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1) з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (далі по тексту – відповідач, Глевахівська селищна рада), в якому просить суд стягнути з Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області на його користь середній заробіток за затримку у виконанні рішення суду про поновлення на роботі від 23 січня 2018 року у справі № 362/4499/17-ц в сумі 57 290,40 грн. та моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Васильківського районного суду Київської області від 23.01.2018, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 позивача було поновлено на роботі на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області. В цій частині рішення суду підлягало негайному виконанню, проте відповідачем рішення суду не виконано та не видано розпорядження про поновлення на посаді з невідомих причин.

Додатково позивач зазначив, що ним було вжито всі можливі заходи щодо поновлення на роботі, а саме на підставі його заяви було відкрито виконавче провадження, також він намагався приступити до виконання посадових обов’язків, але вказані дії не дали результату, у вигляді поновленні на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради.

Також позивач зауважив, що Глевахівським селишним головою було порушено вимоги статті 235 КЗпП щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення незаконно звільненого працівника, відтак він має право на стягнення в його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в сумі 57 290,40 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Відповідач позову не визнав, 11.02.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що 24.01.2018 у відповідності до заяви ОСОБА_1 та доданих документів а саме, копії рішення Васильківського міськрайонного суду від 03.10.2018 та виконавчого листа від 23.01.2018, позивача було поновлено на посаді спеціаліста-землевпродяника Глевахівської селищної ради Розпорядженням селищного голови № 08 від 24.01.2018. Разом з тим, відповідач зауважив, що 31.01.2018 Глевахівська селищна рада подала заяву про роз’яснення рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2018 у справі № 362/4499/17 в частині його виконання, а саме яким чином виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника при відсутності такої посади в штатному розписі. При цьому, за період з 24.01.2018 по вересень 2018 позивач не з’являвся на роботі, а тому відповідач листами від 11.07.2018 проінформував позивача про те, що він поновлений на посаді та про необхідність надати пояснення щодо причин відсутності на роботі.

Відтак, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову та додатково зазначив, що позивач знаючи про своє поновлення на посаді - 31.10.2018 подав до селищної ради заяву про звільнення за угодою сторін.

Позивач спростовуючи доводи відповідача викладені у відзиві на позов 25.02.2019 подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив наступне.

Так, позивач вказав на те, що відповідач зазначив що розпорядженням № 08 «Про поновлення на посаді» ОСОБА_1 було поновлено на посаді, проте вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки 24.01.2018 він дійсно з’явився до Глевахівської селищної ради із заявою, в якій повідомив про те, що приступає до виконання посадових обов’язків та просить видати розпорядження про поновлення на посаді, проте його не було допущено до роботи. Крім того, розпорядження про поновлення на посаді не було йому вручено, як і не було надіслано по пошті і отримано ним лише в межах даного судового процесу 19.02.2019.

Водночас, позивач звертав увагу суду, що 01.02.2018 відповідач проінформував ВПВР УДВС у Київській області письмовим повідомленням про те, що Глевахівський селищний голова ще не виконав рішення суду та звернувся за роз’ясненням порядку його виконання, що свідчить про те, що відповідачем не могло бути 24.01.2018 винесено розпорядженням № 08 «Про поновлення на посаді» ОСОБА_1

Позивач не погодився з доводами відповідача про те, що останній неодноразово інформував ОСОБА_1 про поновлення на посаді, оскільки лише листами від 11.07.2018 відповідач повідомив позивача про поновлення його на посаді та було запропоновано з’явитися до Глевахівської селищної ради для отримання розпорядження про поновлення на роботі, однак Глевахівський селищний голова відмовився вручити позивачу розпорядження та знову не допустив його до виконання посадових обов’язків. Попри те, позивачем були надані письмові пояснення щодо причин його відсутності на роботі, а відповідачем у свою чергу не було вчинено жодних дій щодо повідомлення ОСОБА_1 про поновлення на посаді та вручення копії розпорядження.

Що стосується зави від 31.10.2018 про звільнення з посади, позивач звертав увагу суду, що ним було дійсно подано таку заяву, проте вказав, що був вимушений звернутися із такою заявою з тих підстав, що більше року рішення суду не виконувалось , відповідно він не працював та не отримував доходу. Водночас вказав, що на його думку отримавши таку заяву відповідач поновить його на посаді перед звільненням, внесе відповідні записи у трудову книжку та виплатить заробіток за час вимушеного прогулу та позивач зможе влаштуватись після цього на іншу роботу. Проте, позивач акцентував увагу, що його заява про звільнення від 31.10.2018 по теперішній час залишилась не розглянута, а протиправні дії відповідача по відношенню до нього і надалі порушують його законні права на працю.

За заявою представника відповідача від 11.02.2019, яка була частково задоволена, суд викликав для допиту у судове засідання на 11.03.2019 в якості свідків голову Глевахівської селищної ради ОСОБА_2 та його заступника ОСОБА_3(а.с.73-76).

За обґрунтованим клопотанням представника позивача судом було допитано в якості свідка старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_4

У судове засідання призначене у справі на 27.03.2019 сторони не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Водночас, судом встановлено, що 27.03.2019 на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи № 320/6524/18 у порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, проте 27.03.2019 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що 27.03.2019 Васильківським міськрайонним судом призначено розгляд справи по кримінальному провадженню № 12016110140000527 від 02.03.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України ОСОБА_2, який є свідком по справі ОСОБА_1 Разом з цим, зазначив, що представник Глевахівської селищної ради є свідком по даному кримінальному провадженні, а свідок ОСОБА_3, який є свідком по справі ОСОБА_1, перебуває на лікарняному. До вказаної заяви долучено повістку про виклик до Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 на 27.03.2019 о 14-20 год, листок непрацездатності ОСОБА_3 про те, що у період з 19.02.2019 по 11.03.2019 останній перебував на амбулаторному лікуванні. Також долучено листок непрацездатності ОСОБА_2 у період з 18.02.2019 по 23.02.2019 про підтвердження перебування на амбулаторному лікуванні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та визнано причини відкладення неповажними, оскільки свідки викликалися у судове засідання на 11.03.2019, проте повторно не прибули у судове засідання.

Частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладен, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На розгляді Васильківського міськрайонного суду Київської області перебувала справа за позовом за ОСОБА_1 до Глевахівського селищного голови ОСОБА_2, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2018 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Глевахівського селищного голови № 85 від 28.08.2017 р. «Про звільнення з займаної посади спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради з 28.08.2017 р. Стягнуто з Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26542 (двадцять шість тисяч п’ятсот сорок дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. та завдану моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання (а.с.11).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі № 362/4499/17 апеляційну скаргу Глевахівського селищного голови Васильківського району Київської області ОСОБА_2 та Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області - залишили без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2018 року - без змін.

Як встановлено судом, 24.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Глевахівської селищної ради із заявою (вх. № 0046/2) у якій повідомив, що у відповідності до рішень Васильківського міськрайонного суду від 23.01.2018 приступає до виконання посадових обов’язків інженера-землевпорядника Глевахівської селищної ради та просить видати відповідне розпорядження про поновлення на роботі (а.с.51).

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням по Глевахівській селищній раді № 08 від 24.01.2018 «Про поновлення на посаді» на виконання рішення Васильківського міськрайонного суду від 23.01.2018 у справі № 362/4499/17 поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради з 28.08.2017. Допустити до виконання посадових обов’язків після надання трудової книжки та внесення відомостей відповідного запису про поновлення. У відповідності до ст. 29 КЗпП України до початку роботи роз’яснити ОСОБА_1 його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Головному бухгалтеру селищної ради ОСОБА_5 нараховувати заробітну плату та інші виплати з часу допуску до роботи ОСОБА_1(а.с.52).

Відповідно до відомостей книги розпоряджень Глевахівського селищного голови за 2018 рік наявна інформація під номером 08 поновлення ОСОБА_1 на посаді. (а.с.54-56).

01.02.2018 селищним головою Глевахівської селищної ради подано повідомлення державному виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області про те, що він не отримував рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді тому про дані обставини дізнався з приїздом державного виконавця, також повідомив, що не знає, як виконати рішення суду, оскільки в штатному розписі, відповідно до рішення Глевахівської селищної ради № 575-25-07 від 21.12.2017 «Про затвердження штатного розпису на 2018 рік» такої посади як спеціаліст-землевпорядник немає, тому 31.01.2018 Глевахівська селищна рада звернулася до Васильківського міськрайонного суду за роз’ясненням рішення від 23.01.2018 у справі № 362/4499/17в частині його виконання (а.с.59, 60).

Судом встановлено, що ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2018 відмовлено в задоволенні заяви Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про роз'яснення судового рішення від 23.01.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глевахівського селищного голови ОСОБА_2, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження селищного голови, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

У зв'язку з відсутністю добровільного виконання судового рішення ОСОБА_1 звернувся до органів виконавчої служби для примусового виконання рішення.

29.01.2018 старшим державним виконавцем ВДВР УДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55652896 по примусовому виконанню виконавчого листа № 362/4499/17 виданого 23.01.2018 Васильківським міськрайонним судом Київської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради з 28.08.2017 р.(а.с.16). При цьому, відповідно до відомостей супровідного листа ВДВР УДВС ГТУЮ у Київській області від 29.01.2018 вказану постанову було отримано селищним головою ОСОБА_2 особисто 30.01.2018 (а.с.15).

30.01.2018 старшим державним виконавцем ВДВР УДВС ГТУЮ у Київській області винесено постанову ВП № 55652896 про накладення штрафу за не виконання рішення суду на Глевахівську селищну раду Васильківського району Київської області (а.с.17). У описовій частині вказаної постанови зазначено, що 31.01.2018 державним виконавцем здійснено вихід за місцем заходження боржника (Київська область, Васильківський район, селище Глеваха, вул. Вокзальна, 26) з метою виконання рішення суду та отримання відповідних підтверджуючих документів. При здійсненні виходу, державним виконавцем голові Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області ОСОБА_2 вручено (під особистий підпис) постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2018. Голова Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області ОСОБА_2 виконати рішення суду відмовився, державному виконавцю не надано підтвердження щодо його виконання, про що складено відповідний акт державного виконавця від 30.01.2018.

31.01.2018 державним виконавцем ВДВР УДВС ГТУЮ у Київській області оформлено вимогу Глевахівській селищній раді у якій вимагав негайно виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради з 28.08.2017 р., яка була направлена на адресу відповідача (а.с.18).

05.02.2018 старшим державним виконавцем ВДВР УДВС ГТУЮ у Київській області повторно винесено постанову ВП №55652896 про накладення штрафу на Глевахівську селищну раду, відповідно до змісту якої 05.02.2018 державним виконавцем здійснено повторний вихід за місцем заходження боржника (Київська область, Васильківський район, селище Глеваха, вул. Вокзальна, 26) з метою виконання рішення суду та сплати штрафу згідно постанови від 30.01.2018, де було встановлено, що станом на 05.02.2018 боржником рішення суду не виконано, штраф сплачено, державному виконавцю не надано жодних підтверджень щодо виконання рішення суду та сплати штрафу (а.с.20-21).

Вказане також підтверджується актом державного виконавця І.П. Голяченко від 05.02.2018 (а.с.22).

Листом від 22.02.2018 № 878 ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області оформлене подання (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами-боржника – Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (а.с.23-24).

06.05.2018 в приміщенні Глевахівської селищної ради складено акт про не допуск ОСОБА_1 спеціаліста-землевпорядника до виконання своїх посадових обов’язків, у якому значиться, що «…коли ОСОБА_1 з’явився до Глевахівської селищної ради для виконання своїх посадових обов’язків, він не був допущений до роботи Глевахівським селищним головою ОСОБА_2, про що складено акт в присутності: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 депутат селищної ради» (а.с.25).

06.07.2017 поліцейським СРПП Васильківського ВП оформлено протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, або таке що готується за заявою ОСОБА_1 про те, що 06.07.2018 в смт. Глеваха вул. Вокзальна, 26 голова селищної ради не допустив заявника до виконання посадових обов’язків (а.с.26, 27).

Того ж дня, 06.07.2018 позивач подав на ім’я голови Глевахівської селищної ради заяву (вх. № 560/2 від 06.07.2018), у якій просив видати відповідне розпорядження про поновлення на посаді спеціаліста-землевпорядника у відповідності до рішень суду та допустити до виконання посадових обов’язків (а.с.30).

Разом з тим, 06.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Глевахівської селищної ради ОСОБА_2 із заявою, яка зареєстрована Глевахівською сільською радою 069.07.2018 вх. № 562/2 відповідно до якої просив повідомити його письмово у встановленому законодавством порядку про прийняття розпорядження про поновлення його на посаді (а.с.28).

Виконавчим комітетом Глевахівської селищної ради 11.07.2018 на адресу ОСОБА_1 направлено листи № 55/02-22 та № 550/02-22, у яких позивача повідомлено про необхідність надати письмові пояснення щодо причин відсутності останнього на робочому місці в виконкомі Глевахівської селищної ради з 24.01.2018 та зазначено про те, що на виконання рішення Васильківського міськрайоного суду від 24.01.2018, розпорядженням селищного голови ОСОБА_1 було поновлено на роботі, однак останній не приступає до виконання своїх обов’язків а тому запропоновано з’явитися до Глевахівської селищної ради за адресою: смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 26, кабінет № 1, для вручення відповідного розпорядження та внесення виправлень у трудову книжку (а.с.61-62).

18.07.2018 позивач надав до Глевахівської селищної ради письмові пояснення у яких викладено відомості про те, що починаючи з 22.02.2018 по 17.07.2018 йому не було вручено чи повідомлено у будь-який із способів про виконання рішення суду про поновлення на роботі (а.с. 92-93).

31.10.2018 ОСОБА_1 подав до відповідача заяву про звільнення за угодою сторін, яка була зареєстрована Глевахівською селищною радою 31.10.2018 вх. № 905/2 (а.с.63).

Вважаючи свої права порушеними щодо несвоєчасного поновлення на посаді, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду та моральну шкоду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 (далі по тексту - КЗпП) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Статтею першою КЗпП визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною першою статті 235 КЗпП визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Так, судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2018 у справі № 362/4499/17 ОСОБА_1 було поновлено на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради. Разом з тим, суд допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Незважаючи на вимоги суду про негайне виконання рішення суду у частині поновлення на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради, прийняте судом рішення виконано не було, що підтверджується наступним.

Так, з наявних у матеріалах справи постанов старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області про накладення штрафу ВП № 55652896 від 30.01.2018, від 05.02.2018 судом було встановлено, що рішення суду станом на час прийняття відповідних постанов, зокрема 30 січня та 05 лютого 2018 року боржником – Глевахівською селищною радою рішення суду про поновлення ОСОБА_1 не виконано, державному виконавцю не надано жодних підтверджень щодо виконання рішень суду.

Допитаний в судовому засідання в якості свідка старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області пояснив суду, що 30.01.2018 він вручив голові Глевахівської селищної ради постанову про відкриття виконавчого провадження щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді. При цьому, при здійснені виходу за місцезнаходженням боржника виконавцем було встановлено, що Глевахівська селищна рада ОСОБА_1 не поновила на посаді та не надала жодного підтверджуючого документу щодо виконання рішення суду. Крім того, додатково вказав, що відповідач обґрунтовуючи причини невиконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 вказував про те, що немає такої посади у штатному розписі.

Одночасно, свідок вказав про те, що ОСОБА_1 був присутній під час виходів за місцезнаходженням боржника, проте відповідачем не було повідомлено чи вручено йому розпорядження про поновлення на роботі.

Крім того, самим же селищним головою Глевахівської селищної ради ОСОБА_2 у листі від 01.02.2018 № 145/02-22 направленому на адресу державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Київській області Голяченко І.П. вказано про те, що Глевахівською селищною радою подано клопотання про роз’яснення Васильківського міськрайонного суду в частині його виконання. Так, дослідивши вказану заяву від 31.01.2018 Глевахівської селищної ради про роз’яснення судового рішення, вбачається що відповідач просив роз’яснити судове рішення у справі № 362/4499/17 в частині його виконання, а саме поновлення на посаді ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що посада спеціаліста-землевпорядника згідно рішення Глевахівської селищної ради № 575-25-07 від 21.12.2017 «Про затвердження штатного розпису на 2018 рік» не передбачено.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно акта від 06.05.2018, який в тому числі підписаний депутатом селищної ради, позивача не було допущено до виконання посадових обов’язків спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради.

Також, судом враховане, що на підставі заяви позивача від 06.07.2018 про вчинення кримінального правопорушення поліцейським СПРМ Васильківського ВП було отримано пояснення інженера-землеупорядника Глевахівської селищної ради, який пояснив, що ОСОБА_1 06.07.2018 не було допущено до виконання посадових обов’язків (а.с.29).

Отже, вказаним спростовуються доводи відповідача про те, що позивач не з’являвся на робочому місці а тому розпорядження йому вручено не було.

Щодо доводів відповідача про те, що розпорядженням по Глевахівській селищній раді № 08 від 24.01.2018 «Про поновлення на посаді» на виконання рішення Васильківського міськрайонного суду від 23.01.2018 у справі № 362/4499/17 поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради з 28.08.2017. Випішено допустити до виконання посадових обов’язків після надання трудової книжки та внесення відомостей відповідного запису про поновлення. У відповідності до ст. 29 КЗпП України до початку роботи роз’яснити ОСОБА_1 його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.

Дослідивши вказане розпорядження, судом встановлено що відповідачем не надано до суду відомостей про ознайомлення з ним позивача, як і не надано доказів того, що відповідачем внесено виправлення у трудову книжку ОСОБА_1, при цьому відповідно до пояснень останнього він не здійснював дій щодо ухилення від ознайомлення з розпорядженням протягом усього часу невиконання рішення суду про поновлення на посаді.

Разом з тим, позивачем вчинялися дії щодо виконання посадових обов’язків, проте вони не дали бажаного результату, та розпорядження про поновлення його на посаді отримане ним не було, як і не було внесено виправлень до трудової книжки.

Слід також зазначити, що державний виконавець здійснюючи примусове виконання виконавчого листа № 362/4499/17 виданого 23.01.2018 Васильківським міськрайонним судом Київської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно із частинами першою, другою статті 65 вказаного закону рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби, поновлення на посаді дає підстави вважати, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем рішення Васильківського міськрайоного суду від 23.01.2018 у справі № 362/4499/17 в частині поновлення ОСОБА_1 виконане не було.

Згідно з вимогами абз. 7 статті 235 КЗпП України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Приписами статті 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, згідно із статтею 236 КЗпП проводиться виплата заробітної плати за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця у такій затримці. Закон пов'язує таку виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частина третя вказаної статті вказує на те, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У даному випадку обов'язок у Глевахівської селищної ради поновити ОСОБА_1 на посаді виник з моменту проголошення рішення Васильківського міськрайоного суду від 23.01.2018 у справі №362/4499/17, тобто з 23.01.2018

При цьому, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав своєчасно вказане судове рішення, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, слід врахувати наступне.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Так приписами вказаного абзацу пункту 4 Порядку № 100 визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, у рішенні Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2018 у справі № 362/4499/17, судом встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 складає 262,80 грн.

Отже, приймаючи до уваги преюдиційність встановлених судом у справі № 362/4499/17 обставин, суд у даній справі бере до уваги, що середньоденна заробітна плата позивача становить 262,80 грн.

Період затримки за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, є період з 23.01.2018 по 04.12.2018 (станом на час звернення позивача до суду). При цьому, вході судового розгляду відповідачем не було надано доказів того, що позивач станом на 04.12.2018 був звільнений з роботи.

Отже, період затримки, за який підлягає стягненню сума середнього заробітку, є період з 23.01.2018 по 31.01.2018 - 7 робочих днів; з 01.02.2018 по 28.02.2018 - 20 робочих днів; з 01.03.2018 по 31.03.2018 - 21 робочий день; з 01.04.2018 по 30.04.2018 - 20 робочих днів; з 01.05.2018 по 31.05.2018 - 20 робочих днів; з 01.06.2018 по 30.06.2018 - 20 робочих днів; з 01.07.2018 по 31.07.2018 - 22 робочих дні; з 01.08.2018 по 31.08.2018 - 22 робочих дні; з 01.09.2018 по 30.09.2018 - 20 робочих днів; з 01.10.2018 по 31.10.2018 - 22 робочих дні, з 01.11.2018 по 30.11.2018 – 22 робочі дні, з 01.12.2018 по 04.12.2018 – 2 робочих дні що в сумі складає 218 днів затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.

Враховуючи, що відповідач не виконано рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Глевахівської селищної ради у період з 23.01.2018 по 04.12.2018, що складає 218 робочих дні, середній заробіток за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню на користь позивача становить 57 290 (п’ятдесят сім тисяч двісті дев’яносто) грн. 40 коп. без урахування обов’язкових податків та зборів.

Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 50 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди тощо.

Зокрема, частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частинами 2-4 цієї норми визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно зі статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 Кодексу законів про працю України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що невиконання рішення суду про поновлення на роботі і як наслідок не виплата йому заробітної плати за період більше ніж 9 місяців, позивачу було завдано значних моральних страждань, які полягали у постійному страху залишитись без роботи, а відтак залишитись без засобів для існування, а також у стресі пов’язаному з неможливістю на самореалізацію суспільно-корисною працею.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачем не надано жодних доказів спричинення йому моральної шкоди, не доведено причинного зв’язку між неправомірними діями відповідача та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача.

Крім того, позивачем не надано до суду чіткого розрахунку заявленого розміру такої шкоди, а лише зазначено, що розмір завданої моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. позивач визначив зі своїх внутрішніх переживань, які полягають у постійному страху залишитись без роботи та залишитись без засобів для існування.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача про невиконання рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 та не виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що у справах про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду, витрати в цій частині стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 143, 194, 205, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області ( ЄДРПОУ 04359146; місцезнаходження: 08631, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, 26) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення Васильківського міськрайонного суду від 23.01.2018 у справі № 362/4499/17 в частині поновлення на посаді у розмірі 57 290 (п’ятдесят сім тисяч двісті дев’яносто) грн. 40 коп. без урахування обов’язкових податків та зборів.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.