Ухвала суду № 83750791, 20.08.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 20.08.2019

Справа № 320/5174/19

Провадження № 1-КП/320/904/19

У Х В А Л А

20 серпня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

прокурора – Нагорного В.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Ненашевої Я.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12019080140000915 відносно ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України, що надійшов до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 02.07.2019 від прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Браташ Я.І., за яким 27 червня 2019 року до обвинуваченогозастосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.08.2019, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, та ухвалою суду від 03.07.2019 призначено підготовче судове засідання,

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.2 ст.314 КПК України, відсутні, а, отже відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Учасники судового провадження вважають можливим призначити судовий розгляд за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України.

Прокурор Нагорний В.А. також заявив клопотання про продовження терміну запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Ненашева Я.В. просили визначити розмір застави відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора, щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді 27 червня 2019 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюстроком до 24.08.2019.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строки запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 спливають, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу, який має постійне проживання.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інші кримінальні правопорушення, а також враховується тяжкість і кількість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 , обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_1 є таким, що має судимості, не працює, постійного джерела доходу не має, обвинувачується у вчиненні умисних корисливих злочинів серед яких є тяжкий, передбачений ст.186 ч.2 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. Крім того, на даний час в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду перебуває декілька обвинувальних актів за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні умисних корисливих злочинів.

24.01.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та направлено обвинувальний акт до Мелітопольського міськрайонного суду, який станом на теперішній час перебуває на розгляді.

01.03.2019 термін запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , за місцем його фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , продовжено до 01.05.2019 року включно, з забороною цілодобово покидати місце мешкання, без електронних засобів контролю. Будучи ознайомленим з ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.03.2019 щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 покинув місце мешкання, чим порушив обов`язки покладені на нього, та обвинувачується у вчиненні під час застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в період часу з 03.04.2019 по 04.04.2019 кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України.

16.05.2019 ОСОБА_1 було оголошено в розшук у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування.

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочинів за якими він обвинувачується та невідворотності покарання за їх вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на більш м`який на теперішній час немає.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, та на переконання колегії суддів, даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Таким чином, в ході розгляду клопотання судом не встановлено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки підозрюваного не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_1 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на час судового розгляду до 60 днів.

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ненашевої Я.В. про визначення обвинуваченому розміру застави суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

З огляду на характер умисного тяжкого злочину із застосуванням насильства передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,за яким обвинувачується ОСОБА_1 , керуючись правилами п.1 ч. 4 ст.183 КПК України, суд не знаходить підстав для визначення розміру застави.

Прокурор Нагорний В.А. заявив клопотання про об`єднання даного кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , з тим що вже знаходиться у провадженні суду.

Інші учасники кримінального провадження проти заявленого клопотання не заперечують.

Приймаючи до уваги, що в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду вже знаходиться об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 190 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 1, 185 ч. 2, ст. 309 ч. 2 КК України( № 320/1044/17-к) відповідно до ст. 334 КПК України їх слід об`єднати в одне провадження.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні з викликом його учасників.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.314- 316, 334,371, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України на 28 серпня 2019 року на 10 год. в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду за адресою м. Мелітополь, вул. Шмідта,11, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Судовий розгляд провести за участю прокурора, потерпілих, обвинуваченого та його захисника.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 18 жовтня 2019 року включно.

Кримінальне провадження № 320/5174/19 відносно ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2 КК України (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019080140000915) об`єднати з об`єднаним кримінальним провадженням № 320/1044/17-к за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. ст. 190 ч. 2, 186 ч. 2, 187 ч. 1, 185 ч. 2, ст. 309 ч. 2 КК України (внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018080140002110, №12017080140004446, №12016080140004912, № 12016080140006366, № 12016080330000086, №12018080140004000 та №12017080140001967) в одне провадження.

Об`єднаному провадженню присвоїти єдиний номер 320/1044/17-к.

Копію ухвали для виконання направити в СІЗО м. Запоріжжя.

Суддя: