Рішення № 83752344, 01.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2019 року Справа № 160/4726/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене у вигляді листа №045650003361 від 19.04.2019 року, яким було відмовлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2) в призначенні пенсії на підставі її заяви від 22.02.2019 року;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2) від 22.02.2019 року про призначення пенсії та додані до неї матеріали.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що:

- позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №0000620977/12030004974 від 24.09.2018 року виданою Управлінням соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради;

- 22 лютого 2019 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до положень ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за місцем реєстрації останньої;

- 26 березня 2019 року позивач взята на облік до Управління соціальної політики Кам’янської міської ради на облік як внутрішньо переміщена особа у зв’язку зі зміною фактичного місця проживання/перебування, що підтверджується довідкою №1206-5000091270;

- 19 квітня 2019 року відповідачем винесено рішення №045650003361, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв’язку із тим, що остання звернулась до органу управління Пенсійного форду не за місцем реєстрації останньої;

- позивач не погоджується з винесеним рішенням у зв’язку із тим, що на момент подачі заяви про призначенні пенсії за віком остання була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа у Чечелівському районі м. Дніпра та звернулась до відповідного структурного підрозділу, як того вимагають норми чинного законодавства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

21 червня 2019 року, через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду, відповідачем поданий відзив на позовну заяву за вх. №34127, в якому останній щодо задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що:

- позивач 22.02.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке має територіальне розміщення в Чечелівському районі м. Дніпра, з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, як внутрішньо переміщеній особі;

- 12.03.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства передано до Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам список №8 на отримання інформації для призначення позивачу пенсії, як внутрішньо переміщеній особі;

- акту обстеження матеріально-побутових умов на ОСОБА_1 не надходило, за даними управління соціального захисту населення Чечелівської районної у м.Дніпрі ради позивач, як внутрішньо переміщена особа зареєстрована в Дніпровському районі м. Кам’янське;

- враховуючи те, що позивач звернулась до органу Пенсійного фонду не за місцем реєстрації останньої, то 19.04.2019 року суб’єктом владних повноважень винесено рішення №045650003361, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачу.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є внутрішньо перемішеною особою.

24 вересня 2018 року взята на облік до Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000620977/НОМЕР_1.

Відповідно до відомостей вищезазначеної довідки, позивач має фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1.

22.02.2019 року, після досягнення позивачем 55-річного віку, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, що підтверджується розпискою-повідомленням, копія якої надана позивачем до матеріалів справи.

До вказаної заяви позивачем долучені наступні документи: копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія паспорта; копія трудової книжки та оригінал для огляду органом пенсійного фонду; копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копія свідоцтва про народження дитини; копія свідоцтва про шлюб.

У зв’язку зі зміною фактичного місця проживання/перебування, 26.03.2019 року позивач взята на облік Управління соціального захисту населення Кам’янської міської ради як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №1206-5000091270 (копія міститься у матеріалах справи).

Згідно з відомостей даної довідки, фактичне місце проживання/перебування позивача визначено за адресою: АДРЕСА_2.

Супровідним листом №675/02-04/53 від 19.04.2019 року Чечеліським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено на адресу представника позивача копію рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 19.04.2019 року №045650003361.

Своє рішення відповідач мотивував тим, що відповідно до відомостей Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка зареєстрована у Дніпровському районі м. Кам’янське, у зв’язку із чим та відповідно до норм чинного законодавства остання повинна була звернутись до відповідного органу Пенсійного фонду за місцем проживання (реєстрації), тобто, до Кам’янського відділу обслуговування громадян (сервісного центру).

Не погодившись з рішення відповідача, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Положеннями статті 3 Конституції України визначено, що найвищою соціальною цінністю в України людини є її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

За приписами частини першої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ, станом на виникнення спірних правовідносин), в основу якого покладені норми Конституції України, гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Цей Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до ст.7 Закону №1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Абзацом 2 ч. 1 ст.12 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з ст. 80 Закону №1788-ХІІ, заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

Статтею 81 Закону №1788-ХІІ передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення (ст. 82 Закону №1788-ХІІ).

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі Закон №1706-VII), покликаний встановлювати гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону №1706-VII (станом на виникнення спірних правовідносин), Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 цього Закону встановлено, що громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VIX (далі по тексту - Закон № 1058, станом на виникнення спірних правовідносин) розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Частиною другою цієї статті визначено, що заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з ч.1 ст. 45. Закону № 1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Частиною 5 цієї ст.45 цього Закону встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок №22-1 або Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Пунктом 1.5 розділу І Порядку №22-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв’язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім’ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім’ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з п. 1.6 розділу І Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (п.1.7 розділу І Порядку №22-1).

Відповідно до ч.1 п. 2.9 розділу ІІ Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (п.2.22 розділу ІІ Порядку №22-1).

У відповідності до ч.1 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1 Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Відповідно до п. 4.1 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Положеннями п. 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Частиною 1 п. 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п’яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації) (п. 4.12 розділу ІV Порядку №22-1).

Відповідно до п. 3 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі – Порядок, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку встановлено, останній визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 Порядку, соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Відповідно до п.5 Порядку, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред’являється оригінал такої довідки.

У відповідності до п. 7 Порядку, для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. (п. 8 Порядку)

Згідно з п. 10 Порядку, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (крім осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п’яти робочих днів з дня отримання такого подання (п. 11 Порядку).

Тобто, відповідно до вищезазначених норм, для призначення пенсії за віком внутрішньо переміщеній особі необхідно звернутись з письмовою заявою, долучивши відповідні документи, до структурного підрозділу управління Пенсійного фонду України, за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування останньої.

Як встановлено судом, позивач станом на дату звернення з письмовою заявою про призначення пенсії за віком до структурного підрозділу відповідача, який розташований в Чечелівському районі, була зареєстрована за фактичним місцем проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.09.2019 року №0000620977/НОМЕР_1.

Отже, доводи відповідача про подальшу перереєстрацію позивача в Дніпровському районі м. Кам’янське не спростовують факту звернення ОСОБА_1 22.02.2019 року до структурного підрозділу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за місцем реєстрації, саме в Чечеліському районі, що встановлено вищенаведеними вимогами законодавства.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, діяв всупереч діючому законодавству.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке розташоване в Чечелівському районі, повинно було розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

При цьому, суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву від 21.06.2019 року за вх. №34127 відповідач зазначає, що позивачем надані до заяви про призначення пенсії за віком довідки - видані підприємствами міста Луганська та Свердловська, а, отже, останні не можуть бути прийняті до уваги управлінням Пенсійного фонду, оскільки, ці міста віднесені до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Тобто, установи, якими видані зазначені довідки, знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов’язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З огляду на викладене, суд не бере до уваги вказані доводи відповідача, оскільки в оскаржуваному рішенні дані обставини останнім не наводились.

Здійснивши системний аналіз положень чинного законодавства України, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768, 40 грн. сплачений ОСОБА_1 при поданні адміністративного позову до суду, відповідно до квитанції від 21.05.2019 року №0.0.1360846188.1, підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2; місце проживання: АДРЕСА_2) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене у вигляду листа №045650003361 від 19.04.2019 року, яким було відмовлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2) в призначенні пенсії на підставі її заяви від 22.02.2019 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2) від 22.02.2019 року про призначення пенсії та додані до неї матеріали.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно