Рішення № 83751828, 20.08.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.08.2019

Справа № 910/4245/19

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродвері компані"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

про стягнення 117 600, 00 грн.

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродвері компані", Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення заборгованості у розмірі 117 600, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Євродвері компані" не забезпечено належну упаковку та доставку продукції, в результаті чого остання отримала пошкодження, не придатна для подальшого використання та не була прийнята позивачем. Як наслідок, сталося прострочення постачальника, а передплачені продукція втратила інтерес для ТОВ «Мегаград ЛТД».

У зв’язку із викладеним на підставі ст.ст. 612, 678 ЦК України позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродвері компані" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» 117 600,00 грн. попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 910/4245/19 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаград ЛТД" залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання:

- змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- оригіналу опису вкладення та розрахункового документу, виданого поштовим відділенням на підтвердження отримання послуг зв'язку, в якості доказів надіслання на адресу відповідача 2 разом з копією позовної заяви всіх доданих до позовної заяви документів на адресу: 03131, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9.

- документів (доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги) в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно з п. 5.27 Уніфікованої системи організаціно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003 р.).

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі № 910/4245/19.

Так, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 позивач подав уточнену позовну заяву № 2019/04/26/1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євродвері компані" про стягнення заборгованість у розмірі 117 600, 00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги розглядаються у редакції позовної заяви №2019/04/26/1, поданої на виконання вимог ухали суду від 11.04.2019.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

02.07.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти позову заперечує та стверджує, що на виконання умов Договору №27/04/18 від 27.04.2018 поставив товар, який прийнятий позивачем, що підтверджується підписаною представниками та скріпленою печатками сторін видатковою накладеною № РН-0000033 від 11.05.2018.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018 між відповідачем (далі – Постачальник) та позивачем (далі – Покупець) був укладений договір поставки №27/04/18 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується здійснити виготовлення та доставку металевих дверей, далі по тексту «продукція», та передати її у власність Покупцю, на підставі виконання Покупцем пунктів 1.2.2., 1.2.3., 3.2.1., 3.2.2.

Відповідно до п. 1.2. Договору поставка продукції здійснюється шляхом розробки та виконання наступних етапів робі: пп. 1.2.1. перший етап - розробка Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), далі по тексту «Специфікація», на підставі переданої Покупцем інформації про комплектацію, розміри, ціну, тощо; пп. 1.2.2. другий етап - проведення замірів на об'єктах; пп. 1.2.3. третій етап - передоплата за продукцію Покупцем здійснюється згідно пунктів 3.2.1., 3.2.2. 1.2.4.; пп. 1.2.4. четвертий етап - передача продукції Постачальником у власність Покупця за адресою: Київська обл. смт. Тараща, відділення Нової пошти № 1. З відділення Нової пошти до Донецької області, міста Краматорськ, Відділення Нової пошти № 5 оплату здійснює замовник.

У пункті 1.3. Договору сторони встановили, що асортимент, кількість, ціна кожної партії Товару поставки узгоджується Сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору.

Транспортування продукції здійснюється за рахунок Постачальника (п. 1.4. Договору).

Відвантаження за даною угодою виконується по ціні в об’ємі і комплектації згідно погодженої сторонами Специфікації (п. 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. Договору вартість продукції визначається Специфікаціями, які оформлюються Додатками до Договору.

Згідно зі специфікацією від 27.04.2018 до Договору Постачальник зобов'язався виготовити і поставити наступну продукцію:

- дверні блоки металеві, протипожежні EI 60; розмір 1300x2250 – 2 шт. на суму 21000,00 грн.;

- дверні блоки металеві, протипожежні EI 60; розмір 860х2050 — 4 шт. на суму 16800,00 грн.;

- дверні блоки металеві, протипожежні EI 60; розмір 800х2050 — 3 шт. на 12600,00 грн.;

- дверні блоки металеві, протипожежні EI 60; розмір 900х2050 — 3 шт. на суму 12600,00 грн.;

- дверні блоки металеві, протипожежні EI 60; розмір 960x2050 — 1 шт. на суму 4200,00 грн.;

- дверні блоки металеві, протипожежні EI 60; розмір 1460x2250 — 4 шт. на суму 42000,00 грн.;

- дверні блоки металеві, протипожежні EI 60; розмір 700х1880 — 2 шт. на суму 8400,00 грн.

Загальна сума: 117 600, 00 грн.

У пункті 3.2. Договору сторони дійшли згоди, що розрахунок за продукцію за даною угодою виконується наступним чином: передплата у розмірі 100 % від вартості, вказаної в специфікації даного Договору, перераховується Покупцем на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку; датою оплати вважається зарахування коштів у розмірі 100% від вартості товарів та послуг на поточний рахунок Постачальника.

Термін виробництва відповідно до п. 3.4. Договору становить 10 календарних днів.

Відповідно до п. 5.1. Договору Покупець приймає продукцію згідно з комплектацією, кількістю та розмірами, вказаними в Специфікації, продукція Вважається прийнятою з моменту передання у власність Покупця та монтажу на об'єкті.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами договірних зобов’язань (п. 8.1. Договору).

27 квітня 2018 року ТОВ «Мегаград ЛТД» платіжним дорученням № 1303 здійснило оплату на рахунок ТОВ «Євродвері компані» у сумі 117 600, 00 грн. Призначення платежу: оплата за дверні блоки згідно рахунку №47 від 27.04.2018р. у сумі 98 000, 00 грн. ПДВ -20% 19 600, 00 грн.

15 травня 2018 року комісією у складі працівників ТОВ «Мегаград ЛТД» складено Акт приймання продукції за якістю відповідно до Договору №27/04/18 від 27.04.2018, зокрема, про наступне:

«Час початку приймання продукції: 15 травня 2018 року.

Час закінчення приймання: 15 травня 2018 року.

Комісія ознайомлена з Інструкцією Держарбітражу СРСР про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості N П-7.

Назва постачальника ТОВ «ЄВРОДВЕРІ КОМПАНІ».

Назва та адреса відправника (виробника) ТОВ «ЄВРОДВЕРІ КОМПАНІ» 03134, м. Київ, вул. Булгакова, 12.

Дата та номер рахунка-фактури: № СФ-0000047 від 27 квітня 2018 року.

Дата та номер транспортної накладної: №№ EH59998062695798 від 10.05.2018, ЕH59998062693393 від 10.05.2018, ЕН59998062692784 від 10.05.2018, ЕН59998062693152 від 10.05.2018.

Станція і дата відправлення: м. Вишневе, відділення Нової пошти №1.

Станція (порт, пристань) призначення і дата прибуття продукції м. Краматорськ, відділення Нової пошти № 1.

Відмітка про видачу вантажу вантаж не приймався.

Продукція не відповідає вимогам якості.».

Позивач стверджує, що ТОВ «Мегаград ЛТД» відмовилось від прийняття відправлень за експрес-накладними №№59998062693152, 59998062692784, 59000336796608 у зв’язку із пошкодженням товару під час транспортування, про що зазначено в Актах приймання-передачі від 27.05.2018 та 04.06.2018, підписаними представниками замовника та перевізника.

Позивач звернувся до відповідача з листом №20180614-1 від 14.06.2018 з вимогою повернути 117 600, 00 грн. передплати у зв’язку з тим, що станом на 13.06.2018 продукція ТОВ «Мегаград ЛТД» не прийнята у зв’язку із виявленими дефектами.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією №2018.09.20-2 від 20.09.2018 про повернення 117 600, 00 грн. передплати та сплату 1 528,00 грн. пені та з претензією №2018.10.19-1 від 19.10.2018 про повернення 117 600,00 грн. передплати та сплату 3 245, 75 грн. пені.

Відповідач направив позивачу відповідь №29/10/18 від 29.10.2018 на претензію №2018.10.19-1 від 19.10.2018, у якій зазначив про необхідність надання додаткових документів.

Позивач стверджує, що оскільки відповідачем не забезпечено належну упаковку та доставку продукції, в результаті чого остання не придатна для подальшого використання, сталося прострочення постачальника, а передплачені продукція втратила інтерес для ТОВ «Мегаград ЛТД».

У зв’язку із викладеним на підставі ст.ст. 612, 678 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 117 600, 00 грн. попередньої оплати.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечує та стверджує, що на виконання умов Договору №27/04/18 від 27.04.2018р. поставив товар, який прийнятий позивачем, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладеною № РН-0000033 від 11.05.2018.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (платіжне доручення №1303 від 27.04.2018) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача 100% вартості товару у розмірі 117 600, 00 грн.

Також, судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар, зазначений у специфікації до договору №27/04/18 від 27.04.2018, на загальну суму 117 600, 00 грн. без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаною представниками та скріпленою печатками сторін видатковою накладною № РН-0000033 від 11.05.2018.

Приписами статті 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 673 цього Кодексу продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Отже, якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби. Якість товарів повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка передбачає вимоги до їх якості.

Відповідно до статті 674 Цивільного кодексу України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як визначено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (далі - Інструкція), ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Загальними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.

Суд зазначає, що положення Договору №27/04/18 від 27.04.2018 не містить посилань на дії сторін після виявлення невідповідності якості продукції, що надійшла, вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору, а тому до таких правовідносин (приймання товару за якістю) слід застосовувати приписи вказаної Інструкції.

Пунктом 14 Інструкції визначено, що приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація й т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності, що зробила продукції й в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 16 Інструкції в встановлено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування, що отриманої продукції, тари або впакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні й супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 справжньої Інструкції), одержувач припиняє подальше приймання продукції й складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції й характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості й змішання з іншої однорідною продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виготовлювача (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю і комплектності та складання акту є обов'язковою.

При одногородньому постачанні виклик представника виготовлювача (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складання акта є обов'язковими.

Судом встановлено, що умовами Договору не передбачено обов’язку покупця викликати постачальника для складання акта щодо якості продукції.

Разом з тим, пунктом 20 Інструкції встановлено, що при неявці представника виготовлювача (відправника) по викликові одержувача (покупця) у встановлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

При відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз у місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його по викликові одержувача (покупця) перевірка проводиться:

а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або

б) за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником підприємства із числа осіб, затверджених розв'язком фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або

в) односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виготовлювач (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Отже, оскільки Договором виклик представника постачальника для складання акта щодо якості продукції не є обов’язковим, то при перевірці якості продукції та складанні відповідного акту позивач мав керуватися пунктом 20 Інструкції.

Судом встановлено, що Акт приймання продукції за якістю від 15.05.2018 складено комісією працівників ТОВ «Мегаград ЛТД» у складі інженерів з нагляду за будівництвом Устимчук М.М., Тейхерт Л.В. та бригадира Соловей О.В., тобто без участі осіб, передбачених п. 20 Інструкції.

Доказів отримання згоди на одностороннє приймання продукції від відповідача або докази на підтвердження факту направлення позивачем повідомлення про виклик відповідача для складання двостороннього акту з метою фіксування наявності недоліків поставленої продукції матеріали справи також не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що односторонній Акт від 15.05.2018 не є належним та допустимими доказом підтвердження к факту поставки неякісної продукції за Договором №27/04/18 від 27.04.2018, оскільки він не відповідає вимогам Інструкції.

Крім того, у вказаному акті зазначено, що часом початку та закінчення приймання продукції є 15.05.2018.

Однак, з підписаної представниками та скріпленої печатками сторін видаткової накладеною № РН-0000033 від 11.05.2018 вбачається, що відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію 11.05.2018.

При цьому, заперечень чи зауважень позивача щодо якості продукції накладна № РН-0000033 від 11.05.2018 не містить.

Надані позивачем Акти приймання-передачі від 27.05.2018 та 04.06.2018, складені на бланках ТОВ «Нова Пошта», також не є доказами поставки відповідачем продукції неналежної якості в розумінні Інструкції.

Крім того, вказані акти, а також експрес-накладні №№59998062693152, 59998062692784, 59000336796608 не містять посилання на Договір №27/04/18 від 27.04.2018, зазначення вмісту та дати надходження відправлення.

А тому, суд не вбачає за можливе встановити, що саме та коли надійшло за експрес-накладним №№59998062693152, 59998062692784, 59000336796608 та від отримання чого відмовся позивач за Актами від 27.05.2018 та 04.06.2018.

Отже, доказів повернення позивачем продукції, отриманої за видатковою накладною №РН-0000033 від 11.05.2018, відповідачу матеріали справи не містять.

Більш того, згідно з ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Приписи ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України наділяють покупця правом відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару виключно у випадку істотного порушення вимог щодо якості товару.

Під істотним порушенням Цивільний кодексу України розуміє наявність у товарі одного із наступних недоліків: 1) недоліків, які не можна усунути (невиправні недоліки); 2) недоліки, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу (недоліки, усувати які економічно невигідно); 3) недоліки, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення (повторювані недоліки).

Тобто, вимагати відшкодування вартості товару або його заміни покупець має право лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними, тобто невиправними, економічно невигідними або повторювальними.

В той же час суд відзначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що, по-перше, поставлена відповідачем продукція мала недоліки, а, по-друге, що такі недоліки були саме істотними, тобто такими, які б неможливо було усунути, або економічно невигідними.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, судом встановлено факт отримання позивачем продукції за Договором №27/04/18 від 27.04.2018 від відповідача, в той час як належних та допустимих доказів неналежної якості вказаної продукції та повернення її відповідачу матеріали справи не містять.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості неякісної продукції у розмірі 117 600, 00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.08.2019.

Суддя М.Є. Літвінова