Рішення № 8374778, 16.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10                                                                                 Справа № 8/45

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Практик», м. Рубіжне Луганської області,

до Приватного підприємства «Михайлівське-2005», м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 14295 грн. 03 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Плотніков П.А. –представник, - довіреність № 1 від 10.01.10 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 10000,00 грн., пені у сумі 2066,29 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2228,74 грн.;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26 лютого до 16 березня 2010 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання від представника позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та участь у судовому засіданні не скористався, участь свого представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, 09.02.10 року за вих. №169 та 01.03.10 року за вих. №259 судом на адресу відповідача (м.Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 17, кв. 12 Луганської області) спрямовано ухвали про призначення справи до слухання, кожна з яких оператором поштового зв’язку повернута до суду з доданням довідки «за вказаною адресою не проживає».

Дані про інше місцезнаходження відповідача в матеріалах справи та у позивача відсутні, що робить безпідставним подальше відкладення розгляду справи.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст. 4-3,22, 32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

20.03.08 року між позивачем (замовник) та відповідачем (оцінювач) укладено договір №40-08 про незалежну оцінку вартості нерухомого майна, відповідно до якого замовник доручає, а оцінювач приймає на себе здійснення незалежної оцінки вартості виробничої бази у складі механічної майстерні, розташованої за адресою: вул. Леніна, 64, виробничих будівель, гаражів, складів, будівель та споруд, розташованих за адресою: с. Михайлівка, вул. Леніна, - про що надасть замовнику звіт про оцінку майна; мета оцінки –визначення ринкової вартості об’єкту оцінки для передачі його у заставу з метою забезпечення кредитних зобов’язань (п.1.1 договору).

Вартість робіт з оцінки –10000,00 (без ПДВ) (п.1.2).

Оплата вартості виконаних робіт замовником здійснюється шляхом перерахування суми, вказаної у п.1.2 цього договору, на рахунок оцінювача впродовж 10 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі роботи (п.1.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п.2.1).

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.3.3) (а.с.7).

На підтвердження факту виконання своїх зобов’язань за договором позивач надав до справи підписаний обома сторонами договору акт приймання-передачі робіт з незалежної оцінки майна від 28.03.08 року (а.с.8).

У зв’язку з тим, що у встановлений п.1.3 договору замовник не виконав свого обов’язку зі сплати вартості виконаних робіт, 12.10.09 року за вих. №18 позивач спрямував на його адресу претензію на суму 11841,64 грн., запропонувавши сплатити її у 10-денний термін з дня отримання (а.с.9), однак, відповідач не вчинив таких дій, - що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

          Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

До різновиду правочинів належить договір.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          На підставі договору виникли права та зобов’язання у сторін за цим спором.

Зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ст.509 ЦКУ).

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

          Згідно ст. 530 Цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши надані послуги, відповідач повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

          Однак він у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Таким чином, з боку відповідача має місце порушення зобов’язання.

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Відповідно до п. 3 статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки.

          Як встановлено частинами 1 та 2 статті 614 ЦКУ, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Частинами 1-3 статті 623 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.           Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.                      Відповідно до ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.           Відповідач вимоги позивача не спростував.

          Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України.

Оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги закону та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525-527,530, 610-612, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, керуючись ч. 3 ст.22,ст.ст.32-34,43-45,47-1,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Михайлівське-2005», ідентифікаційний код 33791930, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 17, кв.12 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Практик», ідентифікаційний код 31212486, яке знаходиться за адресою: місто Рубіжне, просп. Кірова, 41, кв.4 Луганської області, - заборгованість за надані послуги з оцінки майна у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 74 коп., пеню у сумі 2066 (дві тисячі шістдесят шість) грн. 29 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 142 (сто сорок дві) грн. 95 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 16.03.2010 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено та підписано у повному обсязі – 19 березня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа