Рішення № 83752614, 21.08.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/9425/19

категорія 9425/19

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського управління Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 15.07.2019 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 22.07.2015 до 06.08.2017;

- зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.07.2015 до 06.08.2017;

- визнати протиправною бездіяльність Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 07.08.2017 до 12.03.2018;

- зобов'язати Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.08.2017 до 12.03.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що нарахування грошового забезпечення відповідачами проводилося не у повному обсязі, зокрема, за період проходження служби позивача у Житомирському прикордонному загоні Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 22.07.2015 до 06.08.2017 та за період проходження служби позивача у Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України з 07.08.2017 до 12.03.2018 індексація грошового забезпечення відповідачами не виплачувалась. Вказує, що звертався до посадових осіб відповідачів із заявами про проведення індексації грошового забезпечення, однак, станом на момент подання позовної заяви позивачу індексація грошового забезпечення не проводилась та не виплачувалась.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідачі у строк та у порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до відділу документального забезпечення суду відзивів на позовну заяву не надіслали.

У разі ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 з 22.07.2015 по 06.08.2017 проходив військову службу у складі Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 1495).

За час служби нарахування грошового забезпечення відповідачем йому проводилося не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 22.07.2015 до 06.08.2017 індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась.

06.08.2017 позивач був переведений для подальшого проходження служби у Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної Прикордонної служби України.

На момент переводу за період проходження служби з 22.07.2015 до 06.08.2017 індексація грошового забезпечення відповідачем не була виплачена.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Житомирського прикордонного загону з проханням нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 22.07.2015 до 06.08.2017.

У липні 2019 року позивачем отримано лист від начальника Житомирського прикордонного загону від 20.06.2019 №55/11/611/5/К-62 в якому зазначено, що відповідно до ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №51282-ХІІ та до п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 (зі змінами) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2015-2017 роки дозволили здійснити видатки на виплату індексації грошових доходів по червень 2015 року. Тому військовослужбовцям Державної прикордонної служби України індексація була нарахована та виплачена по червень 2015 року включно (а.с. 14).

З 07.08.2017 по 12.03.2018 ОСОБА_1 проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні Донецько-Луганського регіонального управління Державної Прикордонної служби України (Військова частина 9937).

За час служби нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 07.08.2017 до 12.03.2018 індексація грошового забезпечення відповідачем позивачу не виплачувалась.

Наказом начальника Донецького прикордонного загону від 11.01.2018 №10-ОС позивач був виключений зі списків особового складу загону, усіх видів забезпечення з 12.03.2018.

На момент звільнення за період проходження служби з 07.08.2017 до 12.03.2018 індексація грошового забезпечення відповідачем ОСОБА_1 не була виплачена.

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Донецького прикордонного загону з проханням нарахувати та виплатити йому індексації грошового забезпечення за період з 07.08.2017 до 12.03.2018.

У липні 2019 року ОСОБА_1 отримав лист від начальника Донецького прикордонного загону від 21.06.2019 №11-5453 в якому зазначено, що відповідно до ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №51282-ХІІ та п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 (зі змінами) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016,2017 та 2018 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців. У зв’язку з цим нарахування індексації грошового забезпечення за вищевказаний період позивачу не проводилось (а.с. 15).

Станом на день подання позовної заяви нарахування та виплату сум індексації грошового забезпечення за вказаний період відповідачами не здійснено.

Вважаючи, що він має право на нарахування виплату сум індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 43 Основного Закону встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частиною другою та третьою статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №1282-XII) проголошено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону України №1282-XII закріплено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону України №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №2017-III).

Відповідності до статті 18 Закону України №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 Порядку №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Перевіряючи оскаржувані дії відповідачів на відповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України, частини 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас, зважаючи на встановлені судом обставини справи та наявність порушеного права, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до системного аналізу положень Закону України №1282-XII, Закону України №2017-III та Порядку №1078, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Враховуючи вищевикладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено та не заперечується відповідачами, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 22.07.2015 до 06.08.2017 та з 07.08.2017 до 12.03.2018 не нараховувалась та не виплачувалась.

Суд відхиляє посилання відповідачів на відсутність фінансових ресурсів, як на правову підставу для не проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, оскільки відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, мають діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.02.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України та Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.07.2015 до 06.08.2017 та з 07.08.2017 до 12.03.2018.

Покладення такого обов`язку на відповідачів не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачами в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 162, 243, 248, 250, 256, 262, 263, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. С.Параджанова, 125, м. Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 14321914), Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського управління Державної прикордонної служби України (вул. Гагаріна, 150-а, м. Маріуполь, Донецька область, 87521, код ЄДРПОУ 14321726) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 22.07.2015 до 06.08.2017.

Зобов'язати Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.07.2015 до 06.08.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 07.08.2017 до 12.03.2018.

Зобов'язати Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.08.2017 до 12.03.2018.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 21 серпня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко