Рішення № 83752416, 16.08.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 серпня 2019 р. Справа № 120/2033/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Дмитрука Віктора Володимировича,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Андріюк Ольги Олексіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність формування Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області вимоги про сплату боргу №Ф-5095-58-У від 06 листопада 2018 року в розмірі 19200,74 гривень, адже така складена з недотриманням пунктів 3, 4 та 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469).

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та заяву про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою від 27 червня 2019 року у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено справу до судового розгляду на 16 липня 2019 року.

Іншою ухвалою суду від 27 червня 2019 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні серії ВП №57945037 на підставі вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №Ф-5095-58-У від 06 листопада 2018 року про сплату ОСОБА_3 боргу (недоїмки) в розмірі 19200,74 гривень.

16 липня 2019 року представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю у строк, встановлений судом, подати відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 16 липня 2019 року судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

19 липня 2019 року до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що вимога про сплату боргу, що оскаржується, сформована правомірно, адже згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів за позивачем станом на 31 жовтня 2018 року рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 19200,74 гривень. У суму недоїмки увійшли нарахування єдиного внеску в розмірі 3381,20 гривень – за попередні роки (визначено станом на 31 грудня 2016 року), в розмірі 8448 гривень – за 2017 рік, 2457,18 гривень – за 1 квартал 2018 року, 2457,18 гривень – за 2 квартал 2018 року, 2457,18 гривень – за 3 квартал 2018 року. Відтак, оскільки станом на 31 жовтня 2018 року за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску, тому й була сформована вимога про сплату боргу. Окрім того, у відзиві на позовну заяву йдеться, що позивачу про вимогу, яка оскаржується, було відомо раніше, ніж під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується факт отримання позивачем 28 листопада 2018 року поштової кореспонденції, надісланої фіскальним органом. За наведених обставин, на думку представника відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

25 липня 2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій наведено додаткові аргументи в підтвердження обгрунтованості позовних вимог.

У судовому засіданні 16 серпня 2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав, що наведені у позовній заяві.

Натомість, представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою – підприємцем 18 червня 2014 року, про що свідчить витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

У зв’язку із тим, що за позивачем станом на 12 грудня 2018 року рахувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 19200,74 гривень Головним управлінням державної фіскальної служби у Вінницькій області 06 листопада 2018 року сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5095-58.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04 грудня 2018 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3

Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач оскаржив її в судовому порядку з підстав недотримання органом доходів і зборів пунктів 3, 4 та 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (надалі - Закон).

Так, пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу пункту 1 частини 2 статті 6 Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 часини 8 статті 9 Закону).

Водночас, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) (надалі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов’язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 розділу VI Інструкції).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом 2 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацом 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пп.пп. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп.пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Таким чином, пунктом 3 розділу VI Інструкції врегульовано особливості надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Із приписів пункту 3 розділу VI Інструкції слідує, що позивачу як платнику, який має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) мала б бути надісланою (врученою) протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Проте, судом встановлено, що відповідач при надсиланні (врученні) вимоги про сплату боргу (недоїмки), що оскаржується, не дотримався процедури її надіслання (вручення), адже із картки особового рахунку платника єдиного внеску (наданого відповідачем) видно, що, починаючи з 20 жовтня 2014 року, у позивача поступово зростала сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, проте відповідачем всупереч положенням абзацу 4 пункту 3 розділу VI Інструкції не надсилалася вимога про сплату боргу (недоїмки) у строк, визначений пунктом 3 розділу VI Інструкції.

Однак, суд переконаний, що несвоєчасне надсилання відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) не може бути підставою для визнання такої вимоги протиправною та скасування, адже недотримання порядку надсилання вимоги не свідчить про відсутність у платника обов’язку сплатити нарахований єдиний внесок.

Тобто, надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) не у визначений строк свідчить лише про недотримання порядку, що встановлений для такого надсилання, проте не свідчить про безпідставність формування (складення) такої вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Такі ж висновки зроблені Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 16 липня 2019 року у справі №120/127/19-а.

Відтак, посилання позивача як на підставу для визнання оскарженої вимоги протиправною на порушення порядку її надіслання є безпідставними.

Водночас, Інструкцією розмежовуються такі поняття, як «надсилання вимоги» та «формування вимоги».

Пунктом 4 розділу VІ Інструкції передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, підставою для формування (прийняття, складення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) є інформація, що міститься у акті документальної перевірки, у звіті платника про нарахування єдиного внеску та у облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

В ході судового розгляду суд встановив, що підставою для формування вимоги про сплату боргу №Ф-5095-58-У від 06 листопада 2018 року була інформація, що містилася у інформаційній системі органу доходів і зборів, про що свідчить витяг із облікової картки платника єдиного внеску, яким підтверджуються здійснені нарахування єдиного внеску.

З огляду на встановлені обставини спростовуються посилання позивача на те, що підстав для формування вимоги, що оскаржується, не існувало.

Необгрунтованими також є твердження позивача про порушення строку нарахування єдиного внеску, адже згідно із положеннями частини 16 статті 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Також не можуть бути підставою для скасування оскарженої вимоги деякі недоліки, що містить така вимога (у вимозі зазначено, що заборгованість рахується станом на 12 грудня 2018 року, хоч вимога сформована 06 листопада 2018 року), адже в ході судового розгляду встановлено, що останнє нарахування єдиного внеску мало місце 19 жовтня 2018 року, що підтверджується витягом із картки особового рахунку платника єдиного внеску. Тобто, останні нарахування єдиного внеску відбулися у 3 кварталі 2018 року, а позивач припинив підприємницьку діяльність 04 грудня 2018 року.

Разом із тим, суд критично оцінює посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачу ще до ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження було відомо про сформовану вимогу (ще 28 листопада 2018 року), оскільки з наданого в підтвердження такого твердження рекомендованого повідомлення про вручення слідує, що поштова кореспонденція надсилалася ОСОБА_3, проте не за адресою його проживання. Так, у наданому рекомендованому повідомленні про вручення зазначено адресу проживання позивача – АДРЕСА_1. Однак, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчить про те, що місцем проживання позивача є АДРЕСА_2.

Відтак, надіслання відповідачем вимоги про сплату боргу на помилкову адресу не може свідчити про те, що саме позивач отримав поштову кореспонденцію, що надсилалась.

Більше того, суду не надано доказів з приводу того, яка саме кореспонденція надсилалась позивачу, як і не обгрунтовано, чому саме Хмільницьке управління Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області надсилало таку кореспонденцію. При цьому, суд звертає увагу на тому, що вимога про сплату боргу (недоїмки), що оскаржується, сформована Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

З огляду на встановлені обставини посилання представника відповідача на те, що позивачу про оскаржувану вимогу було відомо ще 28 листопада 2018 року є необгрунтованими.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб’єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що підстав для відшкодування понесених судових витрат у разі відмови у задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Зважаючи на те, що ухвалою суду від 27 червня 2019 року вжито заходи забезпечення позову, а також з огляду на те, що суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, тому на підставі частини 6 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим судовим рішенням.

Керуючись статтями 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 157, 194, 205, 241, 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 27 червня 2019 року, зберігають свою дію до набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1)

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (місцезнаходження: 21000, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39402165)

Повний текст рішення складено 21.08.2019

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович