Рішення № 83747504, 12.07.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 640/8869/16-ц

Провадження № 2-др/761/17/19

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Мальцева Д. О.,

при секретарі Чугаєвій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача С.О. Котова про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та про повернення замінених деталей по справі № 640/8869/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Шевченківського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 640/8869/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за результатами розгляду якої 16.05.2019 винесено рішення суду.

23.05.2019 від представника відповідача ОСОБА_5 . надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої останній просив стягнути з позивача, ОСОБА_1 на користь відповідача, ОСОБА_2 , суму судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме вартість відправки поштової кореспонденції в сумі 140, 40 грн., вартість витрат на надання правової допомоги в сумі 16 611, 97 грн., а всього 16 725, 37 грн. та зобов`язати позивача повернути відповідачу замінені під час відновлення автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджені деталі за наслідком ДТП, що мало місце 19.03.2016.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, судом вживались заходи щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

Так, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).

З врахуванням положень ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 16.05.2019 по справі № 640/8869/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винесено рішення суду, яким позовні вимоги задоволено частково.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Позивач, визначаючи зміст позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь 62 478, 00 грн. в якості відшкодування майнової шкоди у розмірі фактично понесених витрат, витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП в розмірі 300 грн., витрати на проведення оцінки в розмірі 1000 грн., витрати на консультацію лікарів в розмірі 1290 грн., витрати на проведення МРТ головного мозку в розмірі 1500 грн., моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., а всього 91 568, 00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2019 позовні вимоги задоволено частково, а саме розмірі 62 478, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а всього: 63 478, 00 грн.

В частині стягнення витрат на евакуацію автомобіля з місця ДТП в розмірі 300 грн., витрат на проведення оцінки в розмірі 1000 грн., витрат на консультацію лікарів в розмірі 1290 грн., витрати на проведення МРТ головного мозку в розмірі 1500 грн. та моральної шкоди в розмірі 24 000 грн. - в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Щодо витрат по сплаті судового збору.

Звертаючись до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 696, 24 грн., що підтверджується квитанцією від 06.06.2016 № 185 (а.с. 2, том перший).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 887, 37 грн.

Щодо витрат на правому допомогу.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що позивачем під час розгляду справи було понесено витрати на правову допомогу в розмірі 13 543, 78 грн., що підтверджується наданою до матеріалів справи копією Договору № 21/02 про надання правової допомоги від 21.02.2019, укладеного між позивачем та АО «Юридична фірма «СІНТЕМ» (вартість послуг згідно п. 4.1. Договору становить 13 543, 78 грн).,копією квитанції про оплату вказаних послуг на суму 13 543, 78 грн. ОСОБА_1 , копією ордеру про надання правової допомоги серія ЛГ № 000762, виданого АО «Юридична фірма «СІНТЕМ» на адвоката Філатову Н.А.

Відтак, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 9 480, 65 грн.

Відповідачем, в свою чергу понесені витрати на правову допомогу в розмірі 16 611, 97 грн., що підтверджується наступними документами: копією Додатку № 1 від 29.01.2018 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 002/18 від 19.01.2018 (а.с. 228, том другий) та копію Акту № 002/18/1 приймання-передачі надання правової (правничої) допомоги від 29.01.2018 (а.с. 229, том другий), з детальним описом виконаних робіт, з якого вбачається, що вартість послуг, наданих адвокатом у співвідношенні з витраченим часом становить всього 5 600, 00 грн. / 8 год. витраченого адвокатом часу.

Оплату наданих послуг підтверджує копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 002/18/1 від 29.01.2018 на суму 5 600, 00 грн. (а.с. 230, том другий), Додаток № 2 від 29.06.2018 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 002/18 від 19.01.2018 (а.с. 231, том другий)

Також до матеріалів справи надано копію Додатку № 2 від 29.06.2018 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 002/18 від 19.01.2018 (а.с. 231, том другий) та копію Акту № 002/18/2 приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 29.06.2018, з детальним описом виконаних робіт адвокатом Котовим С.О., з якого вбачається, що загальна вартість послуг склала 6 650, 00 грн. за 9, 5 години виконаної роботи (а.с. 232, том другий).

Оплата вказаних послуг підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 002/18/2 від 29.06.2018 (а.с. 233, том другий).

Також, в судовому засіданні представником відповідача подано заяву, відповідно до якої останній просив вирішити питання про розподіл судових витрат та надано копію Додатку № 3 від 29.09.2018 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 002/18 від 19.01.2018 (а.с. 22, том третій) та копію Акту № 002/18/3 приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 29.09.2018 (а.с. 23, том третій), з якого вбачається, що загальна вартість послуг, наданих адвокатом, становить 951, 00 грн. за 1, 3 години виконаної роботи.

Оплата вказаних послуг підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 002/18/3 від 29.09.2018 (а.с. 24, том третій).

З врахуванням наведеного, з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 4 982, 60 грн.

Щодо витрат, понесених відповідачем в частині вартості відправки поштової кореспонденції в сумі 140, 40 грн., суд дійшов висновку, що вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки положеннями ЦПК України такі витрати не віднесено до жодної з визначених ст. 133 ЦПК України категорії витрат, які можуть бути відшкодовані стороні.

Вирішуючи питання щодо вимоги відповідача про зобов`язання позивача повернути останній замінені під час відновлення автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 пошкоджені деталі за наслідком ДТП, що мало місце 19.03.2016, суд керується наступним.

Так, обґрунтовуючи вказану вимогу, відповідач у своїй заяві посилається на п. 14 Постанови Пленуму № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення робіт з відновлення автомобіля «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого деталі за наслідком ДТП, що мало місце 19.03.2016, окремі складові частини транспортного засобу були замінені на нові.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, ст. 193 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Разом з тим, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 49, 193 ЦПК України, зустрічного позову з вимогою щодо повернення деталей до позивача не пред`являв, вказана вимога не була предметом розгляду справи.

За таких обставин, суд позбавлений можливості розглянути вказану вимогу в порядку, визначеному ст. 270 ЦПК України та ухвалити в цій частині додаткове рішення.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, з позивача на користь відповідача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 4 982, 60 грн.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 11 368, 02 /витрати на правову допомогу в розмірі 9 480, 65 грн. + витрати по сплаті судового збору 1 887, 37 грн./.

За таких обставин, суд дійшов висновку, зобов`язати відповідача як сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю по судовим витратам позивачу в розмірі 6 385, 42 грн.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» судові витрати у вигляді витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 3432, 00 грн.

Керуючись ст. 133, 139, 141, 264, 270, 353-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 6 385, 42 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: