Ухвала суду № 83751498, 19.08.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19.08.2019р. Справа №905/1496/19

Суддя Паляниця Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд» (юридична адреса: 87505, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Якова Гугеля, буд.3)

до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція» (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Євпаторійська, буд.49)

про стягнення 153416,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд», м.Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція», м.Маріуполь про стягнення заборгованості 110593 грн, 8372 грн 3% річних та 34451,44 грн інфляційних нарахувань.

За висновками суду, надана позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В силу норм ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019р. становить 1921 грн.

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (672350 грн). З позовних заяв немайнового характеру з юридичних осіб справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн).

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення закону, при зверненні до суду з розглядуваним позовом сплаті підлягав судовий збір в розмірі 2301,25 грн (153416,44 * 1,5%).

Проте, позивач судовий збір не сплатив та надав клопотання №07/ від 23.07.2019р. про відстрочення сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вказаний перелік є вичерпним та виключає можливість застосування приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір» щодо відстрочення сплати судового збору Публічному акціонерному товариству «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд», яке є юридичною особою.

Водночас, суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013р. у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено законодавством і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене, клопотання №07/ від 23.07.2019р. Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд» залишається судом без задоволення.

За приписами п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до порядку надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів, встановленого ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.7, 13 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

В якості доказу виконання обов’язку, передбаченого ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України, позивачем до матеріалів позову надано опис вкладення у цінний лист на підставі якого на адресу відповідача здійснювалось направлення позовної заяви №07/180 від 23.07.2019р. з додатками.

При цьому, до господарського суду подано позовну заяву №07/ від 23.07.2019р. з додатками.

Тобто, за висновками суду, вказаний опис вкладення не може вважатись належним та допустимим доказом направлення на адресу відповідача тієї позовної заяви, яка представлена позивачем до господарського суду, та, як наслідок, не може вважатись виконаним обов’язок позивача, що передбачений ст.172 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів направлення на адресу відповідача позову №07/ від 23.07.2019р. Публічним акціонерним товариством «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд» не представлено.

Одночасно, за змістом п.61 Правил надання поштового зв’язку, затверджених постановою №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

При цьому, представлений до суду опис вкладення у цінний лист, всупереч приписів вищенаведених Правил, не містить номеру поштового відправлення.

З огляду на наведене, за висновками суду, позивачем не виконано належним чином вимоги п.1 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України щодо направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками.

Разом з тим, основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.91 вказаного процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, який викладений у постанові Верховного суду від 11.07.2018р. у справі №904/8549/17, неналежним чином засвідчені документи є недопустимими доказами у справі.

Проте, всупереч вищенаведеному, додатки до позовної заяви не засвідчені у встановленому порядку, а саме не містять назви посади, прізвища та ініціалів особи, яка засвідчує копію, дати засвідчення копії.

Таким чином, за висновками суду, позивачем не виконано належним чином вимоги господарського процесуального законодавства в частині надання разом з позовом всіх наявних у нього доказів (допустимих), що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За приписами ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного процесуального законодавства, позовна заява Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд» підлягає залишенню без руху.

За таких обставин, керуючись ст.164, ч.1 ст172, ч.ч.1-3 ст.174, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд», м.Маріуполь до Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване управління №112 «Стальконструкція», м.Маріуполь про стягнення заборгованості 110593 грн, 8372 грн 3% річних та 34451,44 грн інфляційних нарахувань, залишити без руху.

Надати Публічному акціонерному товариству «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд» строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом надання:

- доказів сплати судового збору в розмірі 2301,25 грн,

- оригіналів або належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів,

- доказів відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

Роз’яснити Публічному акціонерному товариству «Будівельно-монтажна компанія «Азовстальбуд», що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою відповідно до п.п.4, 5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.О.Паляниця