Рішення № 8374880, 04.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.10 Справа№ 5/254

За позовом: Львівського міжрайонного транспортного прокурора в інтересах держави в особі:

Позивач 1: Міністерства транспорту та звязку України, м.Київ

Позивач 2: Державного територіально галузевого обєднання “Львівська залізниця”, м.Львів

До відповідача - 1: Львівської міської ради, м.Львів

До відповідача 2: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів

про визнання права державної власності на обєкти нерухомого майна.

Суддя Петрик І.Й.

При секретарі Кравець В.П.

За участю представників:

Прокурор: не з»явився

Від позивача 1: не з»явився

Від позивача 2 : Жовтонецького В.М. представник (довіреність у справі)

Від відповідача 1: Вовк І.В. представник (довіреність у справі)

Від відповідача 2: Вовк І.В. представник (довіреність у справі)

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: Позов заявлено Львівським міжрайонним транспортним прокурором в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України та Державного територіально галузевого обєднання “Львівська залізниця” до Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа Відділ приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації про визнання права державної власності на нерухоме майно.

Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалі суду.

Представник прокуратури та позивачів в судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача 1 в судових засіданнях позивних вимог позивача не спростував.

Представник відповідача 2 в судові засідання не зявився.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Львівський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та звязку України та Державного територіально галузевого обєднання “Львівська залізниця” звернувся з позовом до суду про визнання права державної власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на балансі відокремленого підрозділу “Львівська дистанція колії” Державного територіально галузевого обєднання “Львівська залізниця” обліковуються обєкти, а саме: колійна будка з кімнатою відпочинку (інвентарна карточка №77) „літ Б”, м. Львів, вул. Ґрунтова, 5а, загальною площею 119,4 м. кв., яка збудована та введена в експлуатацію 1972 році; будівля переїзної будки (інвентарна карточка № 50) „літ Б-1”, м. Львів, вул. Ґрунтова, 5б, загальною площею 5,9 м. кв., яка побудована та введена в експлуатацію 1972 році.

09.07.2008 року Державне територіально галузеве обєднання “Львівська залізниця” листом №НЗ-10/2182 звернулась до міського голови м.Львова щодо реєстрації права державної власності на вищевказані обєкти нерухомого майна.

Як вбачається із відповіді в.о. начальника відділу приватизації державного житлового фонду Залізничної районної адміністрації №688 від 15.10.2008 року ДТГО “Львівська залізниця” відмовлено в реєстрації права державної власності на вищевказані обєкти нерухомого майна в звязку із відсутністю документів передбачених п.п. 6, 7 та 8 Порядку оформлення права власності на обєкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №394 від 23.03.2006 року, а саме: копії рішення про надання дозволу на будівництво або про прийняття у державну власність, акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію обєктів, рішення про затвердження цього акту, листа погодження управління комунальною власністю, акту про право користування земельною ділянкою.

Оскільки згідно архівних даних не збереглись вище зазначені документи, а відсутність таких унеможливлює оформлення права державної власності на зазначені вище обєкти, прокурор звернувся з позовною заявою про визнання права власності в судовому порядку.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ст.392 ЦК України передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, обєкти нерухомого майна складають інфраструктуру залізничного транспорту, за призначенням використовуються виключно для потреб залізничного транспорту, що обумовлено завданням відокремленого підрозділу “Львівська дистанція колії” Державного територіально галузевого обєднання “Львівська залізниця” і відображені на його балансі, що підтверджується інвентарними картками. Відокремлений підрозділ “Львівська дистанція колії” здійснює утримання, ремонт вищезазначених будівель.

Технічні паспорти на вказані обєкти нерухомості виготовлені Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за зверненням ДТГО “Львівська залізниця”. Із довідок Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” вбачається, що вказані будівлі на праві власності не зареєстровані і свідоцтво про право власності не видавалось.

Як вбачається із п.4 статуту ДТГО “Львівська залізниця”, затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України №413 від 03.05.2006 року, майно залізниці становлять виробничі та невиробничі фонди, а також цінності, вартість яких відображена у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського віддання. Джерелами формування майна залізниці є в тому числі власні капітальні вкладання та майно відокремлених підрозділів, що входять до складу залізниці.

Частиною 5 статті 3 Закону України, “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно пункту 1.5. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 обовязковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Відповідно до ст.326 ЦК України до державної власності відноситься майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими субєктами.

Положенням ст.1 Закону України “Про управління обєктами державної власності” визначено, що управління обєктами державної власності полягає у здійсненні Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органи, іншими субєктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких обєктів, повязаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Стаття 9 Закону України “Про транспорт” визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, обєднаннями, установами та організаціями Міністерства транспорту України, є загальнодержавною власністю і належить до єдиної транспортної системи.

Відповідно до ст.5 Закону України “Про залізничний транспорт” майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Положеннями ч.2 ст.73 Господарського кодексу України передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах визначених цим кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського віддання.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користує і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у встановлених випадках. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Листом від 23.03.1999 року №12/5-126 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України розяснено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів було передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року №449. По обєктах, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів, при їх реєстрації для оформлення права власності наявність акту прийняття в експлуатацію не вимагається.

Як випливає з інформації, виданої обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (довідка № ю/1672 від 04.05.2007) реєстрація права власності на вказані будівлі не проводилась. Зазначені будівлі перебувають на балансі позивача, що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що спірні обєкти утримуються і обслуговуються державним підприємством Міністерства транспорту та звязку України ДТГО “Львівська залізниця”. Жодних доказів які б спростовували даний висновок, чи підтверджували належність спірних будівель іншим субєктам, суду не надано. Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст.392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності не тільки якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, але й у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи із норм ст.ст. 26, 30, 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року оформлення свідоцтв про право власності на обєкти нерухомого майна належить до повноважень органів місцевого самоврядування. Таким чином прокурором правомірно заявлено позов до Львівської міської ради та Виконавчого комітету Львівської міської ради, до повноважень яких належить вирішення питань про оформлення права власності, в тому числі і держави.

З пояснень сторін та поданих ними доказів суд встановив, що звернення прокурора до суду викликане необхідністю підтвердити наявність у держави в особі Міністерства транспорту та звязку України право власності на відповідне майно, оскільки відсутність документа, що засвідчує право власності на майно перешкоджатиме власнику володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.136 ГК України, ст.ст.321, 328, 329 ЦК України, ст.ст. 30, 52 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Визнати за державою в особі Міністерства транспорту та звязку України, як органу управління майном, право державної власності на обєкти нерухомого майна, закріплені за відокремленим підрозділом “Львівська дистанція електропостачання” Державного територіально галузевого обєднання “Львівська залізниця” на праві повного господарського віддання та облікованих на його балансі, а саме: колійна будка з кімнатою відпочинку (інвентарна карточка №77) „літ Б”, м. Львів, вул. Ґрунтова, 5а, загальною площею 119,4 м. кв., яка збудована та введена в експлуатацію 1972 році; будівля переїзної будки (інвентарна карточка № 50) „літ Б-1”, м. Львів, вул. Ґрунтова, 5б, загальною площею 5,9 м. кв., яка побудована та введена в експлуатацію 1972 р.

3. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896) в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за розгляд справи судом.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 26256622) в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита за розгляд справи судом.

5. Стягнути з Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896) на користь ВДК Личаківського району м. Львова (банк одержувача ГУДКУ у Львівській області) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 26256622) на користь ВДК Личаківського району м. Львова (банк одержувача ГУДКУ у Львівській області) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судовий наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

За згодою представників сторін, які прибули в судове засідання, 04.03.2010 року прийнято та оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до ст. 84 ГПК України, та підписана 09.03.2010. Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом ХII ГПК України.

Суддя Петрик І.Й.