Рішення № 83751452, 12.08.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.2019р. Справа №905/1052/19

за позовом: Фізичної особи-підприємця Костриці Валерія Миколайовича (адреса реєстрації: АДРЕСА_2; адреса для листування: АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» (юридична адреса: 84200, Донецька область, м.Дружківка, вул.Привокзальна, буд.8А, код ЄДРПОУ 37255153)

про стягнення 74310,56 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Костриця Валерій Миколайович, с.Рижани звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика», м.Дружківка про стягнення основного боргу у сумі 71947 грн, 3% річних – 522 грн, пені – 317,78 грн, інфляційних нарахувань – 1523,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №17/01/19-СТ від 17.01.2019р. транспортного експедирування в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати послуг, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Ухвалою суду від 14.06.2019р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1052/19, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві №502 від 18.07.2019р. зазначив, що останнім було перераховано на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за договором транспортного експедирування №17/01/19-СТ від 17.01.2019р. грошові кошти у загальній сумі 60000 грн, внаслідок чого, станом на 18.07.2019р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» за наведеним правочином становить 11947 грн. Крім того, відповідач вказував, що позивачем при здійснені розрахунку позовних вимог невірно визначені початкові дати для нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» стверджувало, що підготовка та складання розглядуваного позову не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, в процесі розгляду справи позовні вимоги відповідачем не заперечувались та частково сплачено борг, у зв’язку з чим, заявник зазначав про право суду на обмеження сум, що підлягають сплаті адвокату, з огляду на розумну необхідність відповідних витрат для даної справи.

Відповідь на відзив, подання якої в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов’язком позивача, до господарського суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.ст.929, 930 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, 17.01.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Кострицею Валерієм Миколайовичем (експедитор) було підписано договір №17/01/19-СТ транспортного експедирування.

За приписами п.1.1 укладеного сторонами правочину за цим договором експедитор зобов’язується за плату і за рахунок клієнта виконати, а при необхідності – також і організувати виконання визначених цим договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу, а клієнт зобов’язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Перелік послуг, які експедитор надає за цим правочином наведений у п.1.3 договору №17/01/19-СТ від 17.01.2019р.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом 3 років. Якщо одна із сторін або обидві сторони не виконують або неналежно виконують свої зобов’язання за цим договором, термін його дії продовжується до моменту належного виконання зобов’язання винною стороною (п.8.1 договору транспортного експедирування).

Зазначений договір підписано та скріплено печатками Фізичної особи-підприємця Костриці Валерія Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика». Факт перебування сторін у договірних відносинах на момент виникнення спірних правовідносин учасниками розгляду справи не заперечується.

За змістом ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За приписами п.2.1.9 договору №17/01/19-СТ від 17.01.2019р. експедитор зобов’язаний протягом 30 робочих днів з дня закінчення надання послуг надати клієнту (в оригіналах) рахунок на оплату, акт здачі-приймання наданих послуг, міжнародну товарно-транспортну з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, документи (рахунки, накладні і т.п.), видані особами, які залучалися експедитором до виконання цього договору, і що підтверджують витрати експедитора на оплату їх послуг (робіт), інформацію (у вигляді довідки) про транспортні витрати при доставці вантажу по території України (із зазначенням пробігу транспортного засобу, суми витрат і ін.) а також документи, що підтверджують оплату зборів (обов’язкових платежів), які були сплачені при виконанні цього договору.

На підтвердження надання транспортно-експедиційних послуг (м.Дружківка – м.Гомель, НОМЕР_2 пп. НОМЕР_3; м.Дружківка – м.Каунас, НОМЕР_4 пр. НОМЕР_5), Фізичною особою-підприємцем Кострицею В.М. представлено міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), які свідчать про направлення «ОАО «Гомельский завод литья и нормалей» (246010, Беларусь, г.Гомель, ул.Могилевская, 16), UAB «LAKMALIT» (Кestucio 87, LT-44299, Kaunas, Lithuania)» – (мовою оригіналу) вантажу – дріб сталева колота, дріб сталева лита, дріб сталева лита поліпшена 1.0 ДСТУ 11964-81.

Вказані міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) містять, в тому числі, печатку та підпис відправника вантажу – Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика».

Крім того, на виконання п.2.1.9 договору №17/01/19-СТ від 17.01.2019р. Фізичною особою-підприємцем Кострицею В.М. надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн, №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками клієнта і експедитора без зауважень та заперечень.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами надання послуг з перевезення вантажу на загальну суму 71947 грн в межах договору №17/01/19-СТ від 17.01.2019р.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування (ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Клієнт зобов’язаний оплатити належним чином надані послуги експедитора, а також відшкодувати попередньо узгоджені з клієнтом і документально підтверджені додаткові витрати, понесені експедитором з метою виконання договору (п.2.2.6 договору №17/01/19-СТ від 17.01.2019р.).

За приписами п.п.3.1, 3.3 вказаного договору експедирування оплата послуг експедитора за цим договором і додаткових витрат експедитора (п.2.3.2 цього договору) здійснюється клієнтом в безготівковій формі протягом 10 робочих днів на підставі наданих експедитором рахунку та акту здачі-приймання наданих послуг, підписаного сторонами. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок експедитора, зазначений в цьому договорі. Клієнт зобов’язується оплатити послуги і додаткові витрати експедитора протягом 10 банківських днів після підписання обома сторонами.

Як свідчать матеріали справи, експедитором були виставлені наступні рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг, а саме:

- №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн (м.Дружківка – м.Гомель, НОМЕР_2 пп. НОМЕР_3);

- №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн (м.Дружківка – м.Каунас, НОМЕР_4 пр. НОМЕР_5).

Таким чином, враховуючи умови п.п.3.1, 3.3 договору №17/01/19-СТ від 17.01.2019р., за висновками суду, обов’язок щодо оплати транспортно-експедиційних послуг мав бути виконаний відповідачем протягом 10 робочих днів після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, а саме:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн – 14.02.2019р. включно,

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн – 21.03.2019р. включно.

Як вказувалось судом, відповідач у відзиві №502 від 18.07.2019р. зазначав, що останнім було перераховано на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за договором транспортного експедирування №17/01/19-СТ від 17.01.2019р. грошові кошти у загальній сумі 60000 грн, внаслідок чого, станом на 18.07.2019р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» за наведеним правочином становила 11947 грн.

На підтвердження викладених у відзиві обставин Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» представлено суду платіжні доручення на загальну суму 60000 грн, а саме:

- №2441 від 26.06.2019р. на суму 5000 грн, №2476 від 27.06.2019р. на суму 5000 грн, №2500 від 01.07.2019р. на суму 5000 грн, №2557 від 02.07.2019р. на суму 5000 грн, №2575 від 03.07.2019р. на суму 5000 грн, №2606 від 04.07.2019р. на суму 5000 грн, №2675 від 08.07.2019р. на суму 5000 грн, №2715 від 09.07.2019р. на суму 5000 грн (призначення платежу: «оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунка №КВ-0000020 від 21.01.2019р.);

- №2753 від 10.07.2019р. на суму 5000 грн, №2770 від 11.07.2019р. на суму 5000 грн, №2797 від 12.07.2019р. на суму 5000 грн, №2861 від 17.07.2019р. на суму 5000 грн (призначення платежу: «оплата за транспортно-експедиційні послуги згідно рахунка №КВ-0000072 від 06.03.2019р.).

Дослідивши вищезазначені платіжні доручення на загальну суму 60000 грн, суд встановив, що погашення заявленої до стягнення суми основного боргу за надані транспортно-експедиційні послуги на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн, №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн (частково на суму 30500 грн) відбулось під час розгляду справи (05.06.2019р. звернення позивача до суду із розглядуваним позовом згідно з поштовим штемпелем).

При цьому, судом враховано, що здійснюючи оплату рахунків позивача, відповідач припустився помилки у призначеннях платежів. Зокрема, рахунок №КВ-0000020 від 31.01.2019р. був виставлений на суму 29500 грн, але на його виконання відповідач перерахував 40000 грн. З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів існування будь-якого іншого рахунку з аналогічним номером, при вирішенні спору суд виходить з того, що на виконання рахунку №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн відповідач здійснив оплати згідно з платіжними дорученнями №2441 від 26.06.2019р. на суму 5000 грн, №2476 від 27.06.2019р. на суму 5000 грн, №2500 від 01.07.2019р. на суму 5000 грн, №2557 від 02.07.2019р. на суму 5000 грн, №2575 від 03.07.2019р. на суму 5000 грн та №2606 від 04.07.2019р. на суму 5000 грн – в частині суми 4500 грн. На виконання рахунку №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн відповідач здійснив оплати згідно з платіжними дорученнями №2606 від 04.07.2019р. на суму 5000 грн – в частині суми 500 грн та №2675 від 08.07.2019р. на суму 5000 грн, №2715 від 09.07.2019р. на суму 5000 грн, №2753 від 10.07.2019р. на суму 5000 грн, №2770 від 11.07.2019р. на суму 5000 грн, №2797 від 12.07.2019р. на суму 5000 грн, №2861 від 17.07.2019р. на суму 5000 грн.

За приписами п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням того, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 60000 грн погашена в процесі розгляду справи, провадження по справі №905/1052/19 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає закриттю.

Водночас, враховуючи, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати позивачу заборгованості за договором №17/01/19-СТ від 17.01.2019р. у розмірі 11947 грн до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» своїх зобов’язань, в порушення вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України в цій частині не виконано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором транспортного експедирування №17/01/19-СТ від 17.01.2019р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Фізичної особи-підприємця Костриці Валерія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» про стягнення основного боргу у сумі 71947 грн підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 11947 грн. Одночасно, з огляду на приписи п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 60000 грн підлягає закриттю.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.4.8 договору №17/01/19-СТ від 17.01.2019р., у разі порушення клієнтом строків оплати наданих послуг він зобов’язаний сплатити експедитору пеню в розмірі 0,005% від суми фрахту за кожен день прострочки платежу. Пеня не може бути більшою 5% від суми всього фрахту перевезення.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 317,78 грн пені, а саме:

- 160,78 грн за період з 14.02.2019р. по 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн);

- 157,05 грн за період з 21.03.2019р. 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн).

Незважаючи на те, що позивач припустився помилки при визначенні початкової дати для нарахування неустойки за наведеними зобов’язаннями, суд встановив, що неустойка за період з 15.02.2019р. по 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн) та за період з 22.03.2019р. 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн) є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 317,78 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 522 грн 3% річних, а саме:

- 264 грн за період з 14.02.2019р. по 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн);

- 258 грн за період з 21.03.2019р. 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн).

Незважаючи на те, що позивач припустився помилки при визначенні початкової дати для нарахування відсотків за наведеними зобов’язаннями, суд встановив, що 3% річних за період з 15.02.2019р. по 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн) та за період з 22.03.2019р. 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн) є фактично більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 522 грн.

Крім того, Фізична особа-підприємець Костриця Валерій Миколайович просив суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 1523,78 грн, а саме:

- 713,47 грн за період з 14.02.2019р. по 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн);

- 810,31 грн за період з 21.03.2019р. 04.06.2019р. (акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що такий розрахунок суперечить правилам нарахування інфляційних втрат та має здійснюватись за повний календарний місяць. Крім того, відповідач вказував, що базою для нарахування інфляційних є сума боргу, яка існувала на останній день місяця, в якому здійснюється платіж.

З цього приводу суд зазначає про наступне:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. на суму 29500 грн.

Як зазначалось, станом на 31.01.2019р. позивачем було надано послуги (виконано роботи) на суму 29500 грн, які мали бути оплачені не пізніше 10 робочих днів після підписання акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. (тобто, не пізніше 14.02.2019р.). Як встановлено судом, відповідна заборгованість відповідача за вказаним актом залишалась незмінною протягом періоду часу з 15.02.2019р. по 25.06.2019р. включно.

Відтак, позивач мав право на відшкодування інфляційних збитків, в тому числі, за період з березня 2019 року (у якому заборгованість існувала повний місяць) по травень 2019 року включно.

Водночас, з огляду на те, що у червні 2019 року відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості за даним актом 10000 грн (платіжні доручення №2441 від 26.06.2019р., №2476 від 27.06.2019р.), базою для нарахування інфляційних у зазначений місяць є заборгованість в розмірі 19500 грн.

За висновками суду, хоча позивач і здійснив нарахування інфляційних втрат у цій справі не за повний місяць (червень 2019 року, період з 01.06.2019р. по 04.06.2019р.), проте, він мав право на нарахування інфляційних у заявлений період на суму боргу 19500 грн. За розрахунком суду, інфляційні збитки за актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000020 від 31.01.2019р. становлять 760,60 грн, виходячи з наступного:

– 29500 грн (сума боргу) * 1,026 (сукупний індекс інфляції за період з березня по травень 2019 року) = 773,60 грн (інфляційне збільшення боргу у вказаний період);

– 19500 (сума боргу станом на 30.06.2019р.) * 0,995 (індекс інфляції у червні 2019 року) = 19402,50 грн (сума боргу з урахуванням інфляційних збитків у червні 2019 року); 19402,50 (сума боргу з урахуванням інфляційних збитків у червні 2019 року) – 19500 грн (сума боргу) = – 97,50 грн (інфляційне зменшення боргу у червні 2019 року); – 97,50 грн (інфляційне зменшення боргу у червні 2019 року) / 30 (кількість днів у червні) * 4 (кількість заявлених днів прострочення) = – 13 (інфляційне зменшення боргу за період з 01.06.2019р. по 04.06.2019р.).

Відтак, з огляду на те, що розмір інфляційних є фактично більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 713,47 грн.

Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000072 від 06.03.2019р. на суму 42447 грн.

Як зазначалось, станом на 06.03.2019р. позивачем було надано послуги (виконано роботи) на суму 42447 грн, які мали бути оплачені не пізніше 10 робочих днів після підписання акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №КВ-0000072 від 06.03.2019р. (тобто, не пізніше 21.03.2019р.). Як встановлено судом, відповідна заборгованість відповідача за вказаним актом залишалась незмінною протягом періоду часу з 22.03.2019р. по 03.07.2019р. включно; частково на суму 30500 грн заборгованість за даним актом була сплачена у період з 04.07.2019р. по 17.07.2019р. включно.

Відтак, позивач мав право на відшкодування інфляційних збитків, в тому числі, за період з квітня 2019 року (у якому заборгованість існувала повний місяць) по червень 2019 року включно.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні збитки (в межах визначених позивачем періодів) в сумі 696,27 грн, виходячи з наступного:

– 42447 грн (сума боргу) * 1,017 (сукупний індекс інфляції за період з квітня по травень 2019 року) = 724,57 грн (інфляційне збільшення боргу у вказаний період);

– 42447 (сума боргу) * 0,995 (індекс інфляції у червні 2019 року) = 42234,76 грн (сума боргу з урахуванням інфляційних збитків у червні 2019 року); 42234,76 грн (сума боргу з урахуванням інфляційних збитків у червні 2019 року) – 42447 грн (сума боргу) = – 212,24 грн (інфляційне зменшення боргу у червні 2019 року); – 212,24 грн (інфляційне зменшення боргу у червні 2019 року) / 30 (кількість днів у червні) * 4 (кількість заявлених днів прострочення) = – 28,30 (інфляційне зменшення боргу за період з 01.06.2019р. по 04.06.2019р.).

Отже, загальна сума належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 1409,74 грн відповідно до наведених вище розрахунків та висновків суду.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 1409,74 грн з одночасним задоволенням вимог про стягнення пені та 3% річних на визначені позивачем суми, а саме 317,78 грн та 522 грн відповідно.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1921 грн, сплачений позивачем на підставі платіжного доручення №99 від 03.06.2019р., підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам з віднесенням у частині, в якій провадження у справі закрито на відповідача. При цьому, суд виходить з того, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, і лише після відкриття провадження у справі відповідачем вчинені дії щодо часткового погашення суми основного боргу.

За змістом попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач, Фізична особа-підприємець Костриця Валерій Миколайович просив суд стягнути з відповідача витрати, пов’язані із поштовим відправленням у розмірі 500 грн.

Відповідно до ч.1, п.4 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.2 ст.128 вказаного нормативно-правового акту розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходження, забезпечення доказів та вчинення інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником додано до позовної заяви опис вкладення у цінний лист про направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» копії позовної заяви із додатками, накладна №0405342521428 та фіскальний чек, за змістом якого, сума поштової послуги (направлення кореспонденції) склала 48,20 грн з ПДВ.

Разом з цим, з огляду на те, що матеріали розглядуваного позову були скеровані заявником до суду поштою, за змістом накладної установи зв’язку (зворотній бік конверту) вартість послуг з направлення поштової кореспонденції становила 48,20 грн.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази понесених позивачем витрат на відправлення поштової кореспонденції, пов’язаної з розглядом справи, у розмірі 96,40 грн, суд вважає за необхідне покласти витрати Фізичної особи-підприємця Костриця Валерія Миколайовича у зазначеному розмірі на відповідача.

Крім того, за змістом попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які поніс позивач, Фізичною особою-підприємцем Кострицею Валерієм Миколайовичем заявлено вимоги про стягнення витрат, пов’язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 10000 грн.

Як вказувалось, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував, що підготовка та складання розглядуваного позову не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, в процесі розгляду справи позовні вимоги відповідачем не заперечувались та частково сплачено борг, у зв’язку з чим, заявник зазначав про право суду на обмеження сум, що підлягають сплаті адвокату, з огляду на розумну необхідність відповідних витрат для даної справи.

З приводу заявлених до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000 грн, керуючись ст.126 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1 ст.126 вказаного кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

При цьому, згідно з ч.ч.4, 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено копії договору №54/63-ю від 29.05.2019р. про надання послуг професійної правничої допомоги; рахунку на оплату №44 від 30.05.2019р. на суму 6000 грн, платіжного доручення №94 від 03.06.2019р. на суму 12000 грн, ордеру серії КС №482448, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Кепич Ірини Василівни №1895 від 16.08.2012р.

Як свідчать матеріали справи, 29.05.2019р. між Адвокатським об’єднанням «Коларес» та Фізичною особою-підприємцем Кострицею Валерієм Миколайовичем укладено договір №54/63-ю про надання послуг професійної правничої допомоги, за приписами п.п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати послуги з професійної правничої допомоги, а саме: аналіз наданих замовником документів пов’язаних з виконання договору транспортного експедирування №17/01/19-СТ1 від 17.01.2019р., укладеного між ТОВ «НПП «Метрика» та ФОП Костриця В.М.; проведення аналітичної роботи з документації наданою замовником, з метою формування правової позиції та визначення тактики судового захисту порушених прав замовника, визначення необхідної для пред’явлення позову доказової бази; підготовка необхідних процесуальних документів (в тому числі, але не виключно: позовної заяви, підготовка клопотань, супровідних листів, заяв, відповідно до обраної тактики судового захисту, підготовка інших процесуальних документів) для пред’явлення позову; поточне документальне забезпечення судового спору (в тому числі, але не виключно: підготовка документів пов’язаних з судовим розглядом спору, додаткові пояснення, заперечення на відзив, тощо) (підп.1.1.1-1.1.4 п.1.1 договору про надання послуг професійної правничої допомоги).

Сторони домовились, що вартість послуг передбачених п.п.1.1.1-1.1.4 договору (винагорода), яку замовник зобов’язується сплатити виконавцю, є вільною, договірною та становить 6000 грн без ПДВ (п.2.1 вказаного договору).

На підтвердження оплати зазначених послуг адвоката позивачем представлено до матеріалів справи рахунок на оплату №44 від 30.05.2019р. на суму 6000 грн та платіжне доручення №94 від 03.06.2019р. на суму 12000 грн (призначення платежу: «оплата за послуги, рахунки №43, №44 від 30.05.2019р.).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для відшкодування всієї суми гонорару та фактичних витрат має бути встановлено, що такі витрати були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 Господарського процесуального кодексу України та у ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі №910/15944/17, від 19.02.2019р. у справі №917/1071/18), якщо суд при вирішенні клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також що їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Як свідчать матеріали справи, цей спір відноситься до категорії справ незначної складності, отже підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи (текст позову та розрахунок позовних вимог розміщено на 6 аркушах), нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на положення ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги співмірність витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову та складністю справи, зважаючи на викладені у відзиві заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика», суд дійшов висновку, що заявлені відповідачем витрати на оплату послуг адвоката є неспівмірними з сумою позову та не відповідають складності даної справи, внаслідок чого, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 4000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 126, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Закрити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика», м.Дружківка на користь Фізичної особи-підприємця Костриці Валерія Миколайовича, с.Рижани суми основного боргу у розмірі 60000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Метрика» (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул.Привокзальна, буд.8А, код ЄДРПОУ 37255153) на користь Фізичної особи-підприємця Костриці Валерія Миколайовича (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) основний борг в сумі 11947 грн, 3% річних – 522 грн, пеню – 317,78 грн, інфляційні нарахування – 1409,74 грн, витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 4000 грн, поштові витрати у розмірі 96,40 грн, а також судовий збір в сумі 1918,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 12.08.2019р.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2019р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця