Рішення № 83752446, 21.08.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1773/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №6 від 25 січня 2019 року, щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю ОСОБА_2 у зв`язку із отриманням ним поранення та встановлення І групи інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби у військовій частині А0864; зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з отриманням поранення та встановлення 27 жовтня 2016 року І групи інвалідності, пов`язаної із проходженням військової служби у військовій частині А0864, відповідно до статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), у розмірі 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (а.с.53-58).

В обґрунтування позову позивач вказав, що протягом більш ніж семи місяців перебував на полі бою в смт Іванівка Антрацитівського району Луганської області; відслуживши 3 ротації в зоні антитерористичній операції, продовжував нести службу на території військової частини А0864, де отримав тяжке поранення. Внаслідок отриманого поранення, пов’язаного з проходженням військової служби, 27 жовтня 2016 року медико-соціальна експертна комісія (далі - МСЕК) встановила йому І групу інвалідності.

Позивач зазначив, що після встановлення йому І групи інвалідності він звернувся до Міністерства оборони України через Волинський обласний військовий комісаріат із заявою та підтверджуючими документами про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства. Однак відповідач рішенням, оформленим протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25 січня 2019 року №6, відмовив у призначенні такої допомоги з посиланням на статтю 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп’яніння. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки на момент отримання поранення він не перебував у стані алкогольного сп’яніння. Вказує, що отримане ним поранення пов’язане з проходженням військової служби, оскільки є наслідком грубого порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю у стані алкогольного сп’яніння військовослужбовцем ОСОБА_3 Крім того, позивач наголошує, що оскільки його не було притягнуто до адміністративної відповідальності у встановленому порядку, то він не може вважатися таким, що вчинив адміністративне правопорушення.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 24 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат (далі – третя особа) - а.с.1-1а.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.124-129). В обґрунтування своєї позиції вказав, що відповідно до наказу командира військової частини А4324 від 29 лютого 2016 року №65 встановлено, що добовий наряд, в тому числі і солдат ОСОБА_2, під час несення служби зі зброєю вживали спиртні напої, що є грубим порушенням вимог статей 13, 241, 295-300, 310-314 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог наказу Міністра оборони України від 29 серпня 2013 року №580 “Про заходи попередження пияцтва та впровадження здорового способу життя у Збройних силах України”. Факт перебування у стані алкогольного сп’яніння солдата ОСОБА_2 засвідчений результатами лабораторного обстеження на наявність алкоголю та наркотичних засобів від 24 лютого 2016 року №415. Відтак, виходячи з вимог статті 24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, ОСОБА_2 під час виконання обов’язків військової служби на території військової частини, а саме під час несення служби у добовому наряді, розпивав спиртні напої, чим скоїв військове адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В подальшому скоєння відповідного адміністративного правопорушення призвело до травмування ОСОБА_2, що в свою чергу зумовило нанесення йому тілесних ушкоджень. Наявність відповідного причинно-наслідкового зв’язку унеможливлює призначення позивачу одноразової грошової допомоги в силу вимог статті 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Крім того, зазначає, що травмування військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення, воно одночасно є і наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп’яніння.

Наголошує, що Міністерство оборони України лише приймає рішення про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому позовна вимога щодо зобов’язання виплатити одноразову грошову допомогу є безпідставною та необґрунтованою.

Відтак, з наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У письмовому поясненні щодо позовної заяви (а.с.101-102) представник третьої особи - Волинського обласного військового комісаріату - зазначив, що відповідно до Порядку №975 обласний військовий комісаріат як уповноважений орган оформляє та надсилає документи для прийняття рішення про виплату одноразової допомоги. Рішення про можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги приймає комісія з питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка знаходиться в Департаменті фінансів Міністерства оборони України. Волинським обласним військовим комісаріатом та підпорядкованим Турійським районним військовим комісаріатом заява ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням І групи інвалідності разом із підтверджуючими документами була спрямована на розгляд компетентної комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було прийняте протокольне рішення від 25 січня 2019 року, пунктом 32 якого позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв’язку з відсутністю достатніх правових підстав. Про прийняте рішення ОСОБА_2 повідомлено у встановленому порядку. З наведених підстав вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_2 у період з 13 червня 2014 року по 01 січня 2017 року проходив військову службу за контрактом у Збройних силах України, про що свідчить довідка Турійського районного військового комісаріату від 24 вересня 2018 року №285, копія військового квитка НОМЕР_2 (а.с.110, 117). Військову службу проходив у військовій частині А0864.

21 лютого 2016 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого кулевого вогневого поранення в область черевної порожнини із пошкодженням життєво важливих органів.

Довідкою військово-лікарської комісії (ВЛК) від 25 червня 2016 року №416/3 підтверджено причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): “Поранення, ТАК, пов’язане з проходженням військової служби”; описано діагноз ОСОБА_2 після вогнепального кульового сліпого проникаючого поранення (21 лютого 2016 року) черевної порожнини з наскрізним пошкодженням печінки, дванадцятипалої кишки, хребта та конусу спинного мозку на рівні другого поперекового хребця, перелому дужки, суглобового паростка другого поперекового хребця зліва, забою - здавлення конусу спинного мозку важкого ступеня, корінців з повним анатомічним відривом другого поперекового, крайовим пошкодженням третього поперекового корінців зліва (а.с.114).

Як слідує із свідоцтва про хворобу від 12 жовтня 2016 року №662/3, військово-лікарська комісія психоневрологічного профілю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону провела огляд ОСОБА_2 та встановила, що поранення (травма, контузія, каліцтво) та захворювання, отримані 21 лютого 2016 року внаслідок вогнепального кульового сліпого проникаючого хребетно-спинномозкового поранення, пов’язані з проходженням військової служби (а.с.111-113). Крім того, у вказаному свідоцтві про хворобу вказано, що ОСОБА_2 не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку, потребує звільнення від виконання службових обов’язків за станом здоров’я на термін, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів, та має потребу у супроводжуючому.

26 жовтня 2016 року обласною МСЕК Волинського обласного бюро медико-соціальної експертизи за результатами первинного огляду ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із проходженням військової служби, та зроблено висновок про те, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №352570 від 27 жовтня 2016 року (а.с.115). Під час повторного огляду 29 листопада 2018 року підтверджено встановлення позивачу І групи інвалідності у зв’язку із пораненням, пов’язаним із проходженням військової служби, про що свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №765851 від 16 січня 2019 року (а.с.62-63).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини А4324 від 02 грудня 2016 року №279 солдата ОСОБА_2, кулеметника зенітного кулеметного відділення 152 окремого радіолокаційного взводу військової частини А0864, звільненого наказом командира військової частини А4324 (по особовому складу) від 29 листопада 2016 року №83-РС у відставку за пунктом 1 підпунктом “б” (за станом здоров’я) частини шостої з урахуванням частини восьмої статті 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, з 01 січня 2017 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.60).

21 вересня 2018 року позивач звернувся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із проходженням військової служби, до якої додав: копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, військового квитка; витяг з наказу про звільнення з військової частини; довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції; копію свідоцтва про хворобу; витяг з протоколу ВЛК; копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності; згоду на обробку персональних даних (а.с.104-117). Вказані заява та документи позивача листом Волинського обласного військового комісаріату від 06 жовтня 2018 року №ВСЗ/1222 були надіслані для розгляду до Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.118).

Як слідує із пункту 32 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 25 січня 2019 року №6, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги старшому солдату у відставці ОСОБА_2, звільненому з військової служби 01 січня 2017 року, який є особою з інвалідністю І групи внаслідок поранення, пов’язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серії 12 ААА №ВЛН №352579 від 27 жовтня 2016 року), оскільки поранення пов’язане з грубим порушенням заходів безпеки при поводженні зі зброєю у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджено наказом командира військової частини А4324 від 29 лютого 2016 року №65 та листом Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання Управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації від 03 березня 2016 року №032/5-2.16. У вказаному рішенні наведені посилання на статті 172-20 та 172-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також зазначено, що згідно зі статтею 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп’яніння (а.с.120).

Листом від 11 лютого 2019 року №ВСЗ/217 Волинський обласний військовий комісаріат надіслав позивачу витяг з проколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25 січня 2019 року №6 (а.с.119).

Позивач не погоджується із рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення І групи інвалідності, що стало підставою для його звернення із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 5 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ України, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку №975 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами первинного огляду органами МСЕК з 26 жовтня 2016 року ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності внаслідок поранення, пов’язаного із проходженням військової служби (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №352570 від 27 жовтня 2016 року – а.с.115). Отже, з огляду на викладене право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням І групи інвалідності виникло 26 жовтня 2016 року.

Пунктом 11 Порядку №975 обумовлено, що військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Зазначені умови позивач виконав та подав разом із заявою документи, що визначені пунктом 11 Порядку №975. Про невідповідність документів чи їх некомплектність у рішенні від 25 січня 2019 року, оформленому протоколом №6 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, не зазначено.

Згідно з частиною другою статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов’язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Згідно зі статтею 16-4 Закону №2011-XI призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні за змістом умови містить пункт 19 Порядку №975.

Таким чином, стаття 16-4 Закону №2011-XI, як і пункт 19 Порядку №975, встановлюють вичерпний перелік випадків, які виключають можливість призначення і виплати одноразової грошової допомоги, однією із яких є вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Проаналізувавши вказані приписи, суд дійшов висновку, що допомога не призначається і не виплачується з наведеної підстави лише у випадку вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, і такий стан призвів до таких наслідків як його загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво). Однак сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час поранення не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.

Як встановлено судом зі змісту спірного рішення, правовою підставою для відмови відповідачем у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням І групи інвалідності внаслідок порання, пов’язаного з проходженням військової служби, є стаття 16-4 Закону №2011-XI, а фактичною – те, що поранення пов’язане з грубим порушенням заходів безпеки при поводженні зі зброєю у стані алкогольного сп’яніння. До такого висновку відповідач дійшов, керуючись наказом командира військової частини А4324 від 29 лютого 2016 року №65 та листом Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання Управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації від 03 березня 2016 року №032/5-2.16 (а.с.120).

Однак з таким висновком відповідача при прийнятті 25 січня 2019 року рішення за результатами розгляду заяви позивача від 21 вересня 2018 року про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням І групи інвалідності суд не погоджується.

Так судом встановлено, що наказом командира військової частини А4324, у підпорядкуванні якої перебуває військова частина А0864, від 21 лютого 2016 року №56 призначено службове розслідування за фактом порушення правил користування зброєю, що призвело до поранення солдата ОСОБА_2, з метою встановлення причин та умов такої події: 21 лютого 2016 року приблизно о 15:55 старший лейтенант ОСОБА_3 в класі підготовки офіцерів при спробі показати порядок зборки (розборки) пістолета Макарова, діставши магазин не здійснив перевірку наявності патрону в патроннику, після чого здійснив постріл, ненавмисно, у наслідок якого поранив між 3 і 4 ребром з правої сторони солдата ОСОБА_2 (а.с.79-80). Термін проведення службового розслідування продовжено до 15 березня 2016 року згідно з наказом від 25 лютого 2016 року №63 (а.с.81).

В акті службового розслідування від 25 лютого 2016 року містяться висновки, зокрема, про те, що 21 лютого 2016 службові особи військової частини А0864 старший лейтенант ОСОБА_3, старший прапорщик ОСОБА_4, сержант ОСОБА_5, старший солдат ОСОБА_6 як військовослужбовці, так і особи добового наряду, кожен з яких відповідно до статей 11, 13, 16, 241, 267 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов’язаний бути дисциплінованим, знати та виконувати свої обов’язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, визначених статтями 295, 298, 310, 312, 313, 314, стримувати військовослужбовців від вчинення протиправних дій, підтримувати внутрішній порядок, здійснювати охорону особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини (підрозділу), здійснювати контроль за станом справ у підрозділах і своєчасно вживати заходи для запобігання правопорушенням, утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю) в приміщенні, здійснили порушення порядку і правил несення служби у добовому наряді, вживши алкогольні напої, чим допустили порушення військової дисципліни. В діях службових осіб старшого лейтенанта ОСОБА_3, старшого прапорщика ОСОБА_4, старшого солдата ОСОБА_6, солдата ОСОБА_2 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 1 висновку). При цьому за вживання алкогольних напоїв під час несення служби зі зброєю у добовому наряді складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з направленням їх до суду стосовно старшого лейтенанта ОСОБА_3, старшого прапорщика ОСОБА_4, сержанта ОСОБА_5, старшого солдата ОСОБА_6 (пункти 2-5 висновку).

Як зазначено у наказі командира військової частини А4324 від 14 березня 2016 року №93 “Про результати службового розслідування для встановлення причин та умов, що сприяли порушення правил користування зброєю, що призвело до поранення солдата ОСОБА_2, та притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб” (а.с.90-93), 21 лютого 2016 року старший лейтенант ОСОБА_3 під час виконання обов’язків старшого чергового підрозділу, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння вирішив показати, яким чином здійснюється порядок розбирання та збирання його штатної зброї – пістолета Макарова. Під час розбирання-збирання пістолета Макарова (НОМЕР_3), внаслідок грубого порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю, старший лейтенант ОСОБА_3 не перевірив наявність патрону в патроннику, здійснив контрольний спуск та допустив несанкціонований постріл, що призвело до вогнепального поранення солдата ОСОБА_2 в область черевної порожнини із пошкодженням життєво важливих органів (а.с.90-93).

З наказу командира військової частини А4324 від 29 лютого 2016 року №65 про результати службового розслідування щодо встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, а саме вживання спиртних напоїв у службовий час під час несення служби у добовому наряді (а.с.132-135), яким безпосередньо керувався відповідач при прийнятті рішення, слідує, що на підставі наказу командира військової частини А4324 від 22 лютого 2016 року №57 комісія провела службове розслідування, в ході якого встановлено, що 21 лютого 2016 року о 09:00 відповідно до наказу командира військової частини А1573 від 19 лютого 2016 року №29 (по стройовій частині) старший лейтенант ОСОБА_3 заступив старшим чергового підрозділу зі своєю штатною зброєю; старший прапорщик ОСОБА_4 – черговим підрозділу, сержант ОСОБА_5 – черговим роти, старший солдат ОСОБА_6 та солдат ОСОБА_2 – днювальними роти, всі зі штатною зброєю. З пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_3, старшого прапорщика ОСОБА_4, старшого солдата ОСОБА_6, сержанта ОСОБА_5 стало відомо, що в період з 13.20-14.00 години 21 лютого 2016 року старший лейтенант ОСОБА_3, старший прапорщик ОСОБА_4, сержант ОСОБА_5, старший солдат ОСОБА_6, солдат ОСОБА_2 під час обіду вжили близько півтори літри самогону у побутовій кімнаті казарми військової частини А0864 смт Луків Турійського району Волинської області, чим порушили вимоги статей 13, 241, 295-300, 310-314 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та вимоги наказу Міністра оборони України від 29 серпня 2013 року №580 “Про заходи щодо попередження пияцтва та впровадження здорового способу життя у Збройних силах України”. Факт перебування в стані алкогольного сп’яніння на території військової частини А0864 старшого лейтенанта ОСОБА_3 підтверджений консультативним висновком спеціаліста Ковельської центральної районної лікарні від 21 лютого 2016 року №110. Факт визначення вживання спиртних напоїв старшим прапорщиком ОСОБА_4 підтверджений актом від 21 лютого 2016 року №173, старшим солдатом ОСОБА_6 - актом від 21 лютого 2016 року №175, сержантом ОСОБА_5 - актом від 21 лютого 2016 року №174. Близько 15:50 старший лейтенант ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння внаслідок грубого порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю допустив несанкціонований постріл, який призвів до вогнепального поранення солдата ОСОБА_2 в область черевної порожнини із пошкодженням життєво важливих органів. Причиною травмування військовослужбовця є порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_3, який на момент скоєння правопорушення перебував у стані алкогольного сп’яніння (а.с.132-135).

Таким чином, наведеними вище документами підтверджено, що причиною поранення ОСОБА_2, яке пов’язане із проходженням військової служби та на підставі якого позивачу встановлено І групу інвалідності є порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_3, який на момент скоєння правопорушення перебував у стані алкогольного сп’яніння, а не грубе порушення ОСОБА_2 заходів безпеки при поводженні зі зброєю у стані алкогольного сп’яніння, як про це зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні від 25 січня 2019 року №6.

При цьому суд зазначає, що в листі Ковельського міськрайонного територіального медичного об’єднання Управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації від 03 березня 2016 року №032/5-2.16 (а.с.140) лише констатовано, що 21 лютого 2016 року громадянину ОСОБА_2 проведено лабораторне обстеження на наявність алкоголю та наркотичних засобів, результат аналізу від 24 лютого 2016 року №415 – 1,5 %о (проміле). Водночас, в передопераційному огляді анестезіологом та протоколі загального знеболення ОСОБА_2 форми №003-3/0, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року №110, 21 лютого 2016 року в графі “Алкоголь” проставлена відмітка “ні” (а.с.68).

У будь-якому разі жодним із наявних в матеріалах справи документом не підтверджено причинно-наслідкового зв'язку між пораненням потерпілого ОСОБА_2 та його станом алкогольного сп'яніння.

Суд зазначає, що в матеріалах службового розслідування не відображено та не вказано, що солдат ОСОБА_2 вчинив будь-які дії у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння та дії, які вказували б на вчинення останнім злочину чи адміністративного правопорушення, що мали наслідком отримання ним поранення. Навпаки, доведено, що поранення ОСОБА_2 відбулося внаслідок грубого порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю іншою особою, яка на момент скоєння правопорушення перебувала у стані алкогольного сп’яніння. При цьому за наслідками вчинення таких дій щодо потерпілого ОСОБА_2 військовою прокуратурою Луцького гарнізону проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016030220000053 від 21 лютого 2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 414 Кримінального кодексу України, про що свідчать висновок судової комплексної психолого-психіатричної експертизи за матеріалами кримінального провадження №42016030220000053 підекспертного ОСОБА_2 від 30 вересня 2016 року №2913, постанова про призначення психологічно-фізіологічної експертизи з використанням поліграфа від 09 грудня 2016 року, протокол допиту свідка від 11 травня 2016 року (а.с.14-30).

Водночас, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо скоєння солдатом ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 172-19, 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки до суду не надано документального підтвердження вказаного факту.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 172-19 КУпАП порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також з радіоактивними матеріалами є адміністративним правопорушенням, так само як відповідно до статті 172-20 КУпАП розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об’єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, або виконання ними обов’язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Разом з тим, нормами КУпАП встановлено певний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності та визначено осіб (органи), уповноважених на вирішення даного питання.

У справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 – 172-20 КУпАП, право на складення протоколу про їх вчинення надано командирам (начальникам) військових частин (установ, закладів), командирам підрозділів, які уповноважені на те командирами (начальниками) військових частин (установ, закладів) (пункт 14 частини першої статті 255 КУпАП), а розгляд цих справ віднесено до повноважень суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (стаття 221 КУпАП).

У разі якщо особу не було притягнуто до адміністративної відповідальності у визначеному законодавством порядку, остання не може вважатися такою, що вчинила адміністративне правопорушення. Тому відмова відповідача у здійсненні позивачу призначення і виплати одноразової грошової допомоги з наведених підстав свідчить про довільне тлумаченням ним норм законодавства і є безпідставною.

Аналогічна правова позиція висловлювалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05 грудня 2018 року у справі №722/353/17, від 20 березня 2018 року у справі №817/867/17, від 26 червня 2018 року у справі №487/4401/16-а, від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а. В силу вимог частини п’ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, системний аналіз наведених правових норм та встановлених обставин справи дає суду підстави зробити висновок, що посилання відповідача на статтю 16-4 Закону №2011-ХІІ як на підставу для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги, є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності у зв’язку з пораненням, пов’язаним з проходженням військової служби, яке завдане позивачу внаслідок грубого порушення заходів безпеки при поводженні зі зброєю іншою особою, яка на момент скоєння правопорушення перебувала у стані алкогольного сп’яніння.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірності рішення, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25 січня2019 року №6 в частині, що стосується позивача (пункт 32 рішення): таке рішення є необґрунтованим, не враховує усіх дійсних обставин справи та не ґрунтується на законі.

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, то суд зазначає таке.

Як передбачено пунктами 12, 13, 14 Порядку №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати.

Порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ та Порядку № 975 деталізовано в Положенні про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071 (надалі – Положення №530). Так відповідно до пункту 4.5 розділу ІV Положення №530 виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб (пункт 4.7 розділу ІV Положення №530).

Як встановлено пунктами 4.10, 4.11 розділу ІV Положення №530 (в редакції наказу Міністерства оборони України від 17 травня 2019 року №240), Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника бюджетних коштів до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня щодо права на виплату одноразової грошової допомоги та у разі її призначення в порядку черговості відповідно до дати подання документів готує та надає Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, які мають власну мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, доводять ці рішення до уповноважених органів (військових частин, військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, установ, організацій та військових комісаріатів (ТЦКСП)), які подавали висновки щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, та впродовж трьох робочих днів готують та надають Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється не пізніше трьох робочих днів з дня відкриття асигнувань розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві.

Уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснювали оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, повідомляють заявників про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги.

Після отримання коштів для виплати одноразової грошової допомоги розпорядники коштів третього ступеня протягом трьох робочих днів уточнюють рахунки отримувачів допомоги та подають платіжні документи до органів Державної казначейської служби України.

Отже, Порядком №975 та Положенням №530 регламентовані дії Міністерства оборони України при вирішенні питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги: призначивши таку допомогу, відповідач готує та надає Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, а вже ті після відкриття їм асигнувань здійснюють безпосереднє перерахування коштів на рахунок, зазначений отримувачем допомоги у своїй заяві. Отже, вирішення питання про виплату допомоги перебуває у компетенції відповідача та безпосередньо від нього залежить.

Відтак, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування пункту 32 рішення, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25 січня 2019 року №6, про відмову ОСОБА_2 як інваліду І групи внаслідок поранення, пов’язаного із проходженням військової служби, у призначенні одноразової грошової допомоги за його заявою від 21 вересня 2018 року; зобов’язання відповідача призначити та вирішити питання про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду І групи внаслідок поранення, пов’язаного із проходженням військової служби на підставі заяви про виплату одноразової грошової допомоги від 21 вересня 2018 року, відповідно до Порядку №975.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волинський обласний військовий комісаріат (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Теремнівська, 85а, ідентифікаційний код юридичної особи 08013516) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 32 рішення, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 25 січня 2019 року №6, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду І групи внаслідок поранення, пов’язаного із проходженням військової служби, за його заявою від 21 вересня 2018 року.

Зобов’язати Міністерство оборони України призначити та вирішити питання про виплату ОСОБА_2 як інваліду І групи внаслідок поранення, пов’язаного із проходженням військової служби, одноразової грошової допомоги на підставі заяви про виплату одноразової грошової допомоги від 21 вересня 2018 року, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк