Ухвала суду № 83748749, 31.07.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/13939/19

Провадження № 1-кс/760/7536/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва Вишняк М.В., при секретарі Литвиненко Н.В., за участі: адвоката Фоменка С.О. (свідоцтво № 3915 від 18.05.2011р. про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер та договір про надання правової допомоги), детектива Національного антикорупційного бюро України Самойленка М.В.,

розглянув клопотання адвоката Тхорівського М.С., подане в інтересах іншого власника майна - ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22016000000000243 від 22.06.2016р., -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Тхорівського М.С., подане в інтересах іншого власника майна - ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22016000000000243 від 22.06.2016р

Подане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2018р. в справі № 760/2310/18 накладений арешт на майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 616187146258.

Разом з тим, на думку адвоката, вказаний арешт був накладений необґрунтовано, оскільки 21.04.2015р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Енергія-Новояворівськ» укладено договір оренди житла - квартири АДРЕСА_1 , з правом викупу. Крім того, адвокат зазначив, що ОСОБА_1 , належним чином виконував всі грошові зобов`язання зі сплати орендних платежів, про що свідчить, в тому числі і відповідний акт від 21.11.2018р. про сплату у повному обсязі орендних платежів та виконання розрахунків за Договором оренди житла з викупом від 21.04.2015р.

Таким чином, на думку адвоката, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем даної квартири, оскільки правовідносини його з ТОВ «Енергія-Новояворівськ» з приводу вказаної квартири виникли задовго до проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, крім того, ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що дана квартира може мати хоча б якесь відношення до незаконних, на думку сторони обвинувачення, дій службових осіб ТОВ «Енергія-Новояворівськ»

Тому, просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.01.2018р., оскільки даний арешт накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, а права та інтереси законного володільця та добросовісного набувача майна були необґрунтовано порушені.

В судовому засіданні адвокат Фоменко С.О. підтримав подане клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі.

Детектив НАБ України Самойленко М.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання, зазначивши, що арешт на дане майно накладено обґрунтовано, оскільки на даний час продовжують існувати обґрунтовані підстави вважати, що дане майно може бути використане для забезпечення стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та матеріали клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 2201600000000243 від 22.06.2016р. (справа № 760/2310/18, провадження № 1-кс/760/1805/18), слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22016000000000243 від 22.06.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

30.01.2018р. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/2310/18) накладений арешт на майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 616187146258.

Слідчий суддя, при вирішенні питання про накладення арешту на вказане майно, прийшов до висновку, що у органу досудового розслідування існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вказане майно може бути використане для забезпечення стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, з метою накладення на нього арешту в порядку передбаченому КПК України, та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, тому слідчий суддя вважав за необхідне накласти арешт на належне на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новояворівськ» (код ЄДРПОУ 32789941) майно.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини при здійсненні правосуддя неодноразово звертав увагу на: структуру статті 1 Першого протоколу, а саме «три норми»: Ця стаття містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам - вона міститься в другому реченні частини першої. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети; ця норма міститься в частині другій.

Перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, Суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм. Рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52.

Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Суд також наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

З`ясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі «Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі «Шассанью та інші проти Франції» (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у справі «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49.

Так, у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право власності за статтею 1 Протоколу № 1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки, що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне володіння своїм майном. Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності, встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

Враховуючи вказані обставини та проаналізувавши зазначені в ухвалі слідчого судді від 30.01.2018р. правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що арешт на вказане вище майно був накладений обґрунтовано та в жодному разі не призвів до надмірного обмеження прав власників на безперешкодне користування своїм майном, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.

Крім того, слідчий суддя вважає, що адвокатом не доведено та не надано обґрунтованих доказів, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, на даний час не відпала потреба.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання адвоката Тхорівського М.С., подане в інтересах іншого власника майна - ОСОБА_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 22016000000000243 від 22.06.2016р. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: М.В. Вишняк